Де інваліду шукати місця на роботі та в житті

В Україні існує 6 міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів. Це заклади, де люди з вадами здоров’я можуть не лише здобути професію і отримати курс лікування, але й психологічно адаптуватися до оточення. Один з таких функціонує на Буковині. Тут навчаються, крім буковинців, інваліди з Тернопілля, Хмельниччини, Волині, Рівненщини та інших регіонів України. Проблеми, з якими стикаються інваліди, нічим не відрізняються від клопотів здорових людей: робота, житло та кошти, причому, не на життя – на існування.

Шукав роботу, знайшов кохання

33-річний Вадим – інвалід ІІ групи – приїхав до Чернівців аж із Ковеля, що на Волині, аби здобути професію бухгалтера. Однак повертатися до рідного міста після закінчення навчання чоловік не збирається: у Чернівцях він зустрів свою долю. Коли розповідає про свою обраницю, очі закоханого переповнює щастя.

Його одногрупник Михайло Іванович – з Калуша. Багато років працював майстром на виробництві, але травмував руку, тож роботу довелося залишити. Та сім’ю ж треба годувати і сидіти вдома не хочеться. Після закінчення курсів пан Михайло збирається стати приватним підприємцем і вести бухгалтерський облік на малих підприємствах.

У сусідній майстерні навчаються майбутні швачки та кравчині. Дівчата з гордістю показують чохли для мобільних телефонів і серветки, вишиті своїми руками.

– Вирішила стати швачкою, бо це дуже жіноча професія, – говорить Олександра Балинська. – Ось цей шарфик я зробила сама. Зараз вишиваю бісером подушечку. Жінка повинна творити красиве довкола себе.

Таких історій працівники Центру знають чимало. За словами заступника директора Валентини Герчук, 30% слухачів Центру працевлаштовуються, 10 – йдуть вчитися до вишів, ще 10 – створюють сім’ю. Та навіть ті, хто після закінчення курсів просто повертається додому, отримують найголовніше: спілкування, можливість «вийти в люди», відчуття необхідності суспільству.

Де знайти… інваліда?

– У Центрі одночасно може навчатися до 50 слухачів, – розповідає п. Валентина, – у кожній групі 10 учнів. Окрім вчителів-предметників, з кожним займаються психолог і соціальний педагог. Усі слухачі перебувають під постійним наглядом лікаря, після закінчення уроків отримують лікарські процедури.

Після теоретичного навчання учні проходять практику на підприємствах міста. Більшість там же і працевлаштовується. Нам допомагають АТВТ «Трембіта», фірма «Арніка», асоціація «Добробут інвалідів», районні газети. Раніше тісно співпрацювали з «Укрпоштою». Останнім часом наших випускників беруть на роботу в «Промінвестбанк», «Приватбанк», НАСК «Оранта».

Головна проблема – робочі місця для інвалідів повинні бути спеціально облаштовані, таких на більшості підприємств немає. А коли є робота – немає житла. Ті, хто живуть у селах, не можуть щодня добиратися до міста, а в селі – роботи нема …

Інша проблема, на яку нарікають працівники Центру – відсутність інформації про інвалідів, які можуть навчатися й працювати. Єдине джерело тут – управління праці і соціального захисту населення (колишні «соцзабези»).

– Оскільки коштів на постійну рекламу ми не маємо, доводиться самим розшукувати інвалідів, які просто не знають про наш Центр реабілітації. У соцзабезів, надто районних, неможливо чогось допроситися, – скаржаться працівники Центру, – коли ж нарешті надсилають список, то там зазначені лише прізвище, група інвалідності та категорія захворювання. Ані віку, ані точної адреси – тільки село.

Приїжджаємо до того села, запитуємо у соціального працівника про інвалідів, а він каже: «Нема таких. Лише ото тітка Мотря, їй 85 років та вуйко Іван без ноги… А решта усі молоді, руки-ноги мають, значить – здорові». Ці списки не оновлювалися мабуть років зо 5, там і померлих можна знайти… Що вже казати про сусідні області, яким на наші прохання взагалі начхати.

Буває й так: трапляються здібні та розумні люди, але вони не вчилися свого часу в школі, не вміють навіть читати і писати. Особливо це стосується інвалідів з дитинства: батьки вважали, що їхній дитині вчитися ні до чого. Таких до Центру взяти не можуть, бо немає документа про освіту.

Безцінні квадратні метри

Найбільший клопіт Центру – приміщення, точніше, його відсутність. Нині Центр «живе» в орендованій будівлі заводу «Кварц».

– Це приміщення старе й маленьке для нас, – говорить Валентина Герчук, – адже, окрім класів, потрібні ще й кімнати для проживання, лікувальні кабінети, санвузли. У класі заледве розміщується 10 чоловік, та й те по черзі: одна група на практиці – інша в майстерні.

Ми хочемо отримати ліцензію на підготовку фахівців ще з двох спеціальностей, але, знов-таки, для цього потрібна певна кількість квадратних метрів на людину, якої ми не можемо забезпечити.

Крім того, ми не можемо навчати інвалідів-візочників, адже для них потрібне спеціальне облаштування – пандуси, широкі двері без порогів…

Цьогоріч нас хотіли виселити і з цього приміщення, ми ледве вмовили завод, аби нас залишили. Ті погодилися, але орендну плату збільшили від 6 до 24 тис. грн! Звідки брати такі гроші, ми ж бюджетна установа, а бюджету, як ви знаєте, поки що немає і хто зна, коли буде.

Ми підпорядковуємося Києву, ті кажуть – розберіться на місці. Чернівецька влада каже: «Ви нам не підпорядковуєтеся, розбирайтеся з Києвом». Фактично, ми не потрібні нікому, крім самих інвалідів…

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Довідка

Центр надає можливість інвалідам IІ-ІІІ груп працездатного віку набути професії: швачка, кравець, оператор комп’ютерного набору, конторський службовець (бухгалтер), молодша медична сестра з догляду за хворими.

Термін навчання – 4-6 місяців.

Відбір і направлення інвалідів до центру професійної реабілітації здійснюють регіональні органи праці та соціального захисту населення.

Центр забезпечує слухачів безплатним 3-разовим харчуванням, проживанням (для іногородніх) і медичним супроводом (нагляд лікаря, фізіотерапевтичні процедури, масаж, ЛФК, теплолікування, медикаментозне лікування тощо).

Для прийому до Центру професійної реабілітації подаються:

• направлення місцевих органів праці та соцзахисту населення;
• копія документа про середню освіту;
• копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності;
• медична довідка за формою 086-О із обов’язковим зазначенням даних про обстеження психіатром, наркологом, онкологом і дерматовенерологом, із висновком комісії про професійну придатність;
• індивідуальна програма реабілітації інваліда, видана МСЕК;
• копія 1,2 та 11-ї сторінки паспорта;
• дві фотокартки 3х4 см;
• копія довідки про ідентифікаційний код;
• результати тестування з професії у місцевих центрах зайнятості.

До Центру не приймаються інваліди, які не можуть обійтися без сторонньої допомоги в побуті, хворі на венеричні та інфекційні хвороби, люди з важкими психічними розладами, наркозалежні, а також інваліди у період загострення захворювання.

Адреса Центру:

58032, Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 8А, тел. (0372) 4-59-04, 4-73-71.

Ліцензії: АВ №159905; АВ №328719, АВ №443804