А ми й далі забалакуємо проблему власного виживання
Водозабори, з яких буковинці беруть питну воду, замулені. Ліси в Карпатах через безсистемне вирубування винищені, зазіхнули вже навіть на національні парки, яких на Буковині три. Сміттєзвалища в краї хаотичні та неконтрольовані. Неочищені стічні води трують довкілля. Такими фактами відрив обговорення екологічних проблем краю перший заступник голови ОДА Іван РИБАК, який, до слова, ще кілька років тому очолював місцеве управління екології…
Тож саме Іван Петрович, як ніхто інший, знає катастрофічність ситуації з охорони навколишнього природного середовища не тільки на Буковині, а й в Україні. Та знати – це одне, а щось робити – зовсім інше.
Любить природу, розуміється на ній і, головне, вболіває за неї не на слвоах, а на ділі й кандидат на посаду директора департаменту екології та туризму Ярослав КОГУТЯК, який постійно воює за чистоту та збереження довкілля. Але чи змінить це ситуацію на краще, коли проблема екології в Україні давно забалакана й віддана на відкуп бізнесовим інтересам. Особливо це стосується лісової галузі. Чи не вперше правда про неї зазвучала на загал, привселюдно та ще й з вуст науковця-практика. І ніби впала пелена облуди з усього, про що автор цих рядків чула щонайменше 30 років поспіль. Бо нібито й говорили чиновники від природи про проблеми, але не називали їхніх причин. До прикладу наведу такий сумно-радісний факт: державній екологічній інспеціії довелося стукати до міністрества екології кілька десятків літ, щоби штраф за вибір гравію на річках збільшилися від 17-51 грн. бодай до 200 грн. А це – напіврішення лише однієї із тисяч нагальних проблем. Саме тому й зупинюся на виступі професора-еколога Юрія МАСІКЕВИЧА.
Ю.МАСІКЕВИЧ, професор-еколог: «Охорона довкілля: без грошей, і без правди»
Напевне, багатьох присутніх пан професор просто шокував своїм виступом. Адже він закликав говорити правду. І тоді стан довкілля постане перед нами як голий король.
Природоохоронні служби працюють без фінансування. А це означає, що ніхто нині не може визначити ГДК (гранично допустимі концентрації) шкідливих речовин у воді, повітрі тощо. Бо обладнання застаріле, з реактивами проблема, тож дані для звітів контрольні органи беруть просто з… довідників.
На тлі того, що торік були знищені екологічні органи в усіх районах усіх областей України, а закон про громадські слухання відсутній (у Чернівцях його, до слова, скасував Микола Федорук, ввівши положення про необхідність збирання тисячі підписів – тільки за такої умови громадяни можуть зібратися та обговорити проблему), Масікевич зробив дуже сумний висновок: влада, що захищала свій бізнес, поскасовувала все, що заважало їй збагачуватися. Тож замість того, аби в центрі всього сущого була ПРИРОДА, її місце посів його величність ПРИБУТОК. Чи не тому Національне агенство екологічних інвестицій, яке є розпорядником грошей за кіотськими протоколами, зовсім не переймається екологією? За словами професора Масікевича, Буковина могла би мати за цими протоколами стільки грошей, що в неї не було би потреби рубати ліс.
Лісова галузь – окремий біль пана Юрія. Достатньо було професору-екологу переглянути статистику, щоби зрозуміти: нині на Буковині під прикриттям санітарної рубки зрізають здорові дерева. Так значно вигідніше – менший податок державі платиться. Бо ж хіба може бути, щоби половина зрубаних дерев була хворою?
Біда ж у тому, за словами виступаючого, що заготівлею лісу займаються не фахівці, а підприємці. Та й громадськість відсторонили, щоби вона не заважала рубати прибутки з природи.
І насамкінець, кілька кумедно-трагічних фактів, наведених заступником начальника держекоінспекції Сергієм РОБУЛЬЦЕМ. Інспекція, за словами, Сергія, подала до суду на браконьєра. Здогадайтеся, яким було рішення захисників закону? Повернути сіті браконьєру. А якими були збитки, завдані вирубуванням лісу в Черемоському національному парку, навряд чи вгадаєте навіть із трьох разів. Робулець назвав суму в 2,7 млн. грн.
Додати до цього нічого. Хіба що репліку з місця екс-експерта-еколога Марії Вороненко, адресовану природоохоронному прокурору Володимиру Харабарі, якому вона передала документи щодо перевірки прокуратурою очисних споруд одного з районів. Але реакції з його боку, за словами експерта, не було. У відписці Володимира Харабари значилося: перевірки тривають. Які ж перевірки, зауважила п. Марія, коли очисні споруди у більшості райцентрів не відповідають вимогам! А управління екології і далі видає дозволи на спецкористування.
Та, як з’ясувалося, пані експерт сказала «А», та не сказала «Б». Йдеться про дозволи на спеціальне водокористування житлово-комунальному господарству, яке забезпечує населення питною водою та водовідведенням. Та заглянувши до законодавства, дізнаємося: підприємство ЖКГ зобов’язане отримати дозвіл на водопостачання та водовідведення. Зрештою, хіба можна не видавати такі дозволи й залишити людей без води?
Причиною ж усіх цих негараздів є відсутність державного фінансування. От вам і вся правда про нашу охорону природи.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
