Акуратний томик * немов зберігає ще тепло рук його авторки (художнє оформлення здійснив Заслужений художник України Іван Балан). У передньому слові відома поетеса Тамара Севернюк готова втішно сприймати навіть натяк на справжність, чесне намагання висловити правду, радість автора бути у творчості вільним від кон’юктури, високоінтелектуальним, тонко психологічно поглибленим… Бо ж мистецтво, насамперед, має виховувати, очищати від всілякого блуду і бруду, захищати спроби бути собою “в цей наш божевільно-зворохоблений свободою час. Свободою, з якою поки ніхто не знає, що робити” .
Книга Анни Поповчук не прочитується на одному диханні, а вимагає серйозного й вдумливого підходу. Чи не кожні 2-3 сторіночки повертаєшся до попереднього тексту, який збуджує бажання відповісти, поспілкуватися. Мало не з першої сторінки відчуваєш авторку, яка вже на перших кроках свого творчого життя ні перед ким не поступиться. Вона така, яка є, і не прагне «в світі бути іншою».
Саме так у поезії формується особистість, із якою не можна не рахуватися:
«Твори себе щодня,
бо в цьому – висота.»
Віктор ОБДУЛЕНКО, член НСЖУ
*Поповчук Анна. Бо – люблю: поезії/Анна Поповчук.– Чернівці, Букрек,2012.– 240 с.
