Однією з найбільш розповсюджених проблем школярів є помилки на письмі. Та, замість того, аби виснажувати дитину диктантами та письмовими вправами, батькам слід звернути увагу на те, як їхнє чадо… говорить! Дисграфія…
Про актуальні моменти мовного виховання учнів молодших класів говорили фахівці на міському семінарі-практикумі логопедів.
Коли дитина невірно вимовляє певні слова, а згодом починає їх неправильно писати, батьки зазвичай вбачають причину в інтелекті і роблять акцент на грамотності. Логопеди ж зауважують, що це не розумові відхилення, а перші симптоми дисграфії.
При дисграфії порушується письмо за фонетичним принципом: дитина неправильно сприймає слово на слух, спотворено його вимовляє і так само пише.
Логопед міського управління освіти Наталія НАХОД зазначила, що з кожним роком кількість школярів, які страждають на дисграфію, збільшується. Відтак з боку батьків та вчителів необхідна посилена увага в першу чергу до мовлення дитини.
Щоби не сплутати
Більшість батьків не володіє інформацією, як відрізнити звичайну безграмотність від дисграфії.
На практичному занятті Наталія Наход продемонструвала кілька вправ, з виявлення цієї хвороби. Їхній зміст полягає в тому, аби діти на слух ідентифікували певні звуки.
Наприклад: жук, жаба, шапка. Завдання дитини – сказати в якому слові вона почула звук «ш». Такі вправи можна робити з усіма видами звуків. Якщо малюк не розрізняє їх на слух, то відповідних проблем з письмом не уникнути.
Комп’ютери у школі підвищують успішність
Окрім класичних вправ на виправлення дисграфії, Наталія НАХОД продемонструвала колегам новітній метод занять з малюками – використання в роботі ком’ютера.
– Зберігання наочності в електронному вигляді набагато зручніше, – розповіла пані Наталія. – Та головне, робота з комп’ютером зацікавлює дітей і приносить значно більше позитивних результатів.
Емма АНТОНЮК, «Версії»
Думок на тему “Дитина пише з помилками? – Проблема у вимові!”
Найгірше, що для багатьох батьків повести дітину не те що до психіатра, – до невропатолога чи логопеда психологічно неможливо: немов би це рокриває їхню батьківську нездалість, соромляться. Хоча на ранній стадії деякі явища в дітей можна виявляти й виправляти без сліду. Це наша дрімучість? А декому й просто ліньки…