22 грудня на Євромайдані ( Центральна площа Чернівців) відбувся мітинг прихильників Євромайдану у Києві.
Чернівецькі пластуни принесли Вифлеємський вогонь миру.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.Василь Стус
22.12.2013. 10:00 – 10:30
22.12.2013. 12:00 – 13:30
Традиційно мітинг розпочався із молебню за Україну, який провели священнослужителі УПЦ КП та УГКЦ.
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости…
…Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої даски й щедроти
Ти на люд наш зверни.Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.Тарас Шевченко
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
1963
Василь Стус
17:00 – 18:00
Вечором традиційно була молитва чернівчан за людей, які стоять на євромайданах та за майбутнє України. Головне, про що говорили у молитві і проповіді, — зберегти Незалежність України.
…Моліться, люди, всі до Бога,
Моліться за своїх дітей!
За Церкву, Волю, Україну,
За твердість віри всіх людей!В нас перша мати є Марія,
Другая — Церквиця Свята,
А третя мати — Україна,
Четверта — ненька дорога.Моліться, діти, всі до Бога,
Моліться, рідні, за своїх батьків!
Щоб білий голуб миру й волі
Над нами все життя летів!…
Далі буде…
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора
