Доповідь ІЛЛАРІОНОВА під час весняної сесії МВФ у Вашингтоні
Російська військова агресія – головна, але не єдина причина економічної кризи України останніх років. Важливу роль відіграли внутрішні фактори, точніше політика Національного банку України. Саме НБУ завдав «смертельного удару» економіці країни: обвалив гривню, спричинив валютну паніку, збільшив частку російських банків із 12% до 40%, наростив сукупний державний зовнішній борг із $30,2 млрд до $43,8 млрд (і це за 3 роки!!! – «Версії»), розтратив міжнародні валютні резерви, знизив інвестиції в економіку, а також дозволив екс-президенту Вікторові Януковичу приховати свої активи. Про це йдеться в матеріалі «Українська економічна катастрофа 2013–2016 років», який підготував економіст, старший науковий співробітник Центру з глобальної свободи та процвітання Інституту Катона у Вашингтоні Андрій Ілларіонов. Англомовна версія авторської доповіді була презентована під час роботи весняної сесії МВФ у Вашингтоні 20 квітня 2017 року.
Саме НБУ наніс «смертельний удар» економіці країни
РОЗТРАТА МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНИХ РЕЗЕРВІВ
19 червня 2014 року Степана Кубіва, керівника НБУ після перемоги Революції Гідності, замінили на Валерію Гонтарєву. Напередодні міжнародні резерви України, що перебували на рахунках НБК, становили $17,9 млрд. Протягом наступних 9 місяців вони зменшилися на $12,3 млрд: на кінець лютого 2015 року становили $5,6 млрд. Різке скорочення валютних резервів спровокувало глибоку валютну кризу, пік якої припав на лютий 2015-го – від 11,8 грн за долар у червні 2014-го до 24,5 грн за долар у лютому 2015-го. Наскільки штучною ця навмисно спровокована криза, показує те, що у наступні два роки – від лютого 2015 року до травня 2017 року – курс гривні до долара знизився лише на 10%, незважаючи на кумулятивне скорочення ВВП на 10%, накопичену інфляцію в 57%, збереження загального бюджетного дефіциту у межах від 1,2 до 3% ВВП на рік.
ПОСИЛЕННЯ регулювання завело валютний ринок «у тінь»
Намагаючись виправдати свої дії різкою девальвацією гривні, яку він же й зробив можливою (чи здійснив?), 6 лютого 2015-го НБУ запровадив низку «певних обмежень» на валютному ринку. Дії НБУ призвели до фактичного паралічу платіжно-розрахункових операцій в середині України та суттєвого обмеження її економічних операцій із зовнішнім світом.
27 лютого 2015 року Нацбанк погіршив ситуацію, запровадивши обмеження на видачу валютної готівки з поточних та депозитних рахунків клієнтів до 15 000 грн на добу в еквіваленті за офіційним курсом Нацбанку. Крім того, були запроваджені дискримінаційний пенсійний збір, «паспортизація» операцій з купівлі валюти, драконівські вимоги з обов’язкового продажу валютної виручки.
Як наслідок, розквітнув тіньовий ринок валюти За оцінками Українського Кредитно-банківського союзу (УКБС), доля тіньового валютного ринку зросла до 50%. Водночас законослухняні банки частково втратили конкурентоспроможність, погіршилася криміногенна ситуація, громадяни втратили частину своїх заощаджень.
НЕПРОДУКТИВНЕ «ЗВ’ЯЗУВАННЯ» ГРОШОВОЇ МАСИ
Протягом 2015 року НБУ через депозитні сертифікати «абсорбував» з банківської системи майже 70 млрд грн (майже $3 млрд) «зайвої ліквідності». Тобто, на цю суму в умовах монетарного голоду комерційні банки змушені були кредитувати регулятора. Оскільки ці кошти залучалися Нацбанком під досить високі відсоткові ставки, це фактично не дало банкам змоги кредитувати вітчизняну економіку.
По суті, з «кредитора останньої інстанції», у ролі якого центробанк традиційно виступає у кризовий період, НБУ перетворився на «позичальника останньої інстанції», висмоктуючи гроші з «кровоносної системи» і без того слабкої економіки.
ЗРОСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
Від червня 2-14-го до кінця 2016-го (за нового керівництва НБУ), сукупний державний зовнішній борг України (розширеного Уряду та Національного банку) був збільшений на суму, яка практично дорівнює розтраченим валютним коштам, на $13,6 млрд – від $30,2 до 43,8 млрд.
Загальний обсяг державного боргу зріс до 81,2% ВВП 2016-го. 2017-го очікують на його зростання до 89,8% ВВП. Витрати на обслуговування державного боргу зросли від 49 млрд грн 2014-го майже до 100 млрд грн 2016-го.
З урахуванням нинішнього рівня економіки України, тривалої економічної кризи, іноземної агресії, здійсненого урядом дефолту, за кредитного рейтингу країни нижчого за інвестиційний, відношення державного боргу до ВВП нині є граничним, таким, що не дозволяє здійснювати значні нові зовнішні запозичення без серйозного для країни ризику зірватися у боргову спіраль, в умовах якої платежі з обслуговування й виплати державного боргу фактично будь-яке реалістичне зростання української економіки.
Тільки для обслуговування вже накопиченого державного боргу за середньозваженою ставкою 6% темп приросту реального ВВП України має бути не нижчим за 6% – за відмови від використання реального приросту ВВП на будь-які інші цілі, тобто, на оборону, розвиток, соціалку…
Відсутність реального зростання українського ВВП або ж його зростання із темпом зростання нижчим за 6% щорічно означає неминуче подальше збільшення відношення сукупного державного боргу до ВВП зверх нині досягнутого рівня, що гарантовано призведе до занурення країни у воронку державного боргу без жодних шансів на вихід з неї в осяжній перспективі.
«РОЗЧИСТКА БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ»
Штучна девальвація гривні знецінила активи багатьох комерційних банків за збереження доларового розміру їхніх боргів. На додаток до валютного катаклізму керівництво НБУ суттєво погіршило стан банківського сектору, різко піднявши резервні вимоги до банків – від 5,8% 2014-го до 11,7% 2015-го, а також до розмірів мінімального капіталу – до €10 млн, що удвічі вище, ніж, наприклад, у Євросоюзі. Питома вага «поганих» (проблемних, прострочених) боргів у загальному обсязі активів підскочила від 12,9% 2013-го до 30,45% 2016-го.
І нарешті, смертельного удару українській банківській системі керівництво НБУ завдало здійсненням програми так званої «розчистки банківського сектору», у рамках якої воно узялося до систематичного закриття приватних комерційних банків. За період дії цієї програми припинили роботу 77 комерційних банків, втратили роботу 35 тис. банківських працівників.
У закритих банках перебувало депозитів на суму в 163 млрд грн (приблизно $6,5 млрд): 111 млрд грн – у фізосіб і 52 млрд грн – у бизнесу. Фонд гарантування вкладів физичних осіб спромігся компенсувати лише менш ніж половину цієї суми, 80 млрд грн. І власні кошти Фонду становили лише 14 млрд грн, а понад 60 млрд грн узяли з державного бюджету. Окрім погіршення фінансового стану бюджету, здійснився несправедливий розподіл фінансових ресурсів, коли гроші, зароблені одними громадянами, держава передала іншим.
Через девальвацію гривні вклади громадян за 2 роки знецінилися приблизно утричі. Невиплаченими залишаються понад 30 млрд грн, причому левова частка цієї суми вкладникам і не буде виплачена. Втрата заощаджень в умовах різкого зниження рівня життя суттєво погіршила соціально-політичну ситуацію в країні.
ЩІЛЬНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ НА ТЛІ МІЖНАРОДНИХ ПОРІВНЯНЬ
Керівництво НБУ висуває скорочення кількості банків як своє особливе досягнення, хоча за зразок Україні пропонують… Індонезію й Туреччину.
Особлива увага експертів до показників щільності банківської системи й фінансової глибини пояснюється тим, що низький рівень цих показників та їхнє зниження зменшують для України можливості розпочати й підтримувати економічне зростання.
Це був важливий чинник, який на тлі дій НБУ сприяв економічній кризі в Україні 2015-го та заважав відновленню в ній швидкого та стійкого економічного зростання 2016-го.
СЕЛЕКТИВНИЙ ПІДХІД
На тлі загальної кризи в українському банківському секторі особливу увагу привертають окремі банки, що уникли кризових тенденцій. Так, скажімо, невеличкий банк «Авангард» за півтора роки спромігся наростити свої активи на 70% до 1,5 млрд грн, що є безпрецедентним показником для української банківської системи, яка переживає кризу. Цікавий збіг: банк «Авангард» перебуває у власності групи «Інвестиційний капітал Україна» (ІКУ), на посаді голови ради директорів якої до свого призначення головою НБУ перебувала Валерія Гонтарєва. Крім того, 22,7% активів цього банку належать громадянці РФ Галині Улюкаєвій, дружині Юрія Соловйова, заступника голови правління російського державного банку ВТБ, другого, за обсягом капіталу, в РФ.
ЗБЕРЕЖЕННЯ АКТИВІВ ЯНУКОВИЧА ТА ІНШИХ КЕРІВНИКІВ ПОПЕРЕДНЬОГО РЕЖИМУ
Протягом трьох місяців, від березня до червня 2014 року, коли головою НБУ був Степан Кубів, Нацбанк виявив активи, що належали Януковичу, на суму понад $1 млрд і наклав на них арешт. Для порівняння: за 32 місяці – від червня 2014 до лютого 2017-го – тобто за керівництва Гонтарєвої, Нацбанк не заморозив активів, з тих що належали Януковичу чи іншим керівникам попереднього режиму, ані на гривню.
РОСІЙСЬКИЙ ЧИННИК
Якщо у червні 2014-го питома вага російських банків і банківській системі України становила скромні 12%, то до грудня 2016-го банки зі 100-відсотковою участю російського капіталу наростили свою присутність в Україні до 40%.
Зокрема, це «Сбербанк», ВТБ. А «Промінвестбанк», у якому питома вага акцій, що належать РФ, становить 97,5%, навіть отримав рефінансування від НБУ!
ВТРАТА ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
В результаті інтервенціоністської політики Нацбанку кількість чинних банків в Україні скоротилася від 180-ти 2013-го до 93-х у лютому 2017-го. Вкладники – як фізособи, так і юрособи – втратили заощаджень на мільярди доларів, а рівень довіри населення та економічних суб’єктів на національної банківської системи, як і до всієї української влади, катастрофічно впала.
За офіційною статистикою НБУ, депозити домогосподарств тільки 2014-го скоротилися на третину, 2015-го – ще на 22,1%. За два з половиною роки нового керівництва НБУ валютні депозити в українських банках скоротилися від $24 млрд до $14 млрд. Сукупні втрати юросіб на кінець 2016-го року оцінюються у 78 млрд грн. Це стало головною причиною закриття сотень малих і середніх фірм, які відразу втратили і свої депозити, і оборотний капітал.
Яскравою ілюстрацією катастрофічної втрати хоч якоїсь довіри до національної банківської системи стали результати електронного декларування українських політиків, які лише офіційно визнали зберігання у себе готівки на суму не менш як $2 млрд.
СКОРОЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЭКСПОРТУ
Як наслідок, значно зменшилася кількість інвестицій в українську економіку, незважаючи на деякі зрушення у сфері економічних реформ, що їх проводить уряд. Поруч із деградацією фінансових показників та підривом довіри до банківської системи, одним з ключових чинників, які поглибили економічну кризу в Україні 2015-го, а також перешкоджають швидкому та стійкому економічному зростанню 2016-го, стало скорочення інвестицій.
Регулятивні обмеження Нацбанку створили штучні перешкоди для інвестування в Україну, а також для легального експорту продукції з України. Інвестори скоротили свої вкладення в економіку до тієї пори, поки вони зможуть легально виводити доходи, зароблені ними в Україні. Обсяг інвестицій упав 2014-го на $13 млрд, 2015-го – ще на $4,5 млрд.
Аналогічна ситуація – з експортерами, які змушені уникати переведення валютної виручки до України, де вони зобов’язані продавати більшу її частину, маючи додаткові валютні ризики. Як наслідок, експорт товарів з України 2014-го скоротився на 14,3%, 2015-го – ще на 27,0%, 2016-го –ще на 4,1%.
ЕВОЛЮЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
Важка й тривала валютна, фінансова, економічна й соціальна кризи призвели до суттєвого скорочення суспільної підтримки найважливіших державних інституцій України – Президента, ВР, уряду. Найбільш небезпечним є радикальний зсув у суспільних настроях від підтримки демократичної системи політичного устрою до підтримки іншої (авторитарної) системи, яка, на думку опитуваних, могла би забезпечити прийнятний рівень добробуту.
ВИСНОВКИ
Розтрата міжнародних резервів і штучно спровокована валютна криза початку 2015 року мали щонайменше п’ять найважливіших наслідків:
* посилення Нацбанком валютного регулювання і, відповідно, різке погіршення умов ведення економічної діяльності в Україні;
* гостру потребу у поповненні валютних резервів країни, здійснену шляхом збільшення зовнішнього боргу України;
* збільшення зовнішнього боргу України, номінованого у валюті, при падінні номінальних розмірів українського ВВП, що його розраховують за суттєво девальвованим курсом гривні, призвело до різкого стрибка відношення державного боргу до ВВП і суттєвого збільшення прогнозованих і фактичних витрат і обслуговування та виплати зовнішнього боргу, збільшивши навантаження на державний бюджет в умовах економічної кризи та зовнішньої агресії;
* збільшення прогнозованих розходів з обслуговування й виплати зовнішнього боргу змусило український уряд узятися до гранично болісної та принизливої процедури переговорів стосовно реструктуризації боргу й списання його частини – тобто до дефолту з державного боргу, що автоматично обрушило кредитні рейтинги України до рівня «сміттєвих» і закрило ринок міжнародного кредитування як для української держави, так і для українського комерційного сектору;
* радикальну зміну активів та пасивів банківської системи України, що призвело до невідворотної банківської кризи, яка ще більше погіршила стан і банківського, і реального секторів української економіки.
Переклад українською від «Версій»
gordonua.com/publications/doklad-illarionova…
