Щодня в Чернівецькій області реєструють не менше 20 осіб, хворих на кір.
Що відбувається
Відтак, двох думок щодо вакцинації бути нібито не може. І це було б саме так, коли б ми та наші діти жили у цивілізованій країни. А в нас, на жаль, ситуація не тільки не проста, але й не однозначна.
Попри те, що передостаннього тижня, за словами директорки департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Оксани Андрієць, у краї на кір занедужали 125 осіб – з яких 101 дитина – і що це в 1,6 разу більше, ніж попереднього тижня, черг на щеплення в дитячих поліклініках немає. Найбільш поширений кір у Чернівцях, Хотинському та Сокирянському районах. Найвищий рівень захворюваності на Путильщині, а найменший – на Заставнівщині, де завчасно провели імунізацію населення проти кору. До слова, дорослих не імунізують, бо в області немає залишків вакцини, тільки планова кількість, розрахована на дітей до 18 років. Нині вакцинація дітей від кору триває.
Керівник виконавчої влади краю на останній апаратній нараді наголошував на необхідності роз’яснювальної роботи з населенням. Хоча, за словами Олександра Фищука, зростання захворюваності на кір в Чернівецькій області (поки що?) становить 8%, тоді як по Україні – 70%.
Зростання захворюваності на кір у Чернівецькій області становить 8%, по Україні – 70%.
Дебати про щеплення в українському суспільстві тривають – і, треба визнати, не на користь вакцинації. Як на мене, журналіста, який не менше 35 років у медичній темі, провина за це лягає на міністерство охорони здоров’я та уряд. Наведу факти.
…І хто винен
У другій половині вересня Кабмін відсторонив керівників Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби) через нібито необґрунтовані заборони вакцин. Більше того, голову Держлікслужби Наталію Гудзь та її першого заступника Владислава Цілину звинуватили у зриві імунізації. Вони, мовляв, за інформацією МОЗ, лише 2018 року кілька разів ухвалювали рішення про тимчасову заборону вакцин проти туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, дифтерії, правця та кашлюка. Як відомо, цього року після щеплень померло шестеро дітей. У серпні Держлікслужба заборонила продаж, зберігання й використання двох серій вакцини «Петаксим». А у травні – вакцини для профілактики дифтерії, правця та поліомієліту, через випадки смерті після ін’єкцій. Наталія Гудзь пояснила це тим, що держава не перевіряє якість вакцин, які надходять за міжнародними закупівлями. Ось її пряма мова: «В Україні чинні ліцензійні умови виробництва, імпорту та обігу ліків, які в деяких моментах не відповідають європейському та навіть українському законодавству. Проект цього документа готується Держлікслужбою, а затверджується постановою Кабміну, куди його подає Мінздоров’я. Нещодавно я вже втретє за останні два роки подала до МОЗ проект постанови Кабміну про внесення змін у ці ліцензійні умови. Та далі МОЗ документ не пішов. Хоча в ліцензіях негайно треба ліквідувати двозначність поняття «імпортер ліків». Ним повинен бути або виробник, або уповноважена особа. Крім того, мають бути прямі договори з виробником, у тому числі – щоби ефективно контролювати якість ліків. Має також точно зазначатися, хто відповідає за якість ліків. Зараз усі ці поняття розмиті, а ланцюжки поставок препаратів дуже складні та заплутані».
В Україні не перевіряють якість вакцин, які надходять за міжнародними закупівлями, – Держлікслужба.
А тепер давайте згадаємо, як пані Супрун активно боролася проти корупційної складової усередині вітчизняної медицини, які скандали виникали між нею та провідними нашими медичними закладами. Натомість корупційної складової в закупівлі вакцин пані міністерка уперто не помічає. Чому б то? – питання риторичне. У МОЗ, за словами п. Гудзь, лежать без руху 25 (!) законодавчих ініціатив про зміну тих чи інших постанов і законів. Їх навіть не розмістили на сайті для публічного обговорення. Більше того, ці проблеми, наголошує п. Наталія, вона неодноразово озвучувала в Кабміні.
Двозначно якось у нас в Україні виходить: коли уряд піднімає ціни на газ, то киває на МВФ. А у випадку, коли на кону життя людей і дітей зокрема, керівництву держави байдуже. Адже Україна не імплементувала до нормативно-правової бази вимоги Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) стосовно обороту ліків. Відповідного листа відсторонена голова Держлікслужби місяць тому передала до прем’єр-міністра, наголошуючи, що Україна не виконує зобов’язань за міжнародними договорами і що блокуються ініціативи служби стосовно зміни нормативно-правової бази. Зрештою, сильна Держлікслужба, яка по-справжньому контролюватиме обіг ліків, нікому не потрібна в державі, де за офіційними даними, більше половини медпрепаратів – фальсифікат. І це при тому, наголошує п. Гудзь, що штат персоналу і число лабораторій зашкалює, а результат роботи практично нульовий. Хтось справедливо запитає – а керівник для чого? Так ось, за словами керівника Держлікслужби, після прийняття 2016 року закону «Про держслужбу» треба було негайно внести зміни до положення про Держлікслужбу, та їх відхилило МОЗ.
«У ліцензіях має точно зазначатися, хто відповідає за якість ліків. Зараз всі ці поняття розмиті, а ланцюжки поставок препаратів дуже складні та заплутані», – Н.Гудзь.
І тепер, попри те, що головним завданням Держлікслужби є контроль за якістю та безпекою ліків і вакцин, їхні працівники практично не можуть потрапити до кабінетів вакцинації. Хоча після смертельних випадків, за словами п. Гудзь, нинішнього травня їм удалося відвідати кілька кабінетів вакцинації в Києві. У регіонах їх не пустили, бо потрапити на інспекцію можуть тільки під час планових або позапланових перевірок, перелік яких повинні оприлюднити перед початком кожного календарного року! А позапланові перевірки, якщо порушуються питання якості, зобов’язані погоджувати з МОЗ.
З’ясувалося, що всі столичні кабінети вакцинації заповнені вакцинами з іноземним маркуванням – французькою, англійською, корейською, індійською, але без перекладу українською чи російською. Пані Гудзь припустила, що саме через це маємо 10-15% ускладнень від застосування індійської вакцини АКДП. Бо якщо її вводити під шкіру, а не глибоко в м’яз, то це й призводить до супутніх реакцій.
Перевіряльники взяли зразки деяких вакцин для проведення аналізів у лабораторії, підпорядкованій МОЗ. Це було узгоджено як з виробниками, так і з лабораторією. Але досі аналізу не провели. Пошук причин, щоби його не проводити, наводить на різні думки.
А поки у Тернопільській області цими днями стався випадок, який ледь не коштував життя дівчинці. А все через те, що на вакцинах не було анотацій українською. Випадково ставши на цвях, вона поранила ногу. За кілька днів у дівчинки діагностували правець (стовбняк). Вакцини ніде не було. Батькам порадили шукати її за кордоном. І це при тому, що індійський анатоксин був у достатній кількості у поліклініці. Та прочитати анотацію індійською лікарі та медсестри не могли, тож і не знали, що він рятує від правця.
Зрозуміло, п. Гудзь звернулася до МОЗ, щоби розробити пам’ятку медперсоналу українською. «На сьогодні відповіді ми не отримали», – каже очільниця Держлікслужби.
Велика печалька замість життєствердної коди
На щастя, у нас ще не вивелися, як мамонти, чесні та професійні педіатри. Так ось, можу стверджувати, що найдосвідченіші з них, бачачи, які ускладнення виникають у дітей, особливо алергіків, після щеплень, хитро-мудро вирішують питання, записавши у карточку чергове щеплення. Їм шкода малюків, та й бояться вони за їхнє життя. Натомість життя і здоров’я українських дітей, як свідчать факти, зовсім не хвилюють Мінздоров’я. Уряду ж нині, напевно просто не до того.
Як усе це назвати одним словом? Чи не геноцид, бува?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
