Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Держава скинула  свій тягар на громадян. Але люди його не потягнуть. І… здадуться?

 

Кому? «На милість»  ринку, себто ринковим стосункам. Бо ж зрозуміло, що ніхто з мешканців багатоповерхівок, зношеність яких становить 80%, не потягне капітального ремонту, який відтепер перекладається на них. Адже закон України «Про житлово-комунальні послуги», який учора набув чинності й чия задекларована мета – поліпшення комунального обслуговування, установив, що всі багатоповерхівки перестали бути  комунальною власністю міських рад. А це означає, що мешканцям, які не створили ОСББ й не обрали фірму управителя, треба негайно підписувати – кожному окремо! – договори на обслуговування з усіма постачальниками комунальних послуг. Але й у тих, хто має ОСББ, платіжки зростуть, бо доведеться сплачувати за всі послуги, які раніше й не надавалися. Крім того, вводиться пеня.

Та зупинимося на головній проблемі. А вона, як на мене, полягає в тому, що більшість із мешканців багатоповерхівок не зможуть тепер оплачувати всі комунальні послуги. Тим паче, коли будинок почне розвалюватися, а саме до цього йде.

Держава наша, як би то пом’якше сказати, не дурна, тож і зрозуміла, що невдовзі «хрущоби». масово поваляться.  Вони ж бо й так уже значно пережили відпущений вік – свої 20 років. Тож відбудеться те, що сталося у Штатах. Ці будинки перейдуть у власність або ж окремих управителів, або ж їх просто скуплять, щоби звільнити місце під нове будівництво. Принаймні мені так бачиться майбутнє наших багатостраждальних багатоповерхівок, з яких – люди старшого покоління це пам’ятають – ми мали стартонути до комунізму. Натомість отримали колосальний головний біль. Невдовзі відчуємо його сповна, бо призведе він, на жаль, і до інфарктів, і до інсультів. А річ у тім, що закон України «Про житлово-комунальні послуги» написаний не на користь споживачів послуг, а виключно на користь їхніх надавачів-монополістів. І за прикладом далеко ходити не треба. Закон передбачає щоденну пеню зі споживача за затримку сплати. Натомість надавач послуг за неякісні послуги ні пенею, ні чимсь іншим не карається.

Та, можливо, саме в цьому полягає й позитив закону? Принаймні, він змусить громадян у ринкових умовах активніше  вчитися захищатися, давати відсіч монополістам. Утім, поки що це вміють робити одиниці. Та обставини змусять. Ось хоча б одна з них: вводиться плата за утримання мереж. І це попри те, що утримання мереж уже закладене в усіх тарифах. Але ж ніхто нам тарифи на тк суму, що виводиться окремо, не збирається зменшувати. Недолугість і недопрацьованість  цього закону, – як на мене, закладена в нього навмисно! – полягає в тому, що у законі не прописана система захисту від монополій. До слова, про це говорив і екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.

Тож усі ми нині безпорадні перед тими, хто надає нам електрику, тепло, газ, воду тощо. Всі важелі впливу в їхніх руках, а не в наших. Куди ж поділося гасло – споживач/клієнт завжди правий? Тим паче на фоні цього блюзнірством виглядає твердження Кабміну, що єдина мета закону України «Про житлово-комунальні послуги» – це поліпшення обслуговування українців. Отже, в цьому контексті мені цікаво, чи знайдеться у державі Україна бодай одна особистість, не кажу вже про рух чи партію, яка стане на захист беззахисних поки що громадян?

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *