Читали «Пригоди Чиполіно»? Неймовірні податки на дощ, сніг, град і на саме повітря, запроваджені принцом Лимоном, лише невтаємниченим і неосвіченим можуть здаватися фантазією казкаря. Ледь виникають економічні труднощі, як держава перш за все живиться саме від населення, збільшуючи чинні чи вводячі нові податки. Казочка не без натяку? Але Україна – мабуть, єдина в світі держава, де мільярдери цілком законно мінімізують сплачувані суми через посередництво єдиного податку, – тож відкриває перелік дивних податків…
Бородатий податок
1689 рік. Молодий цар Петро Перший, своєрідно перетравивши все, що він побачив у Європі, поєднує в одному податку приємне – естетичний зовнішній вигляд підданих – із корисним – поповненням державної скарбниці.
Бороди розділялися на три розряди: боярська, купецька, селянська. Найдешевше коштувала селянська: в’їжджаючи до міста, селянин повинен був заплатити копійку. Заможних бороданів, які заплатили належний податок, зобов’язували ходити у незручному верхньому одязі з високим стоячим коміром. За кожну появу в неналежному вигляді знову накладали штраф. Коли ж не мав уже чим платити – відправляли на каторгу: штраф відпрацьовувати.
Де ви бачили дурнів?
Податок на наркотики можна назвати найбезглуздішим. Американський аналог податкової інспекції – Internal Revenue Service – наполягає, що при заповненні податкової декларації «нелегальні доходи, отримані від продажу наркотиків, повинні бути вміщені у формі 1040, рядок 21…». Цікаво лиш, чи знаходяться наркодилери, які б заповнювали цей рядок?
Оподаткована воля
У Давньому Римі існував спеціальний податок (manumission), який виплачував власник, відпускаючи на волю раба. По більшості, цей податок виплачував сам раб, попередньо заплативши власникові за своє відпущення на волю. Тож воля завжди була дорогим задоволенням!
Дисидент? Плати податок!
Багато сучасних правителів намагаються обкладати невдоволених такими податками, щоби їм не було коли голову підняти на прояви своєї незгоди! Тоді вони просто змінять свою думку або… вимруть від голоду. А перший автор такого податку – Олівер Кромвель. Заваривши кашу з позбавленням королів трону та стратами, він наклав такі податки на роялістів, що зміг організувати на ці гроші народне ополчення для охорони своєї влади. Мабуть, це був і найпрозоріший податок в історії!
Власним розумом
Найпочесніша премія за видатні досягнення в науці, літературі та техніці (окрім математики!), Нобелівська, виявляється, у податкових деклараціях різних країн проходить як грошовий подарунок і обкладається відповідним податком. І не важливо, який відсоток бере за це яка держава – показовий саме факт. Виняток робиться тільки для тих лауреатів, які віддають премію на доброчинність (ще б пак, адже йому нічого не лишається!), або на підтримку якогось навчального закладу, який визначає йому та ж держава.
Іноземцям не в’їжджати
У наш час цей податок видається навіть нормальним: приїхав до іншої держави – плати! Такі податки у різні часи існували майже в усіх державах. Наприклад, у Канаді до 1923 року існував податок на китайців. І не подумайте, що його скасували через те, що канадське податкове законодавство стало більш ліберальним: просто прийнятий закон про заборону китайцям в’їзду до Канади.
Гроші не на вітер
Коли виникають нові види податків, населення оперативно реагує, ховаючи об’єкт податкообкладання під підлогу, в комин, зариваючи в землю… А що коли це – податок саме на комин? 1660 року у тій же Великій Британії прийняли податок на комин. Ховай-не ховай, податок платити зобов’язаний. Населення почало вигадувати, як обійтися без димоходів чи одним на кілька приміщень. Коли 1680 року відсутність коминів спричинила велику пожежу в Лондоні, податок цей скасували.
Сліпі вікна
Туристи звертають увагу на те, що в багатьох старовинних будівлях збереглися віконні отвори, закладені цеглою. Так податок на вікна став не лише соціально-економічною, а й культурно-архітектурною рушійною силою у Великій Британії XVII-XVIII століть.
Податок на вікна, введений королем Вільямом ІІІ 1696-го, фактично замислений як податок на розкіш, але згодом став звичайним засобом отримання доходу державою. 1851 року його замінено прообразом сучасного муніципального податку. Схожий податок був запроваджений Наполеоном у франції і проіснував до 1926 року. Наслідок цього податку можна побачити й у Львові, наприклад, на Ринковій площі.
Данські гроші
Триста років сплати данини татаро-монголам – не єдиний випадок в історії, коли податком одна держава обкладала жителів іншої. Так від 991 до 1194 року англійці платили поземельний податок данським вікінгам за спокійне життя. Хоча згодом данські правителі почали використовувати ці гроші всередині самої Англії, тепер сказали б – на підвищення обороноздатності.
А сіль взагалі-то шкідлива!
Через податок на сіль в історії відбувалися доволі масштабні події: занепала Китайська імперія, прискорилася Французька революція… Навіть Махатма Генді брав участь у протестах проти введення такого податку в Індії. До речі, на сіль Англія брала з індійців аж 4 тисячі відсотків! Тож, коли хочете спричинити революцію в державі, введіть податок на сіль і трохи почекайте!
І, нарешті, податок на життя
А це, мабуть, блакитна мрія податківців усіх часів та народів: накласти на усе населення податки, не пов’язані з діяльністю, прибутком чи віком людини. Так би мовити, плати за те, що ти ще живий! Таке щастя дісталося Англії у XIV столітті і закінчилося величезним бунтом, відомим в історії під назвою «Peasants’ Revolt» – «Селянський заколот».
Дмитро ЦАРЕНКО, інтернетоглядач «Версій»
