Святий Миколай 10 років поспіль мешкає біля лісу за кілька кілометрів від Косова у селі Пістень. Щодня до його садиби надходить сотня дитячих листів з усієї України. Тут він також приймає гостей тв. Відповідає на всі листи. А серед них, на жаль, є і такі: «Я знаю, що ти чарівник і можеш усе на світі. Допоможи мені, будь ласка, повернути маму з-за кордону. Зроби так, щоби вона мала роботу в Україні».
На подвір`ї біля маєтку Святого Миколая наче у казці. На майданчику біля святково прикрашеної ялинки бавляться діти. Навколо вогнища встановлені крісла. За легендою, вони мають силу 12 людських чеснот. Сидячи у них, малеча спалює на вогнищі різочки і дає обіцянку наступного року поводитися чемно.
У дерев’яному будинку, де мешкає Святий Миколай, є кілька кімнат. У першій з них – пошта. Тут усі полиці заставлені листами дітвори, у кутку — великий мішок теж із листами і малюнками дітей. Саме зараз поштарі збилися з ніг.
– Пошта Святого Миколая існує від 2003 року. Відтоді на її адресу надійшло понад десять тисяч листів, і на кожен ми відповіли, – розповідає Мирослав СОКОЛЮК, який і є Святим Миколаєм. – З кожним роком листів більшає. Протягом останнього тижня надходило по кілька сотень на день. Ледве встигав відписувати. Діти надсилають малюнки, пишуть дуже гарні та проникливі побажання. На жаль, надходять і сумні листи. Зокрема, від діток, чиї батьки на заробітках. Саме у час новорічно-різдвяних свят вони почуваються дуже самотньо. Часом сидимо над цими листами і самі плачемо… Ось наприклад: «Дорогий Святий Миколаю! Я знаю, що ти чарівник і можеш усе на світі. Допоможи мені, будь ласка, повернути маму з-за кордону. Зроби так, щоби вона мала роботу в Україні». А от іще один: «Мій тато дуже п`є і ображає нас з мамою. Я хочу, щоб він став добрим». В іншому листі дитина просить Миколая, щоб одужала його бабуся. А є листи, в яких просять допомогти покращити їхні житлові умови, бо велика сім’я живе в одній кімнаті в гуртожитку.
Відписує Мирослав Соколюк листи малятам старовинним пером, яке вмочує в не менш старовинні чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і пише. Листівки з побажаннями мають спеціальний логотип і печатку з малюнком садиби.
У помешканні Святого Миколая є музей новорічно-різдвяної іграшки. Тут усі охочі можуть побачити колекцію оригінальних листівок різних країн – деяким із них вже понад сто років. Поруч – музей природи.
– Аби побачити тварин, не обов`язково до кімнати-музею заходити. Навколо маєтку часто прогулюються косулі та зайці, – розповідає Мирослав Соколюк. – Вони – Миколаєві помічники.
Коли пізно ввечері автобуси із дітлахами роз’їжджаються по своїх домівках, у садибі стає тихо-тихо. Мирослав Соколюк іде у свою кімнату. На ліжку в нього – три подушки. Розповідає, що на одній – спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі Миколая росте трава, квіти, а з боків – сніг. Вікно також прикрашене різними порами року: з одного боку – зелень, квіти, з іншого – хурделиця.
– Виконувати роль Святого Миколая – дуже почесна місія. Щонеділі дякую Богові за це, – зізнається Мирослав Соколюк. – У ці святкові передноворічні дні почуваюся справжнім чарівником. Хочеться допомогти кожній дитинці! Колись привезли до мене шестилітню дівчинку, якій у школі друзі сказали, що Святого Миколая не існує, а подарунки під подушку насправді кладуть батьки. Вона побачила мене і завмерла. Потім почала запитувати, як я живу, просила показати листи від діток і чарівні чорнила. Перед від’їздом сфотографувалися разом на пам’ять. Дівчинка дуже хотіла показати це фото однокласникам. А ще сказала на прощання: «Дякую, що казка насправді існує!».
Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії», фото автора
