Як відомо, Чернівцям цього року виповнилося 611 років. І, як у гідному старовинному місті, тут є історичний центр з вузькими вуличками. У старій добрій Європі середмістя здебільшого є пішохідною й сувенірно-туристичною зоною. Доступ сюди автомобілів обмежений машинами мешканців, службовим транспортом (включно з екстрених служб) і громадським. А для людей, які постійно їздять сюди на роботу з передмість, навколишніх сіл (або міст-супутників), проблему вирішено достатньо просто – зведенням багатоярусних автостоянок (подекуди навіть безкоштовних, утримуваних самим містом) на кілька тисяч машин кожна. Людина залишає авто на стоянці, а далі дістається громадським транспортом. Після робочого дня вона виїжджає зі стоянки на машині і повертається додому.
А от у Чернівцях усе зовсім по-іншому: кілька днів тому їхав я від Резиденції до Проспекту Незалежності «одиничкою». Причому не простим тролейбусом, а з «гармошкою». «Швейцарець», як їх охрестили в Чернівцях, хоч і вживаний, але ж європейської якості. Та на повороті з вулиці Степана Бандери на Міцкевича щільно припарковані на обох вулицях машини заважали маневру. Бідолаха-«швейцарець» кілька разів здавав назад, намагаючись «вписатися» в поворот. Отож і виїхав бідака-тролейбус на Міцкевича – і буквально через 15-20 метрів – на Франка лише з енної спроби, продовживши маршрут хвилин на 15. І тут мені скажуть: такі тролейбуси не підходять до вузеньких вулиць Чернівців. Ні, панове! У норвезькому місті Берґен тролейбуси з «гармошкою» їдуть вузенькими вуличками старого міста – аж гай шумить! І в голландському Арнемі – так само. І у Будапешті…
Ідея ж побудови багатоярусних стоянок навколо середмістя Чернівців насправді не нова. На вулиці Гагаріна – неподалік від заправки ОККО – навіть звели каркас однієї із них, однак, як це в нас заведено, гроші витратили, а результату – нуль. А цей нуль виріс у замкнене коло: люди заїжджають до середмістя власним авто, оскільки його ніде залишити, а громадський транспорт через це ходить нерегулярно.
У швейцарському місті Біль, де донедавна возили пасажирів наші «швейцарці», громадський транспорт ходить, як годинник. Себто за розкладом, що є нездійсненною мрією для нас. Але там для громадського транспорту прохід тримають вільним – не тільки там, де є спеціальні смуги, а й на вузеньких вуличках середмістя, куди доступ транспорту, окрім громадського, обмежений.
І саме шахова термінологія демонструє адекватний термін для такої ситуації, тож скористаємося нею. Коли королю уникнути мату заважають власні фігури, це називається спертий мат. Отакий мат на чернівецькій транспортній дошці.
Влад ГОРЕНЮК, чернівчанин, який віддав би перевагу громадському транспорту
