Ми завжди перебуваємо в полі якоїсь події (свята). Їх у році 12 – таким є річний цикл основних церковних свят. І кожне має свій смисловий, енергетичний, інформаційний зміст. Про них читачам «Версій» наприкінці минулого року почав розповідати Віктор ВЕРЯСКІН, богослов і вчений, священик-монах, який їздить світом з виступами, змушуючи людей замислитися над тим, хто вони і для чого, щедро допомагаючи всім охочим у пошуках істини. Його бесіди про святе Письмо і про зміст життя слухають православні Москви та Києва, Чікаго й Торонто
Просвітлення – Світло Розуму
Свято, яке в народі називають Хрещенням і Богоявленням, має ще одну назву – Просвітлення. Три різні назви відкривають нам три його різні аспекти, що пов’язано з Хрещенням Господнім водою, якою це хрещення робилося, і з’явленням Бога, Його внутрішньої невидимої суті у видимих явищах (з’явленнях). Ми вже говорили, що Бог міг з’явитися у вигляді палаючого куща Купини Неопалимої та у вигляді голуба. Але Бог – це не голуб і не кущ, навіть палаючий. Бог з’являється людям через просвітлення… Світлом Розуму.
Читання Святого Письма на цей день передбачається таке: Євангеліє від Івана (20; 19-31), Послання до Тита (2; 11-14) і Послання до Ефесян апостола Павла (4; 13-17). Ми зупинемося тільки на кількох віршах, а потім рекомендую прочитати повністю всі три уривки, бажано в контексті, і поміркувати над ними.
Ми з вами розрізняємо реалістичну картину та ікону чи фреску і знаємо, що на іконах часто зображують явища невидимі. Давайте і ми відійдемо від видимого, бо сутність – невидима. І спробуємо з’ясувати, що ж таке хрещення та що означає бути хрещеним.
Для початку відкриємо Послання до Євреїв (6; 1-2): «Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога, науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд». Апостол Павло пише прямо: «Не тупцюймося на початкових знаннях, поспішімо до досконалости». Тож тема хрещення належить до початків вчення Христового! Воно не передбачає повноти знання всього вчення. Тому Павло закликає нас до більш глибокого, більш досконалого розуміння.
Я звернув би ще вашу увагу на те, що вчення – «про хрещення». Ми звикли думати, що хрещення одне. Чому ж тут вживається множина? Які ж це хрещення і скільки їх було? У Посланні до Ефесян, яке ми сьогодні читаємо, є слова: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (4; 5). А в Посланні до Євреїв – «вчення про хрещення». Формально – логічний розум висмикне одну, більш зручну для нього цитату і буде нею маніфестувати свої дії. Так чинять сектанти. А ми з вами спробуємо засвоїти Єдиний Принцип – роздвоєння на тезу й антитезу, а потім їх синтез. У чому полягає теза й антитеза? У тому, що існують єдність і множинність, а нам треба знайти їхню гармонію.
Смерть в одному – народження в іншому
За принципом роздвоєння категорій, спробуємо розщепити хрещення, хоча би на три рівних споглядання, чи на п’ять… Пора вчити вищу математику, а не «раз» і «два». Час уже поглиблювати і розширювати наші поняття: апостол закликав до більш повного розуміння. Пропоную відкрити 1-е Послання до Коринтян (10; 1-2): «Не хочу бо, брати, щоби ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, що всі хрестились у Мойсея у хмарі та в морі». Що ж це за хрещення «у Мойсея в хмарі і морі»? Відзначимо це, як перший рівень розщеплення поняття. Все, що відбувалося у старозавітні часи, є прообразом подій Нового Завіту. Вони дані нам як настанова, як урок. Ми пам’ятаємо, що було при виході з Єгипту: море, армія фараона, хмара, Мойсей-вождь. Виявляється, це хрещення! У чому ж воно полягало? У зануренні у воду, в потопленні, загрозі смерті і визволенні (позбавленні). Хмара – образ Слави Божої, Його присутності, керівництва і захисту. Море символізує відсікання старого, рабського життя та шлях до свободи через потоплення попереднього у цьому морі, в умиранні для минулого і народженні для майбутнього. Основне значення новозавітного хрещення буде аналогічне цьому. Хрещення означає в ході розвитку і духовного становлення особистості такий етап, рубіж, коли людина усвідомлює своє попереднє рабство у гріхах, недосконалості, злі й вирішує вийти з нього. Вона помирає для попереднього життя, щоби здобути свободу в Дусі, внутрішню свободу. І хмара була прообразом Духа, духовного хрещення, а море – прообразом водного хрещення.
П’ятірка і розп’яття: п’ять хрещень
Давайте тепер прочитаємо Дії Апостолів (1; 5): «…Іван хрестив водою, а ви через кілька днів після цього будете хрещені Духом Святим». Запам’ятаймо друге розщеплення – хрещення Іванове, хрещення водою. І тут же, третє хрещення – хрещення Духом Святим, яке буде здійснювати Господь Ісус Христос. І в іншому місці, в Євангелії від Луки (3; 11) написано: «Іван всім відповідав: Я хрещу вас водою, але йде Сильніший за мене… Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем». І ось ми отримуємо п’ять хрещень: Мойсеєве, Іванове, хрещення водою, вогнем і Духом Святим. Ми повинні осмислити, як співвідносяться одне з одним старозавітне хрещення Мойсеєве, хрещення Іванове – через покаяння та новозавітне хрещення в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, Хрещення Духом Святим і хрещення вогнем. Ось п’ятірка і ось вам розп’яття однієї категорії.
Той, хто читає Дії Апостолів, знає, що там 8-9 разів зустрічається згадка про хрещення в Ім’я Господа Ісуса Христа. А формулювання «в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28; 19) зустрічається лише один раз у Євангелії від Матвія, в останній главі, в так званому Великому Порученні. І люди, які розуміють тільки частину Писання, беруть за основу щось одне і приймають хрещення або водою, або Духом, або в Ім’я Ісуса, або Мойсеєве – але або-або. І кожен доказує, що тільки його розуміння вірне.
Писання треба розуміти духовно
Давайте поговоримо про хрещення водою. Чи таки це вода? По-перше, згадаймо принцип: «У цьому є іносказання» (Гал. 4; 24). Це про те, що все в Писанні треба розуміти не буквально, а духовно. Тепер звернімося до Одкровення (7; 15): «…Води, які ти бачив, де сидить блудниця, це люди і народи, племена і язики». Тут прямо сказано, що «води» – це не вода, а «люди і народи». Подивимося ще одне місце в Євангелії від Івана (7; 38-39): «Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, у того потечуть ріки живої води з нутра його». Це сказав Він про Духа, Котрого мали прийняти ті, які увірували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений. Мовиться «ріки води», а виявляється, що йдеться не про воду, а про Дух.
Якщо ми розуміємо слова Святого Письма буквально, то допускаємося помилок прикрих і безглуздих: купуємо книжечку про уринотерапію, на якій надруковано цитату з Біблії: «Живися вологою із посудини своєї» і думаємо, що це про урину. А духовний зміст цих слів інший! Екзегети, тлумачі Біблії, кажуть, що це про те, що слід жити зі своєю дружиною, не зраджувати в шлюбі. Уявляєте? Аж смішно чи не так? А скільки таких помилок і непорозумінь!
Святість води залежить від вашої віри й очищення
Тепер звернемося до Послання до ефесян (5; 25-26): «…Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю, засобом слова». З’ясовується, що очищення відбувається не в якійсь водяній купелі, а засобом слова. І «водяна купіль» – це не сауна, куди ми з друзями ходимо. Та й «засіб слова» – це переклад, а в грецькому оригіналі написано – «засіб Логоса», тобто очищення відбувається шляхом розумного засвоєння змісту. А ми з вами як діємо? «Ой, «святої» води набрала, а що тепер з нею робити?» Я не заперечую дію освяченої води, але кажу про кілька ступенів розуміння, і про духовно-містичний – як найважливіший. Ми роками, десятиліттями ходимо до церкви з бляшанкою за освяченою водою, стоїмо в черзі, топчемо одне одному ноги, насварившись, нагрішивши, приносимо її додому, а потім дивуємось: «Йорданської води набрала, а вода заплісніла!». А до якого освячення і просвітлення ми йдемо з цією бляшанкою, а то й не з однією?
Поскупившись, як ізраїльтяни, намагаємося набрати «манни» із запасом. А це першообраз і приклад: у ізраїльтян манна небесна теж заплісніла і зіпсувалася! Тому що святість води залежить і від твоєї віри, а також очищення й розуміння. Якщо ти не віриш і не розумієш, вода запліснявіє. А якщо віриш, то і два-три роки простоїть, тому що відбувається замикання зовнішнього і внутрішнього, явища і сутності, буквального і духовного.
Можна бути хрещеним, але непросвітленим…
Давайте поміркуємо, а чи хрещені ми? І що таке хрещення Духом Святим, крім хрещення водного? Деякі запитують: «Чому хрещення в мені не діє, адже я хрещений? Кажуть, що при хрещенні прощаються всі гріхи, навіть первородний гріх змивається! А я щось у собі прощенності не відчуваю, весь час якийсь комплекс вини. Я тому нерадісно живу, весь час пригнічений своїм станом непрощенності…». Це тому, що не розумієш, не відчуваєш і не віриш, і його розумний зміст до тебе не дійшов. Феофан Затворник пише з цього приводу: «Тебе прийняла вода, але ти не прийняв Духа». Таїнство відбулося односторонньо. А кожне таїнство повне і завершене, коли воно двостороннє. Повинні зімкнутися об’єктивні і суб’єктивні сторони, зовнішня і внутрішня. Об’єктивна сторона від нас не залежить, але суб’єктивна працює настільки, наскільки ми віримо. Тому що існує «вилка» і «розетка». «Електрична» енергія іде повз нас. Але ми своєю вірою беремо цю «вилку», підходимо до «розетки» і замикаємо її. Відбувається підключення, починає світліти і з’являється ясність в нашому житті. Коли ми без особистої віри приймаємо хрещення, воно не відбувається. Нас приймає вода, але ми не приймаємо Духа. Тому, хоча би в день Хрещення Господнього, ми повинні подумати, а яке хрещення було у нас? Чому воно у нас не працює, або працює недостатньо? Чому ми топчемося на початках? Чому ми досі немовляти у Христі? Чому ми досі «молочну» їжу ковтаємо, а «тверда» нам не по зубах, хоча й хочеться? Наш інтелект так влаштований, що вічно хоче забігти наперед і подивитися, а що там, за поворотом? Ми знаємо, що часто забігаємо наперед у своїй уяві, зарозумілості, створюємо ілюзію просування. Ми думаємо, що всіх випередили, а насправді ми ще не хрещені ні Духом, ні вогнем. Це як раз те, про що Володимир Соловйов казав «Русь була охрещена, але не була просвітлена». І ці слова сьогодні звернені до кожного з нас.
Блага вість – це лише завдаток Або Чому в житті людей мало радості
Відкрийте тепер Послання до ефесян (1; 13-14), і подивіться як відбувається хрещення Духом: «У Ньому також ви, зачувши слово істини, благовістя вашого порятунку і, увірувавши в Нього, закарбовані обіцяним Святим Духом, Котрий є запорукою спадщини нашої, для спокути спадку Його, на похвалу слави Його». Ми з вами уже говорили, що апостол Павло і всі євангелісти висловлюються образами і символами. Вони беруть, наприклад, таку юридичну процедуру як вступ у спадковість, чи викуп і проводять аналогію. Ми знаємо, що вирішивши купити щось дуже дороге, ми спочатку вносимо заставу, завдаток, а потім виплачуємо всю суму. І тільки після її виплати людина вступає у повне володіння і наслідування. Такою образною системою і термінологією користується і Павло, щоб описати наші стосунки з Богом. Він пише, що того дня, коли ми почули благу вість нашого спасіння й увірували в нього, в цей момент нас закарбовує обіцяний Святий Дух, і через це отримуємо заставу, завдаток того спадку, який нам пообіцяв і забезпечив спокутною жертвою Ісус Христос.
І якщо ви заплатили за дім завдаток, ви повинні усвідомлювати, що не вся ще сума виплачена, ще немає повного права на спадок.
Виходить, що людина, яка увірувала, охрещена – це людина, котра отримала завдаток Духа Святого. У ній відбулося зачаття духовного життя. Почався розвиток зародку, але ще попереду пологи і «зростання до мужа досконалого». Ми ще не відчуваємо себе синами і дітьми Божими. У нас ще стан роздвоєння і невпевненості, хоча ніби і «завдаток» уже отриманий і «спадок» обіцяний. Але немає у нас жодної радості, не течуть «ріки води живої», дрімає духовне життя – пісна фізіономія, зневіра у житті. А Христос каже: «Радійте! Я прийшов, щоби ви мали життя у надлишку!». Ніби християни, а який там надлишок?! Тільки нестача – і засобів, і енергії, і радості, і надії, і любові… А причина в чому?
Поміркуємо над цим.
Просвітництво – ще одна назва свята
Отже, ми отримали «завдаток», але що з ним робити далі? Відкриємо 2-е послання до Тимофія (1; 14): «Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас прибуває». Можна і не зберегти! Можна втратити! В інших місцях написано: «Не ображайте Духа Святого, Яким ми закарбовані у день, коли ми увірували». Образите – і він піде, а ви будете дивуватися: «Була енергія, було почуття любові – де це все?» Не зберіг! Берегти – це друге завдання після отримання. Але потрібне і третє – найголовніше отримати, як написано у Посланні до ефесян (3; 19): «… Пізнати Христову любов, яка понад усі знання, щоби вам виповнитися всією повнотою Божою». Завдаток – це частина, треба додавати до завдатку, і додавати постійно і багато… А ми пустоту і безсилля відчуваємо і кажемо: «Настала богопокинутість…». Але це не Бог тебе покинув, а ти не зберіг. Ми взиваємо у псалмі покаянному: «Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого, і Духом Твоїм сильним укріпи мене» (Пс. 50; 13-14).
Ми повинні берегти, ми повинні збільшувати заставу протягом усього свого життя наскільки це лише можливо. Пригадуєте, як апостол Павло писав: «Я змагався сам з собою, свій біг закінчив, віру зберіг» (2 Тим. 4; 7) – це процес, це подвиг, і без праці він не дається. Треба знати, що виконання до повноти у земному житті, в цьому тілі досягає мало хто, тільки обрані. Але завдання таке стоїть перед усіма.
У Діях є історія про те, як апостол Павло приїхав до Ефесу і побачив гурт віруючих, які були навчені до нього. Написано, що навчав їх Аполлос. Він був красномовним, добре знав Писання, але це були тільки початки знання: «…Палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрещення» (Дії 18; 25). Знову «початки», а середина шляху, а фінал? Тоді Павло каже: «Віруючі? Добре, молодці!». «… А чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий. Він сказав їм: у що ж ви хрестилися? Вони відповідали: в Іванове хрещення. Павло сказав: Іван хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоби вірували у Того, що йде за ним, тобто в Христа Ісуса» (Дії 19; 2-4). Написано далі, що апостол роз’яснив їм вчення про Духа Святого, «і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий…» (Дії 19; 6).
Прийми Духа
Охрещені, але Духа не прийняли – ця вічна історія повторюється. А причина в тому, що навіть не чули, ніхто не роз’яснив. Апостол Павло каже: «Як можна чути без проповідника? Треба навчати, інакше хрещення буде не на користь». Зверніть увагу, в цій історії, почувши роз’яснення апостола, учні «хрестилися в Ім’я Господа Ісуса». Тобто вони вже були охрещені хрещенням Івановим, хрещенням покаяння. Але хрещення було без усвідомлення і тому його наче й не було. Без усвідомлення хрещення не працює! І Православна Церква розрізняє у таїнствах їх дійсність і дієвість. Хрещення міг звершити правильний священик, за правильним обрядом, але людина механічно його прийняла і воно в ній недієве, хоч і дійсне, оскільки було без особистої віри й усвідомлення. Треба замислюватися, а чи розуміємо ми, в чому беремо участь. Чи усвідомлюємо? Треба поспішати від початків до досконалості, більш повного і глибокого пізнання.
Нас ніхто не може змусити, це повинно бути нашою потребою. Пам’ятаєте, як після Воскресіння Христос дмухнув і сказав: «Прийміть Духа Святого» (Ів. 20; 22). Людина може прийняти, а може не прийняти. Бог дає, але повинна бути зустрічна воля і готовність людини. І ми можемо не прийняти! У нас і без цього проблем вистачає! Досить того, що до церкви ходимо і свічки ставимо! Навіщо ще ця повнота і глибина змісту? А Христос каже: «Ви без цього Духа не отримаєте! Залишитеся на букві, на обряді без Духа. Ви отримали тільки заставу, а спадщина залишається під знаком питання. А Я всіх запрошую її отримати».
Пригадуєте, як прийшов Христос після Воскресіння до своїх учнів? У Нього було нове тіло, воно світилося навіть видимо. Він був прославлений, а на апостолах ще не було Духа Святого. Христос приходить і каже: «Мир вам, і Духа Святого прийміть». «Із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров›ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!» (1 Пет. 1; 2). Христос дає нам таке, що не відніме у нас весь цей світ, який у злі лежить, – Царство Боже всередині нас, внутрішнє умиротворення. Але християнство і православ’я – це не релігія одинаків. «Разом Господу помолимось», – співається на службі у церкві. Ісус каже: «Де двоє чи троє зберуться в Ім’я Моє, там Я посеред них» (Мт. 18; 20), – з цього починається християнство.
Цікаво, коли Ісус Христос сказав: «Прийміть Духа Святого», то за цим послідувало: даю вам владу – «Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться» (Ів. 20; 22-23). Ми нікуди не можемо подітися від цих слів – спочатку дають Дух, силу, енергію, а потім дається влада. Інакше слово проповіді не буде діяти, воно буде безблагодатним.
Страждання – хрещення вогнем
Ну а тим, які замислюються, яке хрещення вогняне, я пропоную відкрити 1-е послання Петра (4; 12): «Улюблені, не дивуйтесь вогневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас». Під вогненним випробуванням мається на увазі співучасть у Христових стражданнях. Той, хто страждає, зазнає болю, втрат, переживань і розуміє їх, як співучасть у Христових стражданнях, той проходить вогняне хрещення. Як не дивно, православ’я, у вищому своєму розумінні не згідне з тими, хто каже, що спокус треба уникати. Павло пише: «…Не дивуйтесь вогню, що вам посилається на випробування…». Радійте тому, що вони даються нам як урок, щоби ми і такі випробування навчилися проходити гідно, і загартовуватися як метал у вогні, і виходити з випробувань, як золото сім раз переплавлене й очищене, коли всі шлаки вийшли, всі нечистоти згоріли. Це і є хрещення вогнем.
Тепер давайте запитаємо себе кожен у душі, подумки: «А чи хрещений я? І яким хрещенням я був охрещений? Може, я хрещений за буквою, але не вникнув досконало в сутність цієї події? Хрещення Духом для мене чуже, випробувань, спокус я панічно боюся, а значить вогняного хрещення не проходив. Чому ж я дивуюся, що хрещення не працює в мені в усій повноті?». Давайте згадаємо, що це свято називається ще і Просвітленням (або Просвітництвом), давайте просвітимо свій розум, щоби більш повно, досконало і глибоко розуміти, в тому числі і вчення про хрещення. Тому що Дух Святий – це Дух вчення Христового.
Йорданська вода означає вчення
У проповідях отця Сергія Булгакова, які присвячені Хрещенню Господньому, про воду взагалі нічого не написано. Вірніше, написано одне слово. Знаєте, як воно звучить? «Вода – це вчення». Це не вода в буквальному розумінні і не та вода, яку «ллємо», коли навчаємо чогось не того, що треба. Це справді чиста вода вчення, яка наповнює та вгамовує спрагу. Пригадуєте, «блаженні спраглі…»? Коли ми прагнемо цього вчення й отримуємо його, в тому числі і в наших зустрічах, що відбувається? Як писав отець Сергій Булгаков, ми отримуємо «воду причастя Йорданського». Це не просто вода. Це причетність до змісту вчення, це духовне причастя. Це причетність до того смислу, того Логосу, яким, як написано, Він відродив нас «водяною купіллю, засобом слова».
Я би хотів, щоби ми зробили висновок, прочитавши 1-е послання Петра (3; 21): «Тому хрещення означає не змиття тілесної нечистости, а обітницю Богові жити сумлінно. У цьому воскресіння Ісуса Христа». І прямо вказується, що хрещення – це «не тілесної нечистоти позбуття, а обітниця жити у «доброму сумлінні». Ось суть хрещення! Зовнішнє обмивання – не головне, головне – це жити за совістю.
Ви пам’ятаєте, в загальній сповіді, при прийнятті Святого Причастя є слова в покаянній молитві: «Обітниць хрещення не зберіг… Каюся…»? Чи розуміємо ми, які обітниці давали Богові?! І чи давали, коли приймали хрещення? Чи каємося ми щиро, що «обітниць хрещення не зберегли»? Обіцяли жити у добрій совісті і не живемо в добрій совісті! Чи варто дивуватися, що хрещення не працює? Ми не розуміємо взагалі, яке воно: водне, духовне, вогняне? Господь нас хрестить і хрестить, у випробування і спокуси поміщає, а ми обурюємося: «Господи, за що?! Визволи мене!». А Господь каже: «Як же ж ти тоді пройдеш хрещення?».
Істинно віруючий – ревний на добрі справи
Ось ми і розіклали одне хрещення на п’ять аспектів. Давайте, замислимося, чесно себе проаналізуємо і зрозуміємо, що хрещення могло би бути більш дієвим у моєму житті, якби я усвідомлював, що воно означає, якби я дотримувався тих обіцянок, які дав Богові під час хрещення. Для більшості з нас проблема в тому, що за охрещених у дитинстві обіцянки дають наші хресні батьки, які забувають про свої обіцянки перед Богом. А це обіцянки про те, що вони виховають нас у християнській вірі та благочесті, і будуть для нас духовними батьками. Кого вони народили в нас? Приходять на день іменин совість нечисту заливати?
Якщо ми свідомо приймаємо хрещення, то треба підняти голову і тримати її високо, не задираючи при цьому носа, і радіти: «Мої гріхи відкуплені! Я знаю зміст і мету життя! Я отримав заставу і завдаток, а коли вступлю у спадкоємність, то отримаю все обіцяне. Володар Всесвіту – мій Отець. Я Його дитина!». Апостол Петро пише: «Ви царське священство. Ви рід святий! Люди, взяті на спадок…». Заглянемо насамкінець в Послання до Тита апостола Павла (2; 14): «Котрий віддав Себе за нас, щоб визволити нас од усілякого беззаконня й очистити Собі народ особливий, ревний на добрі справи». Він нас відкупив, віддав Себе за нас для чого? Щоби очистити нас засобом слова, але й щоби сотворити Собі «народ особливий, ревний на добрі справи». Ось, виявляється, головна ознака істинного віруючого! «Ревний на добрі справи» – це істинна ознака істинного віруючого.
Тому у свято Хрещення подумаємо, чи істинно я охрещений, чи істинно я віруючий? Ревність до добрих справ виражається, звичайно, через любов, через усвідомлення і розуміння мети і змісту всього: життя, світу, моєї причетності (прилученості) до них. Треба бути зануреним у зміст вчення Ісуса Христа, плавати в ньому вільно, в Його ідеях, в Його думках. Тоді ми в Ньому, а Він – у нас. Це взаємне проникнення, постійна наповненість і буде справжнім хрещенням. І дай, Боже, щоби ми з вами прилучилися повніше, досконаліше до цих аспектів початків вчення про хрещення. Будемо ревно застосовувати це вчення в практичних добрих справах, щоби мати право називатися істинно віруючими, істинно християнами, воістину охрещеними.
Переклад українською Людмила Зузяк
Довідка
Віктор Олексійович Веряскін – митрополит Київський та всія України апостольної православної церкви, завідувач кафедри релігієзнавства Сімферопольського економіко-гуманітарного інституту, декан теологічного факультету Кримського інституту ноосфери, доктор богослов’я, професор духовної академії.
Відомий спеціаліст у галузі наукового релігієзнавства і конфессійної теології, народився 1953 року. За свої переконання у радянські часи відчув на собі залізні лещата системи. Тюрма підірвала здоров’я, але зміцнила дух.
Він автор понад двох десятків книг тощо. Як диригент церковних хорів, Веряскін є лауреатом фестивалів і конкурсів. Нагороджений орденами Святого Архистратига Михаїла, св. Володимира, Христа-Спасителя тощо.
