Такі запитання «Версії» поставили Олександру Георгійовичу ФИЩУКУ як експерту з державного управління. Чому саме Фищукові? Бо він зсередини достеменно знає, шо таке держава, пройшовши буквально всіма щаблями її функціонування. Після армії та значної кількості робітничих посад – навчання на фізичному та економічному факультетах, робота на кількох великих підприємствах Чернівців, від 1991 року – участь у розбудові податкової служби краю. А ще він депутат Верховної Ради України VII скликання, ексгубернатор у найтяжчий для країни воєнний час і чинний депутат обласної ради.
– Існує притча про дракона, який постійно тероризував прекрасне місто, щороку забираючи собі найгарнішу дівчину. Закоханий хлопець йшов її визволяти і ніколи не повертався. Чому? Бо він перетворювався на дракона, оскільки просто не міг відмовитися від його влади. Але це трохи інша історія, хоча культовий свого часу фільм «Вбити дракона» дуже багато що пояснює з того, що нині відбувається в Україні. По-перше, менталітет значної частини населення недотягує до подарованої свободи, а по-друге, щоразу, коли в нашій державі до керівництва приходила нова команда, вона «сідала» на старі потоки…
– У душі кожного нового обличчя прокидався… дракон? Між іншим, пригадую, як наприкінці 2014 року відбулася скандальна пресконференція голови управління обласного лісомисливського господарства Анатолія Ковальського, на якій він заявив, що Київ вимагає від нього працювати за старими схемами. То чи можна загалом з цим якось боротися?
– Можна. Іншим державам удається ж ламати стару систему!
– Ну тоді уявімо, Олександре Георгійовичу, що у ваших руках уся повнота влади. Що ви зробили б першочергово?
– Забезпечив би верховенство права. Для всіх без винятку. Бо ж у нас як? Друзям – усе, ворогам – закон. Тоді як перед законом мають бути апріорі всі рівні – від двірника до президента. І заборонив би державним службовцям і членам їхніх сімей лікуватися та навчатися за межами держави. За цієї умови, переконаний, ми мали б зовсім іншу охорону здоров’я та освіту. Водночас реанімував би економіку і, найголовніше, – виробництво, переробну галузь. Адже саме за це несуть відповідальність прем’єр-міністр, міністри й президент. Падіння держави у прірву – це їхня провина. А ще я повернув би все приватне майно державі, вилучивши його у тих, хто не може підтвердити його походження. Та лише в законний спосіб. Тут не йдеться про дрібних бізнесменів, а тільки про тих, у кого понад 5-10 мільйонів гривень. Але наголошую, тільки у законний спосіб. Крім того, притягнув би до кримінальної відповідальності всіх, хто допустив такий безлад у державі – від президента до рядового чиновника. Бо ж у нас як відбулося? Всі, які були винні, відкупилися, а нові чиновники, що прийшли до влади, «осідлали» старі потоки
– І за прикладом далеко ходити не треба, чи не так? На чернівецькій митниці, попри всі президентські страшилки, кермують старі кадри. То хто ж тоді керує державою?
– Виходить, що керує державою не президент. Адже керівництво чернівецької митниці не змогли поміняти аж два президенти! Я ж не побоявся піти проти цього: звертався і до центральних фіскальних органів, і до прем’єра, і до Президента щодо існування на чернівецькій митниці злочинних схем з розкрадання бюджетних коштів… А закінчилося це тим, що з посади губернатора зняли мене…
– Дозвольте уточнити: ви пропонуєте притягнути до кримінальної відповідальності за створений безлад усіх державних службовців? А як бути з вами?
– Якщо є моя вина, готовий нести покарання. Та мушу зауважити, що сьогодні є багато порядних і досвідчених людей і в держслужбі, і в правоохоронних органах. Хоча вони нічого не можуть зробити, боячись втратити робоче місце. За ними ж сім’ї! Більше того, зараз намагаються дискредитувати державну службу в очах людей. На засіданнях уряду арештовують міністрів, а потім відпускають їх. А це все разом працює проти інститутів держави. І в Європі та Америці є нечисті на руку чиновники. Та з ними працюють фахово. Їх усувають з посад, притягують до відповідальності без галасу А у нас усе навпаки. Наслідком же такої недолугої політики стала наша нова найбільша проблема – непрофесійність кадрів. Нині на посадах – майже половина тих, що не готові ці посади обіймати через елементарну відсутність фахової підготовки. Але ж ніхто за ці кадри не несе відповідальності. Ті ж самі конкурсні комісії – це взагалі колгосп! У цьому всі ми вкотре переконалися під час затвердження керівників обласних комунальних підприємств охорони здоров’я
– Олександре Георгійовичу, це ви про «бурю» під час останньої сесії обласної ради?
– Так. У нас, як відомо, далеко не найкраща ситуація з коронавірусом, а керівництво обласної представницької влади затягувало призначення керівників обласних медзакладів, бо хотіло затвердити їх пакетом. Але депутати продемонстрували серйозність і розуміння ситуації, затвердивши всіх керівників, окрім чотирьох – онкоцентру, психлікарні, обласної клінічної та діагностичного центру. Наступна тема розмови безпосередньо зачіпатиме інтереси буковинців: чому в Україні народовладдя «діє» тільки на папері, себто в Конституції, а місцеве самоврядування не дозволяє людям посправжньому керувати своєю громадою?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
