Але ж українські харчі не гірші, а кращі, тож ми могли б продавати продукти власного виробництва», – каже наш експерт з питань економіки, підприємець і меценат , чиє благодійне дітище, Фонд «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, нещодавно перетнув лінію в 11 років свого існування. Франц ФЕДОРОВИЧ шкодує, що на 27-році Незалежності мешканці країни з найкращими чорноземами, з яких можна було б годувати цілу Європу, все частіше звертаються до споживання закордонних харчів – з тієї ж-таки Європи, стаючи поступово сировинним придатком ЄС. Тоді як відповідна політика держави, на глибоке переконання голови Асоціації виробників Буковини п.Федоровича, могла б перетворити Україну на законодавця моди у галузі харчування.
За СРСР усе було просто: хліб 14-16 коп за кілограмовий буханець, найдорожчий білий – 26 копійок, батон – 28 копійок. Тістечко – 22 копійки на всьому радянському просторі, морозиво від 7 (фруктове) до 30 коп (пломбір-сандвіч у вафлях). Ми знали, скільки отримували «на руки» після відрахування податків, але ми поняття не мали, скільки коштувала наша праця насправді. Невдоволені або кидалися у ліві заробітки (тоді це називалося спекулянти й цеховики), бажаючи своїм ворогам «жити на одну зарплату», або… емігрували, якщо випадав такий шанс. Закордонні напої-наїдки потрапляли здебільшого з країн так званого СЕВ (хтось пам’ятає ще зміст цієї абревіатури?) та й потрапляли до споживача через закриті розподільники для начальства, через «замовлення» ( для ветеранів та ще деяких категорій) або через мережу магазинів «Берізка»-«Каштан», якщо мали туди якийсь доступ.
Риба, фрукти й тютюн: що маємо з Європи
Здається, вкупі з безвізом, українці отримали постачання європейськими харчами. За ствердженням експертів з Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», починаючи приблизно з минулого року країни ЄС стали головними постачальниками аграрної продукції до України. Цифри вражають. 2017-го до України завезено аграрної продукції мало не на 5 мільярдів доларів, понад половина з них (48,9%) – із ЄС (це +17% до 2016-го), переважно з Польщі, Німеччини та Туреччини. Значно менше надійшло з Азії.
Приблизно десяту частину від вартості завезеного – $ 477 млн – становлять цитрусові, банани та горіхи. На другому місці – імпортні риба й ракоподібні – на $ 455 млн. Зростає закупівля мороженої риби.
Тютюнові вироби – також серед лідерів імпорту: їх було завезено до України на $ 403 млн. І зауважимо зворотний напрямок: понад 4 млн пачок сигарет затримали на кордоні при спробі вивезення з України контрабандою!
Ковбасу та ковбасні вироби Україна імпортує лише з європейських країн, майже половина – з Іспанії. Консервована шинка, маслини й оливкова олія, екзотичні сири – усі ці смаколики ми отримуємо з ЄС, та не за просто так…
промовистий факт
Протягом останнього часу Україна втричі більше імпортує свинини, ніж відправляє на експорт. Про це свідчать дані Ради з питань експорту продовольства UFEB.
Харчі до Європи таки посилаємо
Але й експорт аграрної продукції з України торік збільшився на 27% – до $ 4,44 млрд. І процес нашого сировинного «входження в Європу» прискорюється: вже за І квартал нинішнього року експорт товарів до ЄС зріс ще на 27,4%, – до $5,1 млрд доларів, як офіційно повідомили в Мінекономрозвитку. З огляду на це ЄС став найбільшим торговельним партнером.
Зрозуміло, що до експорту харчів у Європу долучається все більше вітчизняних бізнесменів. Так, у першому кварталі поставки товарів до Євросоюзу здійснювали 8264 компанії, що на 526 компаній (+6%) більше, ніж у І кварталі минулого року.
Найбільше цікавлять Європу наші зернові та зернобобові культури: від початку року Україна експортувала їх понад 35 млн т. Утім, цього року Україна може відбити в Австралії борошномельний ринок Азії, бо в Австралії – неврожай, а наша чорноморська пшениця азійців влаштовує і за якістю, і за ціною. Прикметно, що Азія нарощує середній клас, а він, як івідомо, все частіше відмовляється від рису та перходить на локшину, піцу і торти, головною сировиною для яких є пшеничне борошно
Баланс – у бік нелегального товару
Колись казали, що всі закордонні товари робляться в Одесі на Малій Арнаутській. І це той жарт, у якому лише частка жарту. Може, найбільш прикрі в цьому товарному колообігові дві речі: поставки нелегальні і, таким чином, повна незахищеність українського споживача від товару неякісного чи просто підробок «під фірму».
За приклад візьмемо такий широковживаний товар, як пиво. Експерти ринку стверджують, що більше половини пива на українському ринку є нелегальним. Про це у ЗМІ заявив Денис Хренов, нинішній керівник «САН Інбев Україна». Під цією назвою тепер виступає відома українська компанія «Рогань», яка стала дочірнім підприємством великого європейського концерну.
У цілому ж виробництво «білої» пивної продукції поступово але невпинно скорочується. Названа компанія торік скоротила виробництво на 4 %, порівняно з 2016-м. Та, разом з цим, сьогодні середньостатистичний українець випиває за рік 42 літри пива, що, утричі менше, скажімо, ніж у Чехії. Тобто, крім відсутності гарантії якості, країна втрачає на податках і акцизах. Що вже казати про імідж і кримінальність цієї ніши: нелегальний алкоголь – це щось аж дуже нагадує Америку часів «сухого закону».
Попри знамениту вказівку Бісмарка, ніхто, здається, не хоче вчитися на чужому досвіді: у комерційному егоїзмі наш бізнес спотикається все на тих же граблях, повз які Європа вже пройшла…
Буковина у лідерах. З продажу неякісних товарів
Мабуть, нікого не здивує фінальний акорд нашої бесіди: понад 16% перевірених (підкреслюю, лише перевірених, скільки загалом – ніхто не уточнює) товарів та послуг в Україні є неякісними. Торік органи Держпродспоживслужби перевірили товари та послуги загальною вартістю 55 млн грн, серед них виявлено неякісних на 9 млн грн (16,4%). Про це на всеукраїнському форумі із бадьорою тріадою в назві – «Захищений Споживач – Конкурентоспроможний Бізнес – Європейський вибір України» – повідомив головний захисник прав споживачів від Держпродспоживслужби Олег Кобельков. Загалом, як уточнив Кобельков, торік Держпродспоживслужба здійснила 4,8 тисяч перевірок бізнесу – і у 40% випадків були виявлені порушення. І дивуватися не доводиться після майже 10 років повного штилю у перевірках товарів на українському ринку. Буковина в цьому антирейтингу опинилася на 3 місці серед найгірших із 80% порушників серед перевірених. Найбільше у Сумській області – 97%, Рівненській – 92%, Чернівецькій – 80%. І наостанок: аж дуже «надихає» співвідношення накладених санкцій порушникам і сплачених реально сум: із застосованих 4 млн 293,6 тис. грн адміністративно-господарські санкцій сплачено 684,4 тис. грн.
Та можливості в України просто величезні
Ми можемо спокійно себе забезпечувати. Але для цього потрібна підтримка держави, якої на жаль, немає. Що, приміром, відбувається нині? Схема дуже проста: Європа скуповує українську органічну продукцію, фасує і продає як свою під своїми відомими брендами. Бо як відомо, європейські фермери бояться українських виробників органічної продукції. Чому? Бо наші землі в поєднанні з доволі сонячним кліматом та працелюбством фермерів дають смачний органічний продукт, який, до слова, поступово завойовує полички супермаркетів. А, крім усього, така продукція для експорту в Європу не квотується. Тому органічний продукт – це саме те, за що європейський споживач готовий платити.
Натомість ось що розповіла Олена Березовська, голова громадської спілки «Органічна Україна» в ефірі AgroFM. Зазвичай в ЄС експортується сировина, інколи перероблена продукція, як от пластівці, пшоно. І там вони фасуються під європейські торгові марки, починаючи з Польщі й закінчуючи Англією. Місцевий споживач охоче купує таку продукцію, бо переконаний – підтримує місцевого виробника.
Ситуація може змінитися, якщо буде прийнятий новий закон, який підніме довіру європейців до нашої органіки. Цей закон уже прийняли у ВР у першому читанні.
І подібну ситуацію спостерігаємо у багатьох галузях сільського господарства. Тож справа за політичною волею влади. А саме її, як бачимо, нашим очільникам держави бракує. Адже наші українські сільгоспвиробники вже давно чекають на державну підтримку – таку, яку мають їхні колеги в Румунії, Болгарії. Більше того, як на мене, їдальні бюджетних установ – лікарень, дитячих садків, шкіл, гімназій тощо давно мають готувати харчі з продуктів власне українського виробництва. Та й система тендерів, тобто вибору тих, то готує найдешевше, себе не виправдовує. Бо це ж аксіома: той, хто заощаджує на дітях, отримає хвору націю!
