«Мабуть, буковинське повітря якесь особливе: воно сприяє творчому розвиткові мешканців з різнобічними талантами…», – зауважила якось моя львівська подруга, що нині мешкає у Німеччині.
Ці слова пригадала під час останнього засідання клубу «Дебют-читання», що діє при обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка. Нагадаю, що серед його членів кого тільки немає: викладачі та медики, бухгалтери та економісти, художники та журналісти, державні службовці й інженери, одне слово – усякого люду не те, що по парі, а на найвибагливіший вибір. І головне, що разом їм комфортно і дуже цікаво.
Зауважу, що постійно з’являються нові члени, наче якийсь магніт, налаштований на творчі вібрації, притягує їх сюди.
І цього разу магніт спрацював безпомилково: до уваги присутніх запропонували казки для дорослих. Автор – харків’янин – а нині чернівчанин – Сергій Кроповінський. В його особистості цікавим чином співіснують художник, актор, літератор. Там, у героїчному місті, залишилися створені і керовані ним театральна студія та студія живопису. Тож свою казку для дорослих «Про Ганса-повітроплавця» він проілюстрував чудовими малюнками. Та й читання було на рівні: відчувалося, що маєш справу з талановитим актором.
Гучні оплески зірвала студентка Олександра Мірінюк: вона чарівно проспівала пісню з кінофільму «Ромео і Джульєтта»(слова Larry Kusik & Eddie Snyder, музика Nino Rota») акомпануючи собі на гітарі. Щоправда, Саша не вперше виступала перед дебютівцями. Ще змалечку її сюди приводила бабуся, Галина Пелепюк-Мрихіна, чернівчанка, закохана у своє місто та його мешканців, яка роками досліджує їхню спільну історію, створюючи про це цікаві правдиві оповіді.
Відтак, як завше, дебютівці знайомили одне одного з тим, що написали останнім часом. І зізнаюсь, я слухала із захопленням: подеколи хотілося плакати, подеколи – навпаки сміятися, а інколи й дивуватися чи добряче поворушити мізками.
Оскільки на рахунку дебютівців кількість виданих книжок перевалила за добрий десяток, а то, може, й більше, сподіваюсь, невдовзі і те, що почула в середу – а саме останньої середи щомісяця відбуваються зустрічі в літклубі, – буде надруковане й стане надбанням читачів.
А захопитися було чим. Приміром, історичною фантастикою Галини Мрихіної «Коридори часу. Знімається кіно», головним героєм якої став… член клубу Сергій Гакман. Чоловік та в якийсь загадковий спосіб перемістився з сьогодення до Чернівців столітньої давності. Спершу він подумав, що то на площі знімається кіно, але… Та Галина зберегла інтригу, бо завершить читання цього оповідання наступної зустрічі.
Журналіст, письменник, дослідник і краєзнавець Сергій Воронцов цього разу вирішив «додумати» за буковинця Леона Копельмана і в оповіданні «Леон та Леонардо» простежити, як художник спромігся упродовж існування у трьох політичних системах – Австро-Угорській, румунській і радянській – зберегти дар творця. Мабуть, йому пощастило в колгоспних доярках «совєцької доби» розгледіти… мадонн. Одне слово, політичні системи, що змушують митців їх обслуговувати, проходять одна за іншою, натомість мистецтво незмінне та вічне, воно – назавжди, доки існує людство.
Несподіванкою для присутніх стало невеличке оповідання «Поганий настрій» Наталії Гриценко. Дебютівці звикли до її гострого іронічного слова, а вона запропонувала текст про воєнне сьогодення, повний трагізму: про біль втрати друзів і внутрішнє світло в цей нелегкий час.
Були ще виступи поетеси, яка дуже вдало пише для дітей, Ольги Васкан, цінні спогади Сергія Гакмана «Шістдесятники за чаєм» та його ж переклад з румунської білого віршу Маріна Сореску «Якщо я не прошу забагато», який спонукав поміркувати…
Ірада Керімова порадувала прозою «Минуле літо».
Ірада Керімова порадувала прозою «Минуло літо». А поетеса, художниця, ілюстраторка Раїса Рязанова озвучила ліричні твори різножанрової тематики, а далі Олександр Мартиненко представив переклад німецькою мовою її поезію «А пані любила каву…»
Одкровенням родинної пам’яті прозвучав уривок з твору про бабусю «Чорний острів Віри-Валентини» Діни Пугачової-Канюченко. Демонстрація ж неймовірних виробів рукоділля – мереживних скатертин і покривал, як безцінної сімейної реліквії, спричинила, щонайменше, захоплення.
І насамкінець гарний спів пані Діни ще раз підкреслив емоційність та нестандартність зібрання.
І знову подумалося: Буковина має-таки особливе повітря. А літературний клуб «Дебют-читання» вже час перейменувати на «Дебют талантів»!
Людмила Чередарик
