Україна на Олімпіаді-2010: провал чи закономірність?

Чи стане буковинський Памір центром підготовки українських олімпійців?

ХХІ Зимові Олімпійські ігри у Ванкувері завершилися тріумфом збірної Канади, яка з рекордною кількістю золотих нагород (14) впевнено очолила загальнокомандний залік. Україна ж повторила свій антирекорд – як і на Іграх-2002, найвищим для нас виявилося 5 місце, яке цього разу посів біатлоніст Андрій Дериземля на дистанції 10 км, а в Солт-Лейк-Сіті – фрістайліст Станіслав Кравчук, чиї батьки живуть у Новоселиці Кельменецького району Чернівецької області.

Сьогодні ми згадаємо найбільш знакові події Ванкувера-2010 і спробуємо розібратися, чому все-таки олімпійський п’єдестал не підкорився українцям.

Замість епілогу

Від кінця 2007-го буковинці активно «атакували» столицю пропозиціями про будівництво на місці колишньої військової частини на горі Томнатікул на Путильщині високогірної національної бази олімпійської підготовки.

Це унікальне місце, де на висоті 1580 м над рівнем моря могли би тренуватися збірні з багатьох видів спорту, зокрема, зимових, адже там майже півроку лежить сніг.

Але «офіційний Київ» на численні звернення від облспортвідділу та ОДА зреагував… ніяк. Тобто не було жодної відповіді!

Паралельно ми шукали потенційних інвесторів. І навіть знайшли таких, що готові були, в обмін на дозвіл облаштувати на тих схилах гірськолижні траси і розвивати туристичний бізнес, побудувати деякі спортивні об’єкти. Але не 18 км аварійної дороги, якою мала би перейматися держава. Тоді буковинська влада спробувала «випросити» цільову субвенцію на цей відрізок дороги.

На ці листи до столиці єдину «реакцію» видав «спортивний» міністр Юрій Павленко, який після однієї з нарад (до речі, не на спортивну тематику) сказав представнику нашої області: «Передайте Мазурашу, щоби не писав такі листи – все одно гроші не дамо!»

Пізніше один мудрий чоловік так прокоментував це: «А чого ви чекали від людини, у якої перший запис в трудовій книжці: «Міністр», який в школі не ходив на уроки фізкультури, який курить, вживає алкоголь і не дуже приховую це… Хіба має моральне право така особа управляти вітчизняним спортом? Чи хтось сумнівався, що Павленко не зможе робити це якісно? Хіба що крім його кума Ющенка…»

А тепер спробуйте провести паралель між викладеним вище і пост-олімпійськими коментарями все ще міністра Юрія Павленка, який, назвавши виступ українців на Іграх-2010 провальним, підкреслив, що держава виконала всі свої «олімпійські» зобов’язання – мовляв, спорт фінансувався добре, олімпійці мали всі умови для якісної підготовки, участі у необхідних міжнародних змаганнях, але самі ж і підвели, бо, бачте, деякі спортсмени не показали у Ванкувері свої найкращі результати.

«Професійний аналіз», нічого не скажеш… До того ж, інформація від самих спортсменів, як не важко здогадатися, далеко не така ж райдужна щодо умов підготовки та фінансування…

Трагічний початок

Ще до офіційного відкриття Олімпіада-2010 зазнала серйозной втрати: під час тренувального заїзду 21-річний грузинський саночник Нодар Кумаріташвілі не впорався з керуванням, його сани перевернулися і він вдарився об металічний обмежувач. Йому оперативно надали першу допомогу, на гелікоптері завезли до лікарні, але врятувати не вдалося…

Після цієї трагедії вирішено було скоротити дистанції змагань: у чоловіків від 1374 до 1198 м, а в жінок – від 1198 до 953 м. Це дещо зменшило швидкість і ймовірність серйозних аварій. Адже на тренуваннях саночники перед фінішем, де й стався нещасний випадок, розганялися до 160 км/год!

Українські саночники зізналися, що їм було особливо важко, адже вони добре знали Кумаріташвілі, який минулого літа тренувався в нас у Кременці…

У жінок теж не обійшлося без проблем: румунка Віолетта Страматурару на тренуванні декілька разів вдарилась об огорожу, але лікарі констатували в неї «лише» струс мозку.

Приємна несподіванка, але без продовження…

Не секрет, що перед Олімпіадою-2010 не так вже й багато фахівців бралися прогнозувати, що Україна «засвітиться» на п’єдесталі пошани.

Серед імовірно «медальних» для нас видів називали біатлон, лижні гонки, фристайл, санний спорт і фігурне катання. Найбільш реальними здавалися шанси в біатлоні, зокрема, в жіночій естафеті, лижних гонках і фристайлі, де, разом з майстерністю, може спрацювати фарт.

Коли біатлоніст Андрій Дериземля трохи несподівано показав високий, 5-й, результат на спринтерській дистанції, подумалося, що в біатлоні ми обов’язково матимемо медаль. Але не так сталося, як гадалося: наші «стріляючі» лижники й лижниці виявилися для боротьби за нагороди недостатньо влучними, та й швидкість залишала бажати кращого.

Коли ж «не сталося дива» у фристайлі, останні надії на призове місце сконцентрувалися на лижниці Валентині Шевченко, яка заключного дня Олімпіади бігла коронну свою марафонську дистанцію. Але українка, на жаль, просто зійшла з дистанції: далася взнаки травма ребра… Таким чином, нашим «головним героєм» залишився Дериземля, який лише дві позиції не дотягнув до п’єдесталу.

Напівбуковинець стрибав у залізному наколіннику

Окремо варто сказати про напівбуковинського фристайліста Станіслава Кравчука, який на свою четверту Олімпіаду вирушив травмованим. На заключному етапі Кубка світу він надірвав колінні зв’язки, через що його олімпійські стрибки були під питанням.

Але Станіслав рвався у бій, адже, за його словами, було б дуже прикро не виступити у Ванкувері, оскільки тільки-но почав відчувати нормальну форму після минулорічної операції на ахілловому сухожиллі.

На старт вийшов у залізному наколіннику. До фіналу він не зміг пробитися, але навіть травмованим самовіддано боровся й посів найвище серед колег по чоловічій збірній місце. Як зазначило керівництво збірної, «до нього жодних питань немає: виступив гідно!»

До речі, на «білих» Олімпіадах Буковина свого часу була представлена не лише напівземляками: у далекому 1936 році у Гарміш-Партенкірхені, як відомо, у фігурному катанні у складі збірної Румунії виступав студент-юрист Чернівецького університету Роман Турушанко з Хотинщини.

До «бронзи» – із поламаними ребрами

Виступ словенської гірськолижниці Петри Майдич інакше, як подвигом, не називають. На розминці вона вилетіла за межі траси, впала з обриву, зламала чотири ребра й пошкодила легені. Але, зціпивши зуби від болю, вона все-таки відзмагалася і виборола «бронзу» в спринті. Зі стадіону Майдич несли на руках, а на церемонію нагородження вона прибула в інвалідному візку.

Неймовірна розв’язка

Фантастично інтригуючим видався фінальний поєдинок хокейного турніру, в якому зійшлися збірні Канади та США. Господарі Олімпіади вели 2:0. Але американці спершу скоротили рахунок, а за 24,8 сек. до закінчення основного часу зрівняли його й перевели матч в овертайм. «Хеппі енд» для «кленових» стався на восьмій хвилині додаткового часу, коли молодий форвард Сідні Кросбі закинув «золоту» шайбу і приніс канадцям восьму перемогу на головних змаганнях чотириріччя.

До речі, Канада тепер на одне олімпійське «золото» випереджає СРСР. А ось збірна США стільки ж разів була фіналістом Олімпіади.

На льоду – з медаллю і… цигаркою

Головним курйозом Ігор у Ванкувері можна вважати витівку канадських хокеїсток, які після перемоги у фіналі (до слова, теж над США) вирішили відсвяткувати олімпійський тріумф просто на льоду: розпивали шампанське й пиво та навіть закурили сигари. Міжнародний Олімпійський комітет відреагував жорстко, назвавши таку поведінку «обурливою і неспортивною».

«Олімпійська мрія» Путили

Зимові Олімпіади для Чернівецької області є зовсім не «чужими». Ми могли б мати представника в олімпійській збірній навіть у Ванкувері.

Йдеться про того ж Станіслава Кравчука, який був згідний виступати консолідовано за Закарпаття й Буковину в разі, якби тут з’явився принаймні водний трамплін, на якому фристайлісти тренуються влітку.

Обладнати такий трамплін дав попередню згоду керівник туркомплексу «АКВА-ПЛЮС» Георгій Козьма. Правда, ні міністерство, ні федерація так і не змогли допомогти йому з типовим проектом…

Чи можемо готувати зимових олімпійців в інших видах? Знову ж таки – теоретично. Що нам заважає, приміром, шукати лижні таланти? Більше того, як керівник крайового спорту, у 2006-7-му я офіційно пропонував губернатору вивчити можливості відкриття на базі нової ЗОШ у Миговому відділення ДЮСШ із зимових видів спорту та різновидів туризму й спортивного орієнтування. Але, на жаль, з цим не склалося.

Натомість актуальними залишаються олімпійські перспективи гори Томнатікул, яку неофіційно називають «Паміром».

Екс-тренер збірних Вірменії та Білорусі з біатлону Микола Філатов, який довго очолював Тернопільску ДЮСШ з зимових видів спорту, а останнім часом живе у Чернівцях, підтверджує позицію тих, які вважають, що там, як кажуть, сам Бог велів будувати олімпійську базу:

«Крім чудової для підготовки висоти над рівнем моря, на «Памірі» ще й неймовірно сприятливі для підготовки спортсменів природні умови. То ж райський куточок природи!

Я вважаю Томнатікул «українським Цахкадзором» (вірменське місто на висоті 1800 м над рівнем моря, де лижний сезон триває від середини листопада до середини квітня – авт.).

І набагато кращим місцем для спортивної бази, ніж, скажімо, в тому ж Кисловодську (1243 м над рівнем моря – авт.), куди їздять на збори майже всі наші олімпійські збірні.

Це ж якими треба бути недалекоглядними, щоби вивозити мільйонами гроші за кордон, маючи у своїй державі таке унікальне місце! Так, туди треба вкласти.

Неподалік від Томнатікул, у селі Сарата (1182 м на д рівнем моря – авт.), є можливість облаштувати ще й невеличкий канал для тренувань веслувальників.

Якщо це зробити, ми зможемо не лише краще готувати своїх спортсменів, вкладаючи при цьому кошти в нашу ж країну, а ще й отримаємо додаткові надходження з-за кордону, адже сюди точно приїжджатимуть готуватися й іноземні спортсмени».

Поки що ніхто з високопоставлених спортивних функціонерів не відгукнувся навіть на запрошення ознайомитися з цією екс-військовою частиною, яку голова Путильської райради Андрій Дутчак особисто «оберігає» від розпродажу частинами, що перекреслило б нашу мрію про олімпійську базу.

Томнатікул відвідала знімальна група телеканалу «Мегаспорт», який декілька разів показав сюжет про цю унікальну місцевість.

Плюс голова НОК України Сергій Бубка заочно підтримав цю ідею, а Федерація легкої атлетики України виявила готовність виступити координатором проекту.

Хочеться вірити, що на буковинському «Памірі» колись все-таки будуть готуватися українські олімпійці!

Георгій МАЗУРАШУ, член Спілки журналістів України, керівник обласного спорту 2005-2008 рр.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *