Скликати журналістів перед черговим підвищенням тарифів у чернівецької влади стало певним правилом доброго тону, чимось на кшталт отримання індульгенції від Папи Римського. Цього разу йшлося про нові тарифи на послуги ЖРЕПів (чи тих, хто їх заступив наразі) та воду і водовідведення.
З перших осіб зацікавлених підрозділів імпрезу відвідав лише Дмитро Чикановский, новопризначений директор Водоканалу. Ця обставина тільки підкреслила, що захід проводився для відмазки. Мовляв, демократія діє, правила пристойності дотримані, уперед, населення, до каси!
Сценарій дійства передбачав бадьору розповідь Василя Манчуленка, першого заступника директора ЖКГ, про нові тарифи та їхні складові…Присутніх спробували вразити гігантською кількістю (3,5 тис.!) індивідуальних побудинкових нарахувань і навіть навели розрахунок для конкретного будинку, типової 9-типоверхової панельки на 2 під’їзди, аби усі повірили в економічну обгрунтованість цих вимог.
Хоча останньої відчути як раз не пощастило, бо навряд чи можна вважати, наприклад, економічним обгрунтуванням тарифу за знищення гризунів рахунки відповідного закладу та обіцянку проводити цю операцію раз на рік. Ми не побачили ні вартості та потрібної кількості отруйних засобів, ні розрахунку потреби в персоналі, ні додаткових витрат – на утримання керівництва, бухгалтерії, приміщення станції дезинфекції та дератизації тощо…
Дрібничка? Але з іншими позиціями виходить те саме. Хто знає, скільки двірників треба тримати в одному ЖРЕПі? Чому самотня бабця з двокімнатної квартири на 3-му поверсі має платити за ліфт стільки ж, скільки сім’я з 5-х осіб на восьмому?
Дуже цікаве обгрунтування прозвучало до обслуговування димовентканалів: воно ж проводиться раз на рік, тож мешканці просто не пам’ятають, коли трубочисти приходили востаннє!
Зрозуміло, що площа квартир – цифра стабільна, порахували один раз і все, а тут носитимуть довідки то про зменшення сім’ї, то про збільшення… Кінця-краю ж роботі не буде!
Необхідність підвищення тарифів мотивують знову-таки зростанням мінімальної зарплатні та цін на енергоносії. Згідна, все дорожчає. Але на скільки? Які зарплати отримує персонал, яка потреба в ньому, на скільки конкретно виросте його утримання? Нічого такого не було сказано. А, може, потреба в грошах ще більша, хто знає?
Щось мені підказує, що до старих тарифів додали якийсь заданий відсоток і отримані цифри розкидали на 3,5 тис. варіантів… Та чи перестане міське комунальне господарство від цього бути нерентабельним, не може відповісти ніхто… Тим паче, що 50% води, перекачуваної чернівецькими водогонами, просто втрачаються на шляху до споживача! Начальник планово-економічного відділу Теплокомуненерго не в змозі назвати вартість 1 Гкал тепла на виході до споживача! А навіщо? Куди простіше рахувати від простору між підлогою та стелею!
Обрахунки ведуться за методиками, затвердженими профільним міністерством. У жодного комунального підприємства немає можливості – а, може, й потреби – ані для маневру, ані для пошуку альтернативи. Тому населення скаржиться до Антимонопольного комітету, газет і на телебачення…
Після кожного підвищення комунальних тарифів люд «впадає в кому» і проплати, замість зрости, зменшуються. Але згодом, трохи оговтавшись, починають платити: куди ж подінешся з підводного човна!
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»