«Чернівці були і завжди будуть невід’ємною, повноцінною та цивілізованою частиною Європи!», – Олег Любківський

18 травня художник Олег Любківський до Міжнародного дня музеїв представив виставку однієї картини на сходах Чернівецької Ратуші.

Художник Олег Любківський про роботу над проектом:
Всі чернівчани добре знають прекрасну будівлю художнього музею, спроектовану відомим архітектором віденського модерну Губертом Гесснером та споруджену 1900 року. Це колишня Sparkasse (Ощадна каса), що за іронією історичної долі та всупереч своїй «буржуазності» стала розкішним притулком для всемогущого комітету комуністичної партії за часів СРСР.
Та внаслідок вимог громадськості в епоху демократичної «перестройки» споруду було надано чернівецькому художньому музею, який належно функціонує до цього часу. Всі знають і унікальне монументальне панно, що увінчує фасад будинку й вражає ефектним органічним стилем, художньою та технічною досконалістю. Ось вже понад 100 років цей витвір сецесійного мистецтва прикрашає наше місто й досі залишається однією з найцінніших архітектурних принад західних областей України. Всупереч безлічі міфів та здогадок стосовно змісту цього панно, сюжет композиції історичний – він зображує символічне коронування краю Буковини Австро-Угорською імперією в оточенні інших алегоричних фігур – персонажів коронованих земель, що входили до складу колишньої Дунайської монархії наприкінці ХІХ ст.
Витримана в античній стилістиці естетика художнього образу цих персонажів і загальна
композиція в цілому захоплює легкістю і красою виразних ліній, чистотою кольорів та
вишуканим смаком автора, прізвище якого, на жаль, досі остаточно не з’ясоване. Але, навіть не знаючи прізвища автора, неможливо пройти повз ратушу й не подивитись вгору, на фасад Художнього музею, і не відчути особливого натхнення та піднесення, що дарує досконала композиція цього унікального твору монументального мистецтва. З професійної точки зору це панно було для мене недосяжною таємницею з огляду на високе розташування (висота третього поверху), і моє бажання роздивитись його зблизька, здавалось, залишиться недосяжною мрією.
Та ось сталось несподіване: влітку 2002 року будівлю аж до даху вкрили ремонтним
риштуванням, і я швидко цим скористався. Одного вихідного дня я піднявся по дошках до панно й нарешті побачив все до найменших деталей. Я відчув кожну плитку, кожну лінію, визначив атрибутику керамічної фабрики та сигнатуру автора. Мені просто пощастило: я роздивився всі нюанси майстерної техніки, зробив кілька замальовок, кальок та фото тих деталей, яких не видно з вулиці, хоча мої ноги і помітно тремтіли від незвичної висоти.
Перші фрагменти за мотивами панно, які мали для мене смислове значення, я виконав для книжкового видання «Вдячна Буковина» (книга року 2004) і виставкового циклу
«Золота груша». Проте більш привабливою залишалась ідея створення повної композиції панно у жанрі «Артефакт». Та обставини дозволяли лише задовільнятись натхненням від його споглядання в реальній дійсності. Але йшов час, я створював нові картини, які формували нові виставкові цикли, а вони, у свою чергу підказали узагальнений образ міста, який варто було реалізувати у форматі концептуального книжкового видання.
Це видання побачило світ під назвою «Художні трактати про місто, що колись називалось Сzernowitz» минулого року. І мій робочий час вивільнився для давнього заповітного задуму.
Настав художній момент істини – панно вже малювалось в уяві з усіма найдрібнішими
деталями, та про просте технічне копіювання не йшлося. Реальний оригінальній об’єкт виконано у техніці випалювання керамічних плиток з нанесенням малюнку кольоровими мінеральними сумішами, тому деякі фрагменти не збігаються з кольоровою гамою усієї композиції.
Відповідно, для створення цього артефакту, значно меншого за розмір оригіналу, потрібно було здійснити повну трансформацію образу в живописно-графічну манеру акварельними фарбами з усіма найдрібнішими нюансами.
Робочий процес тривав близько семи місяців – це була ретельна праця з корекції малюнка, надання портретної подібності персонажам, реалістичне трактування рельєфу кожної плитки та живописного наповнення. Сьогодні це вже здійснений факт і закінчена художня форма: розмір – 66 см на 165 см, техніка – папір-акварель. Найважливішим висновком творчого процесу залишається моє усвідомлення високої честі від доторку до європейської культурної спадщини та шляхетної співпраці з оригіналом для популяризації твору цього видатного майстра.
Любіть мистецтво, друзі! Це єдине, що може підняти нас над буденністю й ніколи не
розмінюється на банківський рахунок.
А ще не забувайте про Чернівецький художній музей та інші музеї нашого міста.