Чотири десятиліття по Чорнобильській аварії

Буковинська ситуація: аналогів у світі немає!

Вимірювання остаточного радіаційного випромінювання у с.Киселів.

Аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року, забруднила радіонуклідами значні території земної кулі. До смуги найсильнішого забруднення потрапили землі кількох районів Чернівецької області, зокрема села Борівці, Киселів, Шишківці, Малятинці, Южинець, Хлівище у північній частині Кіцманського, та села Хрещатик, Звенячин. Бабин, Кадубівці, Веренчанка у західній частині Заставнівського району. Згодом Борівці, Киселів, Шишківці та Малятинці віднесли до четвертої зони радіаційного забруднення – зони добровільного відселення. Решта сіл ріжлягала посиленому радіологічному контролю.

Минуло вже сорок років і, здається, чи то в нас притупилося відчуття постійного страху та небезпеки, чи всі вже підзабули про оті кляті радіонукліди. Та, швидше за все, просто махнули рукою. І в Новому Киселеві вже давно мешкають не стражденні переселенці з небезпечної зони у стандартних сірих будиночках, а нові, новітні і найновітніші українці у власних замках і палацах.

…Якщо сказати, що держава нічого не робила для запобігання негативним наслідкам, – це грішити проти істини. Хоча спочатку, як було заведено, хотіли все приховати. Та потім, упродовж першого післячорнобильського десятиріччя за умов бюджетного фінансування здійснювалися радіологічні обстеження територій.
У другому півріччі 1990 року Всесоюзне геологічне об’єднання «Аерогеологія» виконало аерозйомку Буковини й виявило ареали суттєвого радіаційного забруднення. 1992 –1993 року для уточнення ситуації Державне геологічне підприємство «Кіровгеологія» за участі місцевих чернівецьких фахівців здійснило подвірне обстеження забруднених сіл. 1993 року через розбіжності показників по деяких районах Буковини Івано-Франківська геофізічна партія ВГО «Західукргеологія» виконала третейські уточнювальні обстеження (з аналізом стану забруднення поверхневого шару ґрунтів), які були визнані остаточними та офіційними. Досліджувався вміст радіоактивних ізотопів цезію 134–137, стронцію-90 та деяких інших ізотопів важких металів.

Паралельно радіоекологічні дослідження проводила і Чернівецька облсанепідстанція, яка вивчала вміст радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, отриманій на забруднених землях. Водночас у цьому напрямку працювали обласне Управління з гідрометеорології, Чернівецька територіальна гідрохімлабораторія водоохорони (вона досліджувала вміст радіонуклідів у поверхневих та підземних водах), Чернівецький держуніверситет, Чернівецький науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Мінздоров’я та обласне державне науково-дослідне сільськогосподарське підприємство «Еліта». Останнє цікавилося вмістом радіонуклідів у орному шарі ґрунтів та рослинній продукції.
Роботи НДСП «Еліта» здійснювалися з подвійною метою: намаганням з’ясувати механізм переходу радіонуклідів із забруднених ґрунтів у рослинну продукцію та пошуком рослинних культур для фітоочищенняи цих забруднених ґрунтів. Остання проблема полягала у визначенні видів рослин, здатних максимально швидко абсорбувати радіонукліди своєю органічною масою із подальшим вивезенням її до місця поховання. Працювали всі разом і майже злагоджено. Та гроші поступово закінчилися і дослідження за державним замовленням невдовзі швидко і тихо припинилися.
З яких причин «всохло» фінансове джерело, крім, звісно, економічних негараздів у державі? За даними облсанепідстанції, в ті роки під час обстеження 1047 проб молока та 535 проб картоплі з приватного сектору перевищень вмісту радіонуклідів не виявили. Дослідження обласного НДП «Еліта» також практично не виявили переходу радіонуклідів у рослинну продукцію, хоча вся забруднююча маса залишилася у верхньому орному шарі. Тобто сподівання на можливість фітоочищення ґрунтів за допомоги певних видів рослин виявилися марними. Відтак доводиться констатувати сорбцію радіонуклідів глинистою фракцією чорноземів і переведення їх в нерухомі форми складних гумінових сполук. Тож навіщо викидати гроші на вітер?! Тим паче, що колгоспну землю невдовзі поділили та приватизували. І нині на горбисто-западинних землях мешканці згаданих сіл самотужки вирішують власну продовольчу проблему. А врожай? Вживати рослинну продукцію з цих земель можна без зайвого страху, бо вона не містить небезпеки.

Несподіваний факт дослідили спелеологи
Унікальність буковинської ситуації полягає в тому, що пляма найбільшого забруднення радіоактивним пилом випала та осіла на ареал поширення активного гіпсового карсту на північних околицях Борівців та Киселева зі щільністю до 70 карстових лійок на квадратний кілометр! Аналогів феномену немає в цілому світі, хоча цей визначний факт не може бути ані предметом наших буковинських гордощів, ані місцевого патріотизму киселівців і борівчан.

У чому ж суть проблеми і чим так небезпечно цікавить карст? У звичайних умовах радіонукліди з атмосферних опадів осідають на листі рослин і в подальшому змиваються й накопичуються у приповерхневому шарі ґрунту. На рівних місцях вони дуже скоро потрапили в «обійми» важкосуглинистих буковинських чорноземів і втратили здатність до міграції. На схилах разом з частками ґрунту радіонукліди зносилися до найближчих водойм, перерозподіляючи фон радіаційного опромінення.

А от з карстових лійок далеко не втечеш – і з навколишніх ділянок ріллі радіонукліди з дощовими водами потрапляли до їхніх днищх і накопичувалися там. Ті, що потрапляли у понори лійок, тобто провали, надалі мігрували лабіринтами підземних карстових колекторів до місць виходу в джерелах. Як наслідок, концентрація радіонуклідів у намитих ґрунтах лійок та у деяких джерелах може збільшуватися на порядок. Такі радіологічні карстові «бомби» реально загрожуватимуть здоров’ю та життю ще не одного десятка наступних поколінь.

Всі карстові лійки на околицях села і території ферми були практично перетворені на сміттєзвалища. Радіаційне забруднення на тлі загального фону 5–8 Кі/км2 локалізувалося окремими плямами підвищеного забруднення 20–25 Кі/км2 (за граничної норми 1 Кі/км2) як на території сіл, так і за їх межами. Підвищене забруднення виявлялося і у карстових лійках, куди були змиті і змиваються досі ґрунт і забруднювачі з прилеглих ділянок.

Упродовж останніх 30 років спелеологи Чернівецької обласної організації українського товариства охорони природи (ЧОО УкрТОП) здійснюють тут спелеокарстовий моніторинг середовища. Напівзаводнені та обводнені порожнини-канали виявлені в місцях виходу водних джерел у скельних гіпсових відслоненнях. Це свідчить про активний водообмін у розгалуженій мережі локальних підземних карстових систем.

Цікаві результати отримані стосовно карстових підземних вод. За вибірковими даними лабораторії радіологічних досліджень НДІ МЕП МОЗ України, в усіх водних об’єктах (джерелах, криницях) вміст Сz-137 та Ra-226 був у десятки разів меншим від допустимих норм; вміст же Sr-90 зазнавав коливань і в деяких джерелах (криниця гр.Марчука, 9.5 Бк/л та карстове джерело «Єзвір», 7.53 Бк/л) перевищував допустиму норму в 3.7 Бк/л . Під час танення снігу та дощів вміст забруднювачів зроситав, що красномовно свідчить про прямий гідрогеологічний зв’язок деяких карстових лійок з цими джерелами.

Локальні аномалії потребують додаткових обстежень
Яка ж ситуація нині? 4 листопада 2020 року – а це практично сьогодні – комісія у складі голови ЧОО УкрТОП, кандидата географічних наук спелеолога Віталія Коржика, доцента кафедри хімії Інституту біології, хімії і біотехнологій Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, спеціаліста-радіолога, кандидата хімічних наук Юрія Халавки, керівника Всеукраїнської спілки інвалідів Чорнобиля в Чернівецькій області Олега Демченка і члена ради Громадської організації «Чорнобильці Буковини» Миколи Бевзюка, провела ініціативну натурну перевірку стану остаточної радіації на забруднених радіонуклідами землях у селах Борівці та Киселів. Обстеження здійснювалося із застосуванням належних для цього приладів. Показники фонового забруднення визначалися у мікрозівертах на годину, що еквівалентно фону у мікрорентгенах на годину (за допустимого рівня 25-30). Визначався остаточний фон від цезію та стронцію.

Результати виявилися цікавими. Фонові показники повсюдно варіювалися в межах 12–25 мікрозівертів, навіть біля лікарняної амбулаторії, середньої школи, клубу та сільради, де поверхневий шар ґрунту був зачищений у 80-х роках ХХ ст. Тобто радіаційний фон значно знизився завдяки триванню процесу розпаду радіонуклідів. А ось біля киселівської церкви – намоленому місці села – одна кам’яна брила разом з наdколишнім ґрунтом фонила на рівні 65, тобто в 2 рази вище за норму. І якщо ретельніше пошукати, таких аномальних «партизанських» плям знайдеться не одна. А на схилах карстових лійок картина розподілу радіонуклідів виглядала класичною: що нижче до дна, то показники вищі, майже на грані допустимого.

Отже, жити і працювати при такому остаточному фоні можна, але в місцях локальних аномалій слід поводитися обережно. І додатково обстежити проблемні ділянки. Задля здоров’я зробити це не завадить. А з огляду на необхідність здійснення повноцінного моніторингу поблизу с. Киселів на різноманітних угіддях доцільно організувати радіологічний ґрунтово-карстовий заказник, який репрезентуватиме унікальний випадок територіального та функціонального сполучення активного карсту та радіаційного забруднення.

Віталій КОРЖИК, еколог