Лист від мешканців
Ми, мешканці кута Рутка Велико-Кучурівської сільської ради на Сторожинеччині, живемо у постійному страху перед затопленням. А все почалося відтоді, як приватний підприємець О.С.Голішко взяв в оренду наше озеро Рутка. Бо за правилами водокористування, озера й стави повинні бути обладнані пристроями для попускання води – аби її залишалося на рівні 60%. Тоді несподіваний різкий підйом води – як це буває на наших буковинських річках – пройшов би з меншими неприємними наслідками.
Але пана Голішка така вимога не влаштовує, бо заважає в обслуговуванні його приватного пляжу. Для причалювання катамаранів потрібна висока вода. На наші ж побоювання і необхідність дотримуватися правил він просто не звертає уваги.
Як і на стан дамби, що відгороджує наш кут від води. Коли ми з цим звернулися до орендаря, то з’ясувалася взагалі абсурдна річ: він, бачте, орендує тільки «водну гладь». Саме так він висловився, а дамби та берегоукріплення його взагалі не стосуються й не цікавлять! Отакої! Він накопичує високу воду і нічого не повинен робити, аби нас убезпечити?! Нас, мешканців, такий підхід не влаштовує. Та й, зрештою, ми знаємо, чому орендуються тільки водні майданчики. Бо оренда дамби коштувала б у рази більше. Та насправді дамба все одно належить до водного плеса.
За роки, що минули, ми обійшли всі можливі рівні влади: на словах усі за нас, обіцяють допомогти, але… «віз і донині там». Хоча пан Голішко й обладнав після багатьох комісій пристрій для попускання води, насправді він його перекриває: прийде комісія – відкрив, усе в порядку!
Сільський же голова М.Г.Єричук пану Голішку потурає. І ми, сільчани, сумніваємося, що задарма. Хочеться сказати, що пан Єричук – зовсім не «міцний господар», як усім здається, а людина брутальна. Коли я намагалася з ним поговорити, він із матюками послав мене «додому, до каструль!». І це людина, яка уособлює владу на селі! Розмовляє з нами як цар з підданими!
Так, на куті нас живе небагато. Але ж ми люди! У мене, наприклад, лежача мама і маленька дитина. Я вже запитувала владу, кого мені в разі біди рятувати першим. Відповіді не отримала. Бо нікого не цікавлять ні мої діти, ні моя мама.
Звичайно, повені бувають не щодня і навіть не щороку. Але ж державна служба з надзвичайних ситуацій чомусь працює щодня, отримуючи за це зарплату. Громада ж із власних податків оплачує і сільську владу, і рятувальні служби. Чому ж ми повинні жити на бомбі уповільненої дії? Адже запобігти біді легше, ніж потім ліквідовувати її наслідки!
Вирішила написати знов – зі сподіваннями, що, може, хоч нова влада нас почує. А якщо в її вухах будуть пробки, як у старої, наш кут Рутка цього вже не подарує.
Інна ПРОЦ, мешканка к.Рутка В.-Кучурівської сільради, Сторожинецький район.
Від редакції: Поспілкувавшись з мешканцями села Рутка, редакція переконалася, що люди налаштовані дуже серйозно. Їм набридло терпіти голослівні обіцянки влади всіх рівнів – від сільської до районної та обласної. Рік тому «Версії» вже зверталися до цієї теми. Тож просимо вважати цю публікацію офіційним зверненням до Велико-Кучурівської сільради, Сторожинецької райради, Чернівецької обласної ради, Чернівецької ОДА, територіального управління Держслужби з надзвичайних ситуацій. Чекаємо на відповіді, а головне – на дії з розв’язання ситуації, допоки вона не стала надзвичайною.
