Після ухвалення Верховною Радою у четвер, 19 жовтня, у другому читанні законопроекту № 6327 про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів, медична реформа в Україні набула остаточних обрисів. З початкових чотирьох законопроектів її “спресували” до двох, і вважалось, що документ № 6327 мав визначальне значення, адже саме у ньому закладались нові принципи медичної реформи. Розгляд цього законопроекту супроводжувався значним спротивом з боку профільного парламентського комітету та галузевих профспілок. Між першим та другим читаннями народні депутати запропонували 893 поправки, які й розглядались цього тижня. За словами виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, пропозиції парламентарів могли знівелювати суть реформи. Утім, більшість з них народними депутатами схвалена не була, і, на думку експерта з реформи системи охорони здоров’я “Реанімаційного пакету реформ” Олександра Ябчанки, ухвалені зміни не гальмують початок реформи, зберігаючи її основні принципи.
У тому, як відтепер українці отримуватимуть медичну допомогу, розбиралась DW.
Чи треба платити страхові внески?
Попри той факт, що відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Завдяки реформі буде створено Національну службу здоров’я України (НСЗУ), що фактично виконуватиме роль страховика. Гроші на покриття видатків надходитимуть до цієї фінансової організації з державного бюджету. Фактично ті податки, які сплачують громадяни України, і будуть своєрідними “страховими внесками”, які підуть на їхнє медичне обслуговування. За даними міністерства охорони здоров’я, у 2016 році кожен українець сплатив на медицину через податки в середньому 1764 гривень.
Робиться це, аби принципово змінити фінансування медицини. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер бюджетні кошти йтимуть на закупівлю у медичних закладів їхніх послуг. За словами Ябчанки, це дозволить зробити систему, яка розроблялась в умовах планової економіки, відповідною до ринкових реалій. Держава платитиме за послуги не лише державним і комунальним, але й приватним медичним закладам. За задумом авторів реформи, це має змусити медичні заклади змагатися за пацієнтів, позбавить необхідності фінансування лікарень, які не мають навантаження, на яке вони розраховані, а також дасть свободу лікарям, що зможуть надавати власні послуги як приватні підприємці.
Чи треба платити лікарям?
Передбачається, що до безкоштовних послуг належатимуть невідкладна, первинна та паліативна медична допомога. Це означає, що усі звернення до сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів, термінові операції, а також догляд і знеболювання для важко і смертельно хворих залишатимуться безкоштовними. У переліку буде спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, медична реабілітація, медична допомога дітям до 16-ти років, а також породіллям.
Утім, остаточного списку досі немає – так званий державний гарантований пакет щорічно формуватиметься урядом і затверджуватиметься парламентом. У міністерстві охорони здоров’я заявляють – перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги.
Частина послуг, натомість, стане офіційно платною. І хоча тут також немає остаточної ясності, у міністерстві охорони здоров’я прогнозують, що йтиметься передусім про естетичну хірургію і стоматологію за винятком екстрених випадків.
Ябчанка розповідає, що від самого початку частину послуг передбачалося надавати на умовах співоплати, коли держава сплачує приблизно 85 відсотків від вартості послуги, а решту надає пацієнт. Утім, народні депутати прибрали цю норму і тепер державний гарантований пакет визначатиме лише перелік безкоштовних послуг, а фінансування того, що у цей перелік не входитиме, повністю ляже на плечі громадян.
Коли це запрацює?
З 1 січня 2018 року принцип “гроші ходять за пацієнтом” запрацює для первинної ланки медичних працівників. Для пересічних українців це означає, що після оголошення міністерством охорони здоров’я так званої приписної кампанії вони мають знайти собі сімейного лікаря або терапевта чи педіатра для своєї дитини і підписати з ним угоду. Втім, Ябчанка радить почати придивлятися до свого майбутнього спеціаліста вже зараз.
У разі переїзду чи незадовільного сприйняття якості медичних послуг людина зможе укласти договір з іншим лікарем. Попередня угода за таких умов автоматично скасовуватиметься. За потреби українці можуть звертатися до фахівців там, де їм це буде зручно, – необхідності відвідувати лікаря за місцем реєстрації чи проживання не буде.
Як вже зазначалося, ці послуги будуть безкоштовними – угоди будуть необхідні для того, аби визначати компенсацію для лікарів. Міністерство охорони здоров’я зробило відповідні розрахунки – держава платитиме лікарю щорічно 370 гривень на рік за одного пацієнта без урахування відповідних вікових коефіцієнтів. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 гривень щорічно.
Натомість розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і , згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи.
Після цього пацієнт підписуватиме із медичними закладами угоди, в яких зазначатиметься перелік послуг та ліків, які можна отримати безкоштовно, а обирати лікарню можна буде без урахування місця проживання чи реєстрації. Втім скористатися допомогою спеціалізованого лікаря після запровадження реформи можна буде лише після призначення сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Якщо всупереч рішенню лікаря первинної ланки, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги.
Online-лікарня
У перспективі пацієнти також відчують на собі запровадження електронної системи охорони здоров’я eHealth. Завдяки їй медичні картки українців будуть електронними, а записатися на візит до лікаря можна буде онлайн. Також завдяки цій системі пацієнти зможуть відслідковувати наявність у конкретних лікарнях безкоштовних ліків.
Система eHealth також запрацює не одразу. Планується, що першими в ній почнуть реєструватися педіатри, сімейні лікарі та терапевти, а вже потім до неї приєднаються спеціалізовані лікарі. Щоправда, швидкість цього приєднання залежить і від наявності відповідної техніки – далеко не усі лікарні зараз обладнані комп’ютерами та доступом до інтернету, але у міністерстві охорони здоров’я обіцяють, що незабаром eHealth функціонуватиме по всій країні.
