А річка вмирає мовчки…
Початково планував статтю як розповідь про природні багатства Черемоша й про те, що створення заказника на Черемоші допоможе зберегти річку від руйнування. І що місцевим громадам слід всіляко вітати створення заказника. Але події, що відбуваються навколо річки, дозволяють говорити про те, що річка перетворилася на заручника «зеленого тарифу» і бізнесменів від політики обласного й районного масштабу. На кону стоїть питання виживання річки, унікальної екосистеми, обличчя не тільки району, області, але й усієї країни.
кружечок:
Черемош і Білий Черемош – унікальні річки. Історично, природно, культурно унікальні.
«Річка», «Біла річка», «Чорна річка». Так з повагою, острахом і любов’ю кажуть гуцули Верховини про Черемош і дві його притоки – Білий Черемош і Чорний Черемош, від злиття яких утворюється Річка. Наче немає у світі інших річок, наче тільки Черемош може носити горде ім’я «Річка». Оспіваному в піснях, легендах і казках, сьогодні Черемошу загрожує небезпека. Велика небезпека від малих і міні-ГЕС, що їх більше десятка напланували на Чорному, Білому і Великому Черемошах. А ще – браконьєрство, забруднення води неочищеними стоками. Звісно, все одразу вирішити неможливо, але з чогось починати треба. Перше, що було вирішено, – захистити Річку від забудови. Адже після перекриття греблями гірська річка перетвориться на систему замулених ставків. А риба, чиє життя залежить від течії й яка охороняється в Європі, – головач (дунайський лосось), форель, марена – просто вимре. У Червоній книзі України чітко зазначено, що гідротехнічне будівництво є основною причиною зникнення цих і багатьох інших риб. Будівництво гребель, водосховищ і заганяння води у труби призведе до того, що річки будуть втрачати саме ті якості, завдяки яким вони сьогодні є унікальними, а деякі ділянки можуть узагалі залишитися без води. Наочно те, що відбувається з річками завдяки ГЕСівцям, уже сьогодні можна побачити на Білому Черемоші в Яблуниці, а також на Грамотному – Пробійнівці, що на Білому Черемоші. Місця спаплюженої природи, місця мертвого туризму.
Чорний і Білий Черемоші – річки-брати, але є різниця, що відразу кидається в очі. Чорний Черемош захищений. Захист – це активність громад, екологів і туристів, які стали на захист Чорної ріки. І статус гідрологічного заказника місцевого значення, який був наданий річці у 2001 році. Статус заказника захищає річку на іншому рівні – як об’єкт природно-заповідного фонду, тобто об’єкт, що перебуває під особливою охороною держави. На річці заборонено змінювати гідрологічний режим – тобто ті природні процеси, які протягом тисяч років зробили Черемош Черемошем. Щоби річка залишалася живою й здоровою, з рибою, з камінням, чиста й недоторкана. Такий Черемош живе у піснях і своєю неповторною природною красою приваблює туристів з України й світу, живить чистими водами Карпати, є гостинною домівкою для червонокнижних видри, марени, головача тощо.
А риба тим паче вмирає мовчки
Натомість Білий Черемош сьогодні у значно гіршому стані. На Верховині це річка-вигнанець – як і люди, що живуть на її берегах. Адже цінність Білого Черемошу як річки була не меншою, ніж Чорного. Проте… Внаслідок перекриття греблею Яблуницької ГЕС у верхню частину річки можуть проскочити лише окремі головачі, а туристи відмовляються їхати сюди, щоби не носити на собі плоти і байдарки через безводну ділянку в Яблуниці. На Пробійнівці – притоці Білого Черемошу – побудовано 2 малі ГЕС, які не тільки перекрили річку, але й стали причиною знищення водоспаду, що своїм існуванням «заважав» трубі. Безгосподарність, що супроводжується скиданням у річку тирси від пиляння деревини, і браконьєрство так само тяжко відбиваються на річці. Попри це, Білий Черемош ще живий, все ще унікальний. Головна популяція дунайського лосося поки ще живе у Черемоші і Білому Черемоші – попри рішення, що знищать цю унікальну рибу. Риба вмирає мовчки. Річка теж. Але чи наважаться сказати своє вагоме слово люди на берегах Черемошу?
На жаль, на заваді захисту річки стала спрагла до грошей районна влада. Ще кілька років тому від нинішніх керівників району можна було почути «плани», за якими Білий Черемош повинен був перетворитися на промислову зону з будівництвом ГЕС. Таке ставлення до річки пояснювали тим, що, начебто, на Білому Черемоші цього бажає громада, туристи туди не їдуть і взагалі, начебто, це якийсь «не такий» Черемош. Під час поїздок Білим Черемошем і притоками ми неодноразово переконувалися, що це не так. І громади там за збереження річки, і люди – такі, як треба.
Громада Білої Ріки проти перефарбованої влади
Громада Білої Ріки, ніби підкреслюючи виправданість назви села, взагалі показала дива стійкості, коли чергувала, захищаючи річку вдень і вночі, влітку і взимку, попри шалений тиск з боку забудовників і влади. Тоді вони отримали підтримку і екологів, і туристів, і місцевої, на той момент, опозиції. Всі стверджували, що Великий Черемош разом з Білим, Чорним Черемошем і усіма притоками треба неодмінно захистити від забудови ГЕС. Змінилися часи – і колишні політики-«опозиціонери» тепер при владі. Аж раптом їхня позиція кардинально змінилася! Очевидно, ГЕСівці знайшли для районної влади дуже переконливі аргументи. Та про те, як вони виступали проти ГЕС, пам’ятають їхні виборці, що живуть і на Білому Черемоші. Нові керівники Верховинщини виявились хитрішими за попередників. Те, що вони почали робити, можна назвати «Операція «Кляуза». Вони вирішили скористатися схемою, яка, за «дивним збігом» обставин, була вже випробувана на Сараті в сусідній Чернівецькій області. Полягає вона у використанні міфу і маніпуляціях. Бо насправді Карпати істотно полисіли саме за Австрії, адже вона сплачувала Німеччині контрибуцію за програну війну саме карпатським лісом і жодним чином не переймалася збереженням Карпат. Зрештою, яке збереження, коли для риб кляузи були нездоланною перешкодою!
Коли ж греблі-кляузи-труби перекриють річку, то про туризм, зокрема водний та екологічний, на Черемоші можна буде забути назавжди. Хоча місцеві «діячі» дійшли до такого нахабства, вкупі з невіглаством, що стверджують, ніби це будуть туристично-рекреаційні об’єкти! Втім, у світі знають екологічний туризм і водний туризм, а от про «кляузно-дамбовий» ніхто ще не чув.
Кажете, панове, туристи поїдуть подивитися на кляузи? Може, на одну й поїдуть. Найближчу, до якої буде хороша дорога. А далі не поїдуть, бо кому цікаво побачити ще 5-6 таких же гребель, витрачаючи на це час і гроші. Зараз у верхів’ях Білого Черемошу, на Перкалабі, існує досить добре збережена кляуза Кронпринца Рудольфа. Ось її і варто було б зберегти як історико-інженерну пам’ятку. Тоді, за цією справжньою, унікальною цікавинкою туристи підніматимуться вгору долиною Білого Черемоша, а села в долині розвиватимуться як туристичні осередки з унікальною, недоторканою природою.
Якщо говорити про економіку, то ГЕС – це не панацея, а радше, руйнівник майбутнього
Що дадуть енергосистемі України забудовані ГЕСами Черемош і Білий Черемош? Тисячні долі відсотка в регіоні, де існує надлишок електроенергії і де найбільші енергетичні виробники – Бурштинська і Добротвірська ТЕС – продають її за кордон за ціною, нижчою, ніж «зелений тариф» для МГЕС. Для порівняння, 1 кВт-год. електроенергії для Польщі Україна продає за 7,5 євроцентів, тоді як за 1 кВт електроенергії для малих, міні- та мікро- ГЕС платить власникам від 10 до 17 євроцентів. Йдеться про економіку, що залишає помітний слід лише в кишенях власників малих ГЕС!
кружечок
Що ж дадуть малі ГЕС мешканцям долини Черемоша? Обіцянки від влади, забудовану річку і відсутність перспектив заробляти на туризмі.
Людям відверто брешуть, їх залякують
Альтернативою є збереження річки. Серед іншого, шляхом створення заказника. Що заказник принесе річці і людям?
По-перше, перспективу збереження Білого Черемошу в природному стані і включення як повноцінного об’єкта до Європейської Смарагдової мережі – низки найцінніших природних об’єктів Європи.
По-друге, збереження і відновлення чисельності рідкісних видів риб – головача (дунайського лосося), марени та інших. Перспективу розвитку пізнавального й рибальського туризму.
По-третє, перспективу перебудови або знесення греблі Яблунецької ГЕС – перешкоди для річки, риби й туризму. Як це робиться, наприклад, у США на найцінніших річках.
По-четверте, перспективу розвитку прирічкових поселень – від Кутів і Устерік до Сарати і Перкалаба, коли новим поштовхом для економічного росту міг би стати туризм.
Під час маніпулятивних дій, які вчинялися представниками влади, не зацікавленими у збереженні Річки, серед депутатів місцевих рад активно поширювалися чутки про те, що створення заказника призведе до того, що на річку нікого з місцевих не пустять, огородять парканом, не дадуть набирати воду чи забудують ГЕСами!
Абсолютно відповідально заявляю: це відверта брехня!
Відповідно до проекту «Положення про заказник на Черемоші і Білому Черемоші», у заказнику передбачається:
*суворе дотримання норм Водного кодексу України, тобто базового водного законодавства. Обов’язок щодо його дотримання існує і сьогодні, проте статус заказника передбачає особливу увагу до збереження річки;
*заборона усіх заходів, які можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника. Ця норма саме й передбачає заборону на будь-які зміни природи річки. Заборонене буде будівництво гребель, труб, ГЕСів тощо;
*заборона промислового рибальства, якого тут ніколи й не було. Натомість дозволяється любительське рибальство, тобто таке, яке було тут спокон віків;
*заборона видобування піщано-гравійних матеріалів. Ця заборона існує і зараз, тож нічого нового заказник не принесе;
*заборона забудови та порушення берегової смуги. Ця норма існує у Водному кодексі для всіх річок і зараз;
*заборона забруднення, засмічення та інших дій, що призводять до погіршення умов для іхтіофауни, зміни фізичних і хімічних властивостей води, зниження її здатності до самоочищення. Все це – додатковий захист для річки і для людей, які хочуть бачити її живою і чистою.
А для того, щоби не було сумнівів стосовно статусу заказника та його впливу на життя мешканців, у проекті «Положення про заказник» прямо прописано, що робити можна:
*дозволяється проведення заходів з поліпшення охорони та захисту природних комплексів на підставі висновків наукових установ;
*дозволяється проведення заходів щодо підтримки аборигенних (місцевих) видів риб на підставі висновків наукових установ;
*дозволяється здійснення науково-дослідних робіт;
*дозволяється водний туризм;
*дозволяється любительське рибальство.
А щоби впевнитися – добре заказник чи погано, – мешканці долин Білого Черемошу і Великого Черемошу можуть поглянути на Чорний Черемош, де заказник існує від 2001 року. Права громад там жодним чином не порушені, туристів і роботи на кілька порядків більше та й апетити забудовників удається успішно стримувати.
Порівнюйте, робіть висновки і приймайте рішення. Майбутнє Річки, Білої Річки, ваших дітей нині залежить від вас.
Анатолій ПАВЕЛКО, спеціаліст з питань збереження річок і гідроенергетики Дунайсько-Карпатської програми Всесвітнього фонду природи WWF в Україні
