Галузь сільського господарства на Буковині перебуває у стані стагнації. Допомога з боку уряду мінімальна, від нового року сільгоспвиробника позбавили останніх пільг. Фактично галузь тримається на «фанатах», які готові на добровільних засадах підняти цілину – допомогти фермерам і донести продукцію до споживача. Одним із таких розумних і добрих фанатів є Валерій ПЕТРЮК, організатор багатьох ярмарок і фестивалів сільгосппродукції в нашому краї. З ним – розмова про те, як зараз живеться буковинським сільгоспвиробникам.
Доходи від продажу окупають тільки дорогу
– Для фермерів чи не головне – реалізація власної продукції. Як із цим зараз?
– Складно. Ніхто досі не займався питаннями маркетингу, логістики. Якщо постачальник посадкового матеріалу чи розсади не гарантує її якість, то як фермер може гарантувати якість вирощеної продукції? Крім того, працювати з супермаркетами наші фермери поки що не готові. Немає сховищ і камер, аби продукт зберігався довше.
– Відомо, що ви є організатором багатьох сільськогосподарських ярмарків і фестів на Буковині. Чи допомагають у цьому органи влади?
– Організацією ярмарок займається Департамент агропромислового комплексу, а ми виступаємо свого роду посередницькою ланкою. Наше завдання – знайти фермера, повідомити йому, що є вільне місце і що за нього не треба платити. На жаль, зараз через зростання витрат на пальне багатьом приїхати просто нереально: доходи від продажу окупають тільки дорогу.
Щоби конкурувати, треба створювати кооперативи
– Чи мають наші виробники можливість виходу на ринки Європи та чи витримають конкуренцію з європейськими виробниками?
– Про конкуренцію говорити поки зарано. Хоча у садівництві ми маємо величезні можливості, та в інших напрямках ми ще не готові конкурувати. Потрібно реалізувати відповідні партії продукції, провести сертифікацію. Не сказав би, що це надто дорого. Але для одного фермера досить невигідно. Який вихід із цього? Треба створювати сільськогосподарські кооперативи, тобто об’єднання фермерів. Так фермери зможуть і контролювати одне одного стосовно якості. До того ж, методологія виробництва має бути спільною, щоби гарантувати екологічно чистий продукт відповідно до норм сертифікації.
– Чи можуть сьогодні споживачі бути впевненими у якості сільськогосподарської продукції?
–Гарантувати, що виробник вийде на ринок, а споживач отримає якісний продукт, сьогодні ніхто не може. У нас гарантії якості продукції базуються на особистому знайомстві з виробником або простій довірі. Чималу роль відіграє і «зелений туризм». Приміром, турист, який мандрує селами Буковини, скуштує місцеву продукцію і вона йому сподобається, він може зробити виробникам свого роду рекламу. Однак часто проблема виникає на стадії посередника. Приміром, він збирає молоко у 10 виробників. Одна господиня може виготовити якісний продукт, а інша злукавить і додасть у молоко води. Тому гарантувати якість і дотримання санітарних умов посередник ніяк не може.
Попри все, сільське господарство ще рухається. І навіть уперед
– У якому стані наразі перебуває сільське господарство області? Чи достатньо фінансуються програми з його розвитку?
– Враховуючи ситуацію, що склалася в країні зараз, фінансування багатьох програм сільського господарства доводиться відкладати на рік-два. І фермери це чудово розуміють. Але, не зважаючи на це, кожний намагається зробити щось вагоме. Скажімо, торік виникло об’єднання виноградарів, яке показало надзвичайні результати.
– Чи може прорватися буковинське виноградарство, зважаючи на те, що ми втратили кримські виноградники?
– Звісно, порівнювати буковинські виноградники з кримськими не варто – інші кліматичні умови. Та ще після розпаду Радянського Союзу виноградники вздовж Дністра занепали. Але зараз починається відродження тих виноградників, що були за часів Австро-Угорщини. Ми знайшли справжніх фанати, які буквально «хворіють» виноградарством і готові знову підняти цю сферу. Минулого року виникло громадське об’єднання виноградарів та виноробів Буковини, яке показало надзвичайно потужні результати: наші виноградарі вивели близько 180 (!) сортів винограду. Грона деяких із них сягають до 2,5 кілограмів, а одна ягода в діаметрі більша за п’ятак. Отже, незважаючи на складні умови існування сільського господарства, позитив усе ж таки є. Та це виключно завдяки праці окремих фермерів.
Руслан КОЗЛОВ, «Версії»
