Є виставки, на які йдеш не просто дивитися, а згадувати, дослухатися і вчитися заново бачити. 8 вересня у Центрі культури «Вернісаж» відкрилася особлива експозиція чернівецького фотомитця Сергія Ахременка під промовистою назвою «Інший вимір». Це його персональна виставка. Та сама, про яку він так щиро мріяв під час нашої затишної зустрічі в Гончаренко Центрі, але яка, на превеликий жаль, стала виставкою пам’яті. Сергій відійшов у травні, але його світло, здається, залишилося тут, на стінах залу, який він так добре знав і любив.
Колись я писала про те, що фотографія — це 1/100 секунди, краплинка життя, що не повториться. Та на цій виставці час ніби втрачає свою звичну лінійність. Тут представлена зовсім інша графіка мислення автора: складні, глибокі роботи, де класичний знімок переплітається із тонкою художньою постобробкою. Мене до глибини душі вразив цикл робіт, де колір пульсує, наче живий неон. Особливо магнетична робота — «Обійми полярного сяйва».
Дивлячись на ці космічні синьо-зелені лінії та силуети, на динамічні вихори «Вершниці», розумієш, що це справді «Інший вимір» — простір метафор, де реальність розмивається, лишаючи місце для чистої емоції. Ці полотна не заграють із глядачем гучністю — вони говорять із ним тишею, психологізмом та прихованими сенсами.
На відкритті з вітальними словами виступили представники офіційних структур краю: чернівецька журналістка, теле- та радіоведуча Марина Скинтей та начальниця управління культури Чернівецької міської ради Юлія Сафтенко. Про значення творчості Сергія Ахременка для нашого краю та про його внесок у формування сучасного культурного обличчя Буковини розповів Сергій Осадчук, колишній голова Чернівецької ОДА. Директор Центру культури «Вернісаж» Оксана Стеблянко також привітала численних гостей та зазначила, наскільки важливою для культурного простору нашого міста є ця масштабна ретроспектива.
Дружина митця, пані Любов, тримаючи в руках аркуш із провідними думками — наче делікатний дороговказ творчим спадком чоловіка — вона згадувала, як Сергій завжди закликав своїх учнів з фотошколи не просто тиснути на кнопку. Він учив їх вивчати живопис, архітектуру, постійно тренувати власне око й виховувати внутрішню культуру. Для нього фотографія ніколи не була ремеслом — вона була філософією довіри та делікатності. Про унікальний стиль та сміливість фотомитця в експериментах тепло говорили колеги фотохудожники Тарас Перун, Володимир Лопушняк, Тетяна Геда. Своїми думками поділився і Ігор Сорокоумов, підкресливши вагому роль Сергія у житті самого виставкового залу. Емоційний виступ режисера Івана Даніліна, чий щирий монолог нагадав присутнім: Сергій Ахременко об’єднував навколо себе весь мистецький простір Чернівців, надихаючи людей абсолютно різних творчих сфер. Про відбір фото для виставки розповів художник Сергій Кроповинський. Із спогадами про спільну творчу працю поділилися друзі, колеги, учні майстра …
Прозвучали на виставці й найтепліші спогади про багаторічну роботу Сергія Ахременка з підростаючим поколінням. Зокрема, Інна Плотнікова (ОЦНТТУМ) пригадала Всеукраїнський фестиваль «Осінні барви Буковини», де Сергій роками працював у журі, надихав юних фотографів та очолював яскраві, незабутні вуличні бліц-конкурси.
Вчора у «Вернісажі» було багато людей: колеги-фотографи, художники, його талановиті учні, які колись на бліц-завданнях горнулися до свого ментора, ловлячи кожне слово без жодної дистанції чи зверхності. Сергій Ахременко формував середовище майже непомітно — своєю інтелігентною манерою спілкування, іронічною посмішкою та щоденною присутністю.
Тепер ця присутність стала метафізичною. Його світлини — це живі свідки його делікатної душі. І якщо фотографія, як казав колись сам Сергій, потребує контексту та супровідного слова, то контекстом цієї виставки є наша спільна любов і вдячність Майстру, який навчив це місто помічати нюанси.
Стоячи там, біля однієї з його дивовижних, наповнених глибоким синім світлом робіт, спіймала себе на майже підсвідомому жесті — рука сама тягнеться до стіни поруч із полотном, ніби намагаючись намацати той невидимий місток, що пов’язує наш світ із його виміром. У цьому дотику — стільки невимовної поваги, світлого суму і пам’яті. Бо не віриться. Досі не збагнути, що Сергія вже немає серед нас. Здається, що ще зовсім недавно ми говорили про світло, про осінь, про красу Буковини, яку так легко проґавити у щоденній метушні, але яку він так бездоганно вмів помічати й берегти.
Виставка триватиме до 20 вересня. Знайдіть час і зазирнути в цей «Інший вимір». Наодинці зі світлинами Сергія Ахременка так легко знову відчути, що світло — не просто освітлює, воно спостерігає за нами.
©Тетяна Спориніна, фото автора
