або Про дороги, які нам обирають
Елементарна математична задачка: автомобілісти купують машини і сплачують мито, придбавають бензин, у ціні на який закладені гроші на ремонт доріг. Але, попри те, їздять жахливими шляхами із смертельно небезпечними вибоїнами
Куди йдуть гроші – знають усі. А чому так? Відповідь теж на поверхні. Ми – не самостійні. Ми їздимо дорогами, які нам обирають. А за умовами задачі мало би бути навпаки.
Аж ніяк не розраховую, що після цього фоторепортажу хтось побіжить ремонтувати наші шляхи або комусь стане соромно. Та сподіваюсь, публікація стане черговою краплею, – а колись же буде й остання, – до чаші терпіння чернівчан. Громада ж, зрештою, – не порожнє місце. Хоча я свідома того, що не ми вирішуємо, бо не нас запитують. Та й не з нами рахуються. Якби було інакше, таких знімків, я б не зробила – просто не знайшла б для них об’єктів. Та ще й у центрі міста, у кількох сотнях метрів від Центральної площі та вулиці Кобилянської.
Історична ретроспектива
Сучасний класик і наша землячка Маріанна Гончарова має на буковинські дороги власний погляд. Вона стверджує, що наші дороги, принаймні, ті що рівні і хороші, не є заслугою рідної влади. «Тепла та щедра земля стількох красивих талановитих людей світу подарувала. (Це вона про Буковину – Л.Ч.) А скільки знаменитостей відвідали ці місця та залишили в нашій історії свій слід, – пише вона в оповіданні «Там, де ми живемо» (збірка «Перехрестя Чернівці») –
От хоча б дороги… Якось король Румунії Фердинанд із династії Гогенцоллернів-Зігмарингенів зі своїм онуком кронпринцем Міхаєм об’їжджав задвірки свого королівства. І ось карета колесом – хрусь! – і застрягла у величезній калюжі, яка ніколи не просихала, – з непідробною гордістю згадують наші старожили. – І тоді його величність розпорядився прокласти тут у нас хороші рівні дороги. З рівненької бруківки. Тож хороші дороги в нас – це завдяки румунським королям…».
Утім, були й інші часи. Згадаймо кінець 80-их і буремні 90-ті: як готувалося місто до приїзду керівників держави. Зокрема, президента Леоніда Кучми. Пригадуєте, що тоді зробили з частини Проспекту Незалежності, який повертає з вулиці Головної? Напружуйтеся, не соромтеся. Саме так – злітну полосу – аж до самісінького готелю «Черемош», щоби зручно було промчати президентському кортежу. А якщо зазирнути ще далі углиб історії, то пригадую, як марили чернівчани приїздом Михайла Горбачова. Бо місцева влада тоді вилизувала місця, куди мав прибути з візитом перший секретар ЦК КПРС, ремонтувала все, що можна, і дороги в тому числі. А полиці магазинів наповнювала дефіцитом…
А що ж тепер, скажіть, нам робити? На кого сподіватися? Приклад багатостраждальної вулиці Богдана Хмельницького перекреслює будь-які надії. Ні провладні партії, ні опозиційні нічим не допомогли чернівчанам. Нумо, гляньте лише на знімок. Він зроблений до обіду: годинник показав ледь 11-у, а на робочих місцях ремонтників дороги – порожньо.
Нові часи – нові обряди
Нині в нас уже сформувалися нові традиції: вулиці, як правило, ремонтуються до виборів. Пам’ятаю, як вразили мене шляховики перед останніми виборами мера Чернівців: за кілька днів перед 1 вересня вони зробили вулицю до школи №24 і тротуар на Проспекті Незалежності! Фантастично швидко і досить непогано. Вміють, коли хочуть, – тобто коли платять за роботу…
А ще добрі дороги в нас прокладають там, де вигідно нардепам. Думаю, далеко не всі чернівчани проїжджали дорогою до ринку «Добробут», яка повертає туди з об’їздної на Магалянському перехресті, що веде в Топорівці та Новоселицю.
Сказати, що це хороша дорога – це ще нічого не сказати, та нею їздить не так уже й багато машин. Але ці 2 км і 100 метрів просто унікальні. Ними летиш. Для експерименту можна, як і на заході, поставити на капот авта келих із шампанським – і воно не розплещеться. Бо один квадратний метр плитки, покладеної там, коштує 5-7 доларів. Про це дізналася від підприємця, який стелив таку ж плитку на дорозі до свого підприємства. А тепер помножте 2 км на ширину дороги – за такі кошти можна було зробити увесь центр Чернівців!
Унікальна чернівецька дорога веде до ринку «Добробут».
А на кого працює цей суперовий шлях, здогадалися? Правильно, аж ніяк не на нас із вами…
Довідково
ТОВ «Інвест-Альянс» діє під торговою маркою підприємства НВТК «Добробут». Територія 7,45 га.
Засновник ТОВ «Інвест-Альянс» Лідія Лещова внесла 8 млн грн. до статутного фонду товариства. Директор – Михайло Прозоровський, екс-депутат Чернівецької міської ради від «Фронту змін», якого пов’язують з екс-міністром інфраструктури Максимом Бурбаком. 2010 року на чоловіка Лідії Лещової – Федора – було переоформлене ТОВ «Фінтраст», яким володіли Юрій та Олена Бурбаки, батьки Максима Бурбака.
Програма ТБ «Наші гроші» за 29 грудня 2015 року «Кому належать ринки Чернівців», вийшла в ефір з таким підзаголовком: «Серед бенефіціарів – оточення Яценюка, батьки та партнери нардепа Бурбака й місцеві депутати». (Бенефіціар, від лат. beneficіum – прибуток, користь, – особа, що отримує прибуток від своєї власності, яку передала в довірче користування іншій особі – юридичній чи фізичній).
Свого часу «Добробут», отримавши землю у власність, не сплатив 400 млн грн до Фонду розвитку міста. На останній прес-конференції нардепів М.Федорука і М.Бурбака Микола Трохимович не зміг згадати, з чиєї ініціативи 2010 року «Добробут» був звільнений від 10-відсоткових відрахувань до Фонду розвитку Чернівців. Натомість голова бюджетної комісії п. Білик, звинувачений у підкупі студентів під час останніх мерських виборів, неодноразово звертався до правоохоронних органів стосовно цього порушення з боку «Добробуту». Подейкують, що саме це й стало причиною всіх його бід, адже виборців, як відомо, люблять підкуповувати ледь не всі, але не всіх за це карають.
У тій же програмі «Кому належать ринки Чернівців» йдеться ще й про оптовий ринок сільськогосподарської продукції «Дари Буковини». Його власник, як і земельної ділянки площею 8,6 га по вул. Калинівська, 13Г – ТОВ «Букотрейдінг», засновником якого є Юрій Бурбак із 9,50 млн грн внеску до статутного капіталу та Анжеліка Котова із 97 тис. грн внеску. Керівник підприємства з 2011 року є Сергій Лазарєв, учасник АТО, колишній депутат Чернівецької міської ради від «Фронту змін». А Юрій Бурбак – це батько нардепа, колишнього міністра інфраструктури та керівника парламентської фракції «Народний фронт» Максима Бурбака.
Чернівці мають ще й інші добрі шляхи, та їх дуже небагато
Не залишає байдужими й площа Святої Марії (ранішеТурецька).
А поруч таке, на що краще не дивитися
Утім, подивитися правді в очі доведеться, а вже потім їх можна і заплющити – бо так погано у такому гарному місті бути просто не може.
Так само не мона пройти до площі Св. Марії вулицею Карла Лібкнехта: залишитеся без взуття і без ніг.
А мешканці вул. Дністровської повідали нам, що їхня вулиця за документами вважається заасфальтованою.
Насамкінець кілька слів про ситуацію з дорогами у державі. За відомостями Укравтодора, доріг в Україні налічується 170 000 кілометрів. Протягом 2016-го капітально відремонтували 1700 км. І це вже кілометри нової якості та нових технологій. Тому керівництво Укравтодору назвало нинішній 2016-ий роком зрушень, коли держава відмовилася від ямкового ремонту і перейшла до нормальної європейської практики. Але не важко порахувати, що такими темпами Україні потрібно 100 років на модернізацію доріг.
До слова, переїжджаєш на сторону Івано-Франківщини й чомусь одразу це відчуваєш під колесами. Невже ми настільки гірші за сусідів? Вже не кажу про Львів…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, фото автора
