Іван ПРИЙМАК: Шлях до демократії нелегкий… Буває і боляче, коли набиваєш шишки на лобі…

Навесні буковинський політикум поповнився ще однією партією – обласне управління юстиції зареєструвало крайову організацію «Нової політики». Її очолив Іван Приймак, колишній начальник Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області. Отож, розмова про нову партію, нову політику і… шляхи до демократії.

До держави оновленої, європейської

– «Нова політика» для нашого краю, даруйте за тавтологію, – порівняно нова політична сила. Хоча партія була створена ще 10 років тому вже покійним Євгеном Кушнарьовим. Мені завжди імпонували її лідери – той же Євген Кушнарьов, теперішній голова Володимир Семиноженко… Тож, коли мені запропонували очолити «Нову Політику» у нашій області, я погодився.

Тим паче, «Нова політика» добре себе зарекомендувала у Тернопольській області, де діє вже 5 років, її знають у Хмельницькій та Вінницькій областях. Та й на останніх виборах до місцевих рад здобула досить непогані результати, набравши загалом по Україні 2,39% голосів. Так, зокрема, у Вінницькій області нашу партію представляють 8 депутатів, у Київській – 15, Хмельницькій – 18 тощо. До місцевих рад від нас потрапили 34 депутати, є серед них і голови міст та сільських рад. Отож, для більшої частини регіонів України «Нова Політика» вже достатньо відома політична сила, яку представляють серйозні, авторитетні люди.

Приємно також, що коли починаєш розмовляти з людьми, розповідати про нашу політичну силу, то багато з них чули про Володимира Семиноженка, знають про його, не тільки політичну, але й наукову діяльність. Адже він є почесним доктором і професором 19 університетів, зокрема, Львівського та Харківського національних університетів, Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет», Національного університету «Острозька академія» та інших. Наш політичний лідер є автором більш ніж 420 наукових праць та понад 80 патентів і винаходів. Він неодноразово входив до керівного складу багатьох громадських організацій, різноманітних рад, комітетів та комісій, був депутатом Верховної Ради, віце-прем’єром… Це політик, який серйозно цікавиться історією та мистецтвом і бачить нашу державу оновленою, модернізованою, європейською.

– На які верстви населення, насамперед, орієнтуєтесь? Чи, може, «Нова Політика» прагне стати партією загальнонаціонального масштабу, об’єднуючи під своїм крилом зневірених виборців політичних опонентів як з провладного, так і з опозиційного табору?

– У Чернівцях партію було зареєстровано лише навесні цього року, тож ми лише починаємо розбудовуватись, проходимо, так би мовити, початковий етап становлення. Ще навіть не в усіх районах області встигли зареєструватися. Нас немає поки що на Заставнівщині та Новоселиччині.

Сталий електорат – тільки у комуністів

Та головне для нас зараз – це викликати у людей довіру й цікавість, знайти своїх активних прихильників. Бо, як відомо, сталий електорат тільки в комуністів. А люди завжди порівнюють: у кого краща програма, хто є керівниками партій… Розраховуємо також на тих, хто не голосував на минулих виборах. А розчарованих у політиках – досить значний відсоток. За нас – і вчителі, і лікарі, і прості робітники та підприємці, і директори різноманітних підприємств… Тобто, ми не спрямовані на якогось конкретного, «вузького» виборця, а намагаємося охопити якнайширше коло людей: двері нашої партії відчинені для всіх. Проте стверджувати, що ми є третьою силою – ще зарано…

– Іване Васильовичу, більшість українських політиків, здається, керуються висловом «розділяй та владарюй». Ваша ж партія, навпаки, декларує ідею об’єднання. Об’єднання навколо чого, в першу чергу?

– Гадаю, для кожної партії мала би бути спільною ідея об’єднання навколо відстоювання інтересів нашої держави. Ми йдемо до неї різними шляхами, проте наша спільна мета – розбудова незалежної України, щоби, зрештою, довести її до рівня європейського, підвищити добробут громадян. Тому для нас на першому місці – людина. І ми намагаємося зробити все необхідне, щоби в нашій державі її прагнення та потреби були почуті та задоволені. Наш лідер Володимир Семиноженко так визначив головне завдання партії – привести якість держави у відповідність до якості людського капіталу.

– Будь-яка демократична держава піднімається, насамперед, «на плечах» середнього класу. Так уже склалося, що в Україні середній клас формує передусім підприємницьке середовище, малий та середній бізнес. Проте, як правило, різноманітні політичні партії згадують про проблеми підприємців лише напередодні виборів…

– Суспільство, та й загалом держава, багаті лише тоді, коли багатий середній клас. Якщо ж у нас є купка багатіїв, крихта середнього класу, а переважна більшість населення – на межі зубожіння, ми незалежної держави не збудуємо. Бо заможний і численний середній клас – це не тільки підприємці, а й лікарі, вчителі, науковці тощо. Саме вони є неодмінною умовою справді демократичного суспільства. Хоча, до речі, у нашій програмі є окремий розділ, присвячений підприємцям.

Змін потребують і верхи, і низи

– Мабуть, немає політика, який би так чи інакше не казав: «Потрібно щось змінювати…» Зокрема, і теперішня влада теж намагається рухатися в бік змін, щоправда, запроваджуючи їх переважно «зверху». Проте чи завжди таке примусове реформаторство є зваженим та доцільним?

– Запроваджувати потрібно такі реформи, які би влаштовували і державу, і людей. Тобто, завжди треба шукати золоту середину. Інакше які б прекрасні у своїх намірах реформи ми не запроваджували – вони не будуть здійснюватись. Ті реформи, які запроваджуються зараз, важко категорично визнати чи то поганими, чи то ідеальними. Інша річ, що у нас цей рух вперед є дуже тернистим. Ще не вийшов, скажімо, закон, ще не встигли його опублікувати, а навздогін тягнуться тисячі змін і доповнень. Це, як на мене, чи не найбільший хронічний недолік наших законодавців. До законотворчості потрібно підходити більш відповідально.

Але відсутність реформ – це занепад. Суспільство має постійно оновлюватись, прагнути до чогось кращого. Тим паче, що ми маємо потужний потенціал, зокрема науковий. Саме на таких змінах та оновленні наголошує Володимир Семиноженко, ведучи мову про модернізацію країни. Причому, насамперед, за рахунок внутрішніх резервів. Візьміть, до прикладу, нашу Чернівецьку область: тільки університет продукує стільки наукових винаходів, пропозицій, вдосконалень, що коли б їх запровадити, то ми б отримали досить солідну суму і для потреб людей, і на збільшення бюджету. А скільки потужних підприємств і конструкторських бюро працювало у Чернівцях раніше! Тут вироблялися унікальні речі світового значення! Дехто каже – потенціал втрачено… Та чи втрачено безповоротно?

«Нова політика» – за інновації

Як на мене, то треба дати зелену вулицю перспективним винаходам наших науковців, запроваджувати їх у життя. Звісно, ця проблема вирішується не на рівні області, бо вона загальнодержавна. Саме тому Володимир Семиноженко постійно зустрічається з провідними українськими науковцями, обговорює з ними нагальні та перспективні проблеми з метою спільного вироблення для керівництва нашої держави певних пропозицій. До слова: плануємо організувати на кінець вересня зустріч нашого голови партії «Нова політика» Володимира Семиноженка з науковцями Буковини…

– І наостанок. Куди, на вашу думку, зараз рухається країна: у бік демократії, чи повертається назад, до застійного тоталітаризму?

– Повернутися у минуле ми вже не зможемо – люди відчули смак свободи. Звісно, шлях до демократії нелегкий… Буває, що і лоба боляче б’єш при цьому, набиваєш гулі. Треба набиратися досвіду, «відшліфовувати» себе. Але до минулого вороття нема. Інша річ, що дискусійним залишається те, який з шляхів розвитку для нас є кращим. До того ж, багато людей сприймають свободу насамперед як вседозволеність, коли хтось може і має право на все. Тоді як свобода – це, першочергово, відповідальність. І в демократичному суспільстві ця відповідальність більша, аніж за тоталітаризму чи деспотії…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *