Буковинці з деревини сьогодні нічого не виготовляють, лише пилять на дошки

Через заборону – до рогу достатку ?!.

Доки сировина йшла за кордон, інвестицій у деревообробну галузь не було. Та ситуацію покликаний докорінно змінити новий закон про заборону експорту необробленого лісу.   

Верховна Рада тимчасово на термін 10 років – заборонила експорт лісоматеріалів і пиломатеріалів у необробленому вигляді (крім сосни). Закон набирає чинності 1 листопада цього року, а для сосни – від 1 січня 2017 року. Дуб, до слова, приєднали до переліку цінних і рідкісних порід.

За Законом, експорт лісоматеріалів і пиломатеріалів допускається при наявності сертификата походження, порядок видачі яких регулює Кабмін.

Крім того, вводиться електронний перелік виданих сертифікатів походження, який розміщуватиметься на сайті Держагентства лісових ресурсів.

Через Буковину нині експортується майже весь український ліс

Залізнична колія проходить через самісінькі Чернівці. Тож городяни щодня спостерігають, як довжелезні потяги, мало не один за одним, прямують убік Румунії, вщерть завантажені кругляком. Коли таке бачиш, складається враження, що Карпати вже зовсім «лисі». Утім, фахівці пояснюють, що нині просто змінилося місце відправки деревини за кордон. Раніше вона йшла морським шляхом через Маріуполь, а нині вся сировина пішла через Буковину. Це підтверджував і голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр ФИЩУК на одній із своїх прес-конференцій: «Під час перевірок з’ясувалося, що тільки 6% з усіх вагонів лісу, який вивозиться за межі країни, є буковинською деревиною», – сказав губернатор.

Але попри це громадські захисники лісу різко критикували владу за недалекоглядність і захланність. На тій же згаданій прес-конференції один із активістів, Віктор САВЧУК, зауважив: «Лісопилки простоюють через відсутність деревини, а купити її на аукціоні неможливо. Накидають усякого непотребу на лот і поки не даси хабара, не домовишся – отримаєш таке, що й горіти не хоче».

Новий закон має змінити не тільки ставлення до виробника, а й стратегію вирубок. Активісти неодноразово стверджували, що в лісах вирубають дуби віком від 60-70 років, а за документами – нібито відбувається санітарна рубка. Відтак спиляну якісну деревину відправляють на експорт, а трухляк і далі стоїть. Як сказав начальник Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області – головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Сергій РОБУЛЕЦЬ на вівторковій прес-конференції, відповідаючи на запитання: «Ще 10 років тому я казав – наші ліси одні з кращих в Україні Але від 2005 року держкомлісгосп фактично монополізував лісозаготівельні роботи. Кругляк вивозиться за кордон, а залишається, м’яко кажучи, навіть не трухляк…  Та подивімося на процес з іншого боку, – продовжив п. Робулець. – Ліс везуть на завод до Румунії. Хоча такий завод мав би стояти в Сторожинці, потім у Глибокій. І тільки невикористану сировину продавати сусідам. Нині мають підписати закон про заборону вивезення кругляка за кордон. Але, скажіть, хто сьогодні у нас здатний переробити 60 тисяч кубів деревини? Область не має таких потужностей.  Колись був Берегометський ДОК, який переробляв 97% деревини. Сьогодні навіть 3% ніхто не здужає. Буковинці нині лише пилять дошки».

Галузь, кинута напризволяще

– Ще раніше керівники обласних управлінь Держлісагентства виступали за відстрочку введення мораторію до 2018 року, мотивуючи свою позицію необходністю залучення інвестиційних ресурсів для проектування і будівництва. Поясніть детальніше… – попросила вже колишнього головного лісівника області Анатолія Ковальського, який цими днями вийшов на пенсію. У лісі він не випадкова людина, 42 роки віддав його відтворенню. А ще – викладач, фотохудожник, чиї світлини присвячені виключно природі. Коли російські війська захопили Крим, він працював саме там і навіть потрапив до полону. 

– У мене ще замолоду сформувалося негативне ставлення до слів «заборона» і «боротися». Віддаю перевагу словам «розвивати», «сприяти», «залучати»… Вибачайте, складається враження, що влада вже почала працювати на вибори. Хоча треба визнати – і на цьому наголошують усі лісоводи, – що сьогодні в Україні експортується дуже багато лісу. І всі ми категорично проти того, щоби ліс вивозили за кордон, коли його значно вигідніше переробляти самотужки, вдома. Бо це і додаткова вартість, і створення нових робочих місць, і вирішення соціальних питань. Але мене, як й інших керівників обласних управлінь, лякає те, що заборона експорту приведе до втрати мільйонів (для Буковини – 80 млн. грн. щорічно), які ми вкладали у ведення лісового господарства. Буковинські лісоводи витрачають щороку десь 122 млн. грн. на лісовідновлення – вирощення посадкового матеріалу, заготівлю насіння, охорону лісу тощо. Держава фінансує мізер – лише 3 млн. грн. на рік. Де ж узяти решту? Зрозуміло, все одно змушені будемо заробляти. Але як і на чому? На буковинських переробниках? Але ж якщо зросте ціна на сировину, то вони просто збанкрутують.

Тому вважаю, що цей закон ввели дещо зарано. Протягом 2-3 років треба було б іще  активно залучати кошти та інвестиції. Чимало буковинських переробників сьогодні готові самі інвестувати, Тільки треба створити для них відповідні умови: забезпечити деревиною, нормальними кредитами, дати якісь преференції під час отримання деревини. Змінити 42-й наказ, згідно з яким уся деревина має виставлятися на аукціон. Сьогодні всі в однакових умовах – і ті, що займаються глибинною переробкою, і ті, хто просто вивозять цінний кругляк за кордон… Так не повинно бути. В усьому світі той, хто залучає інвестиції, має преференції.

Як на мене, до заборони треба підходити з точки зору розвитку деревообробної галузі, а ми підходимо до заборони задля заборони. А що далі робити? Людей звільняти чи ліс не вирощувати? Де взяти на це кошти?

Зі старих вражень: як воно було…  

Оскільки пан Ковальський у лісовій галузі пропрацював 42 роки, а автор цих рядків у журналістиці – майже сорок, наші спогади про минуле дуже ідентичні.

Анатолій Йосипович стверджує, що деревообробна галузь Буковини переробляла, крім своєї, ще 70% привозної сировини з усього Радянського Союзу. На лісокомбінатах трудилося 30 тисяч буковинці. Нині – 3 тисячі.

– Ще 1996 року на Буковині була глибока переробка – каже ветеран. – Працювали лісокомбінати. А вже наступного 1997-го деревообробна галузь була ліквідована

Залишається нині, як у старому анекдоті, лише запитати: кому це все заважало? Адже тільки в Чернівцях,пригадую, діяли два величезних деревообробних монстри – меблева фабрика і ДОК (деревообробний комбінат). А ж іще були мало не в кожному районі свої меблеві фабрики, не кажучи вже про Берегомет з його величезним виробничим комплексом.

…І що треба зробити

– Анатолію Йосиповичу, давайте нагадаємо читачу, що таке глибока переробка лісу…

– Це процес від заготовки лісу у круглому вигляді до випуску паркету і меблів.

І сьогодні, як я розумію, стоїть завдання відродити в Україні загалом та на Буковині зокрема глибоку переробку лісу. До слова, вигідність цього процесу давно зрозуміли наші сусіди-румуни, які звели на кордоні потужні меблеві гіганти… Тож із чого нам треба починати? Ваша думка?

– З голови.

– …???

– Адже в країні немає органу – від Кабміну до конкретного райцентру і села, де б керували, а точніше – управляли б лісопереробною галуззю. Люди розвиваються самотужки: ні програм розвитку, ні законів не створюють для виробника. Сьогодні бідака-виробник заледве виживає. І це жахливо.

Як на мене, – інтуїтивно відчуваю – в державі ведеться підкилимна політика на знищення лісової галузі. Принаймні, про це свідчать закони, які приймаються.

За запасами лісів Україна сьогодні є найбіднішою серед країн Європи. До 60% площ, укритих лісом, мають окремі європейські держави. Середня ж лісистість Європи становить 30%. Україна перебуває нижче середнього рівня – у неї 16,6% площ, зайнятих лісом.

Виходячи з такої статистики, треба негайно зміцнювати лісогосподарську галузь – створювати ліси й лісозахисні смуги, які зберігатимуть урожай сільськогосподарських культур. Усвідомлюю, що певні «товсті гаманці», які зовсім не розуміються на лісі,  мріють купити лісгоспи. І тоді з лісом станеться те, що відбулося з деревообробною галуззю. Боюсь, що саме така карта нині розігрується. Хотів би помилятися…

Повчальна історія Дніпра та Херсонщини або Ще раз про значення лісу

– Згадаймо 50-ті роки минулого століття, коли через вирубку лісу ерозія настільки захопила Київську область, що Дніпром не ходили судна. І тільки зусиллями лісоводів були створені захисні насадженні, які й припинили ерозійний змив ґрунтів і піску в річку і дали можливість відновити суднохідність Дніпра. Історію треба знати, – наголошує п. Ковальський. – А візьмемо Херсонщину, якою вільно пересувалися кочівні дніпровські піски. Була пустеля. Та 40 тисяч гектарів лісу, що його посадили херсонські лісоводи, перетворили область на найбагатший край. Таких солодких і смачних помідорів, які ростуть там, нема ніде у світі! Та ніхто не зрівняється з Херсонщиною і у  вирощуванні ранніх овочів. А без лісу всього цього не буде. Тому посадки лісів треба тільки збільшувати, бо від цього залежить усе сільське господарство. Можливо, у Карпатах ми не відчуваємо так гостро значення лісу, але й горяни категорично проти вирубки лісу. 

Лісників – замість хірургів. Щоби робили операції депутатам 

– Експорт лісу треба зупиняти, – каже фахівець. – Але це має відбуватися цивілізовано, не боротьбою, а розвитком. А ми не розвиваємо, тільки забороняємо. Що ж тоді буде далі?

Загалом український менталітет досить дивний: чомусь створюємо партїї з такими назвами, як «фронт», «удар» тощо. Все життя тільки те й робимо, що боремося. В усьому світі світло вмикають і кажуть – вмикач. І тільки в нас – вимикач. Тоді як світло треба для людей вмикати, а не вимикати. І створювати умови для розвитку. Бо саме розвиток лісопереробної галузі дозволить піднятися й селам. Але у Верховній Раді не бачу підтримки лісівникам. І мені здається, що український ліс поступово знищується.

– Напевне, це вам так здалося після того, як уже нова, постмайданівська,  влада «осідлала» ті ж «схеми» стосовно лісу, що й попередня? Та вам стало сил відмовитися! Щоправда, Чернівецька область у цьому рішенні, на жаль, була єдиною…

(Щодо цього інциденту відішлю читачів до №11 «Версій» за 19 березня ц.р., де є повна інформація про подію.)                     

Корупцію породжує влада, її вищі ешелони

– Питання корупції взагалі складне. Та, як відомо, будь-яку корупцію породжує влада, її вищі ешелони. За всі ці роки я переконався у цьому. Саме влада й штовхає на корупцію, і закони, сприятливі для корупції, створює. Винуватці – внизу, а корупція – вгорі. Наразі жоден закон не помінявся після корумпованої влади регіоналів. Нічого не змінилося, ті жі схеми залишилися. Тож дуже сумно. Якщо зарплата у фахівця мінімальна, він змушений «крутитися». Бо як  вижити на 1800 грн.? А в нас багато людей отримують саме стільки. А щоби зняти квартиру в Чернівцях,  треба вже мати 2000-2200 грн.

– Анатолію Йосиповичу, скажіть, хто, по-вашому, стоїть за ймовірною приватизацією лісу?

– Ті люди, що хочуть заволодіти всією деревиною. Це поки ще замовчується, але плани створення в Україні надпотужних лісових компаній, які перероблятимуть деревину, вже існують. А що це означає? З Буковини вивезуть ліс у той же Івано-Франківськ чи ще кудись, а в Карпатах нічого не перероблятимуть. Думаю, народ буде проти і не допустить цього, але знову буде протистояння в суспільстві. Боролися з експортом, а потім будемо боротися з бідністю та убогістю, проти вивозу деревини з області. І знову боротьба, боротьба, боротьба – замість того, щоби розвиватися.

Сьогодні лісова галузь залишилася взагалі без керівництва. Немає голови агентства, немає заступників. Був один заступник, Атаманчук, – і цього вже не стало (станом на 17 квітня). Та й на посаду головного лісівника держави чомусь вирішили призначати людей, непричетних до лісової галузі. Для чого? – питання риторичне.

Всі лісоводи були обурені, коли дізналися, що на чолі такої важливої галузі хотіли поставити людину, яка зовсім не розуміється на лісі. Ну відправте на операцію замість хірурга лісника! Нехай оперує. Але виключно депутатів!

Невже не зрозуміло, що галузі народного господарства мають очолювати фахівці?!

Певне коло людей сьогодні вважає себе недосяжними. Так само думав і Янукович. А де він тепер? Прийде час – і всі будуть відповідати. Але, на жаль, поновити кадри вже не вдасться. Це пшениця росте рік, а ліс дозріває протягом цілого покоління людей, і навіть не одного. Тому наголошую, що знищити лісову галузь – це знищити Україну. Ліс – головна складова екологічної безпеки нашої країни. Від цього і треба відштовхуватися: це ж і наші річки та питна вода, і врожаї. Але тут треба ще й людей виховувати та залучати їх до збереження лісів, прищеплювати любов до природи.

 

І все ж мене непокоїла приватизація лісу, бо всі ми відчули на собі, до чого призвела приватизація облгазів, обленерго тощо. Тому на черговій прес-конференції озвучила питання. Головний держінспектор краю Робулець сказав: «Згідно із законодавством ліс може бути у приватній власності. Та у нас в області випадків приватизації  немає. Хоча намагання були в Герцаївському районі, та не вдалося».

Не вдалося, як я розумію, маленьким власникам. А потужним? Олігархам, приміром? Та раз плюнути…

І все ж хочеться завершити позитивом. В Україні відродження деревообробної промисловості можливе, і досить швидко. Тільки за умови, що влада не пантруватиме, як кажуть у нас на Буковині, «відкати», а займеться вирішенням проблеми.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *