Хороший учитель – це вдала доля учня. До 125-річчя від дня народження видатного хіміка Аркадія Володимировича ПАМФІЛОВА (1893-1973)

 

Чернівецькі студенти Аркадія Володимировича Памфілова – давно вже самі успішні люди, професори, доценти, шкільні вчителі, які кожний у своїй справі служать науці, до якої долучив їх Учитель.     

Аркадій  Памфілов народився 9 листопада 1893 року у  Ставрополі. Закінчив Московський університет.  Ще студентом  почав займатися науковою роботою. І від 30-х років минулого століття викладав у вишах.  І всюди він долучав до наукової роботи своїх студентів.

1940-го року захистив дисертацію, здобувши  науковий ступінь доктора хімічних наук. У 1949-му  на запрошення ректора Чернівецького державного університету (ЧДУ) очолює кафедру неорганічної хімії. І вже через 5 років його стараннями на хімічному факультеті  створюється кафедра фізичної хімії, яку Аркадій Володимирович і очолив. Невдовзі вона стала провідною. На кафедра фізхімії сформувалася визнана наукова школа електрохіміків, спеціалістів у галузі термодинаміки незворотних процесів, кінетики хімічних процесів і каталізу.

Варто зауважити, що учні Аркадія Володимировича не замикалися у стінах Чернівецького університету. Так, випускники кафедри, очолювані лауреатом Держпремії в галузі науки і техніки, доктором технічних наук, професором В’ячеславом Кузубом, створили у Сєверодонецьку всесвітньо відому лабораторію з проблем захисту металів і сплавів від корозійного руйнування.  Учні проф. Памфілова відомі від Чернівців до Москви.  Він підготував 61-го кандидата і 8 докторів хімічних наук, які продовжили його справу.

Та, може, не менш важливі і по-людські більш цікаві спогади учнів Памфілова про його особисті риси як науковця й людини. Він багато читав, до чого привчав і своїх учнів та співробітників: соромно було не відповісти на його запитання: «А ви читали…?»

Багато хто з учнів згадує, як Памфілов умів відстояти свою думку.  А ще, як згадує доц. Віра Кашпор, текст після його редагування був чітким, лаконічним і зрозумілим, а наукова ідея – сконцентрована. «Наш Учитель, – каже доц. Наталя Лесина, – був щирим, уважним, суворим, по-справжньому дбайливим щодо нашої професійної підготовки керівником. Водночас  це було «навчання особистістю». Ми цінували його доброту і чуйність, бо у скрутну для нас хвилину був по-батьківськи уважним».          

І зовсім зворушливо через кілька десятиліть по відходу Учителя у вічність сприймаються спогади про те, як Аркадій Володимирович з власної кишені давав гроші, щоб студенти чи аспіранти могли поїхати на наукові конференції, допомагав влаштуватися на роботу після закінчення навчання в аспірантурі.

«У моїй пам’яті, – згадує Роман Марусяк,  колишній директор НДІ галургії (Калуш),–  професор  Памфілов. залишився простою і доступною до спілкування Людиною».

І нарешті, по-науковому чіткою фомулою згадує його колишній аспірант, а згодом доктор хімічних наук, професор і громадський діяч Олег Панчук:  «Я не був би тим, ким став, без нього». Ми всі вдячні долі за те, що у нашому житті був професор Памфілов – Особистість, Людина, Вчитель.

Ярема ТЕВТУЛЬ, доктор хімічних наук, професор   

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *