Чому наші діти потрапляють до лікарні у важкому стані

Літо – час масових кишкових інфекцій. Особливо «полюбляють» ентеровіруси маленьких дітей. І тут, коли згаїти час, врятувати маля дуже важко. У ситуацію, коли порятунок дитини виявився турботою лише батьків, потрапила моя колега, журналіст газети «Експрес» Ольга Камська-Ополоник. Як вмовляла «швидку» їхати до лікарні, а пізніше лікарі через це боролися за життя її сина – розповіла «Версіям».

«Якщо вам так хочеться до інфекційного відділення, відвеземо…»

– У ніч з 30 на 31 травня у мого трирічного сина почалася сильна блювота. Протягом години навколо очей з’явилися чорні кола, температура тіла впала до 35,9, а кожен ковток води через п’ять хвилин обертався для нього черговим блюванням і гірким плачем.

Я викликала «швидку», на яку покладала чималі надії. Бо знаю: там працюють віддані своїй справі люди, які вміють не тільки надати першу допомогу, а й допомогти впоратися з тривогою та відчаєм. Сама про них не раз писала, – розповідає Ольга.

– Поки вони їхали, склала сумки з усім, що може знадобитися в лікарні в разі госпіталізації. Тільки-но поріг моєї квартири переступила, напевно, педіатрична бригада, почала розповідати про все, що сталося.

Та мою схвильовану розповідь перервала лікарка: «Що ви за мама, якщо не змогли відпоїти дитину»… Потім подивилася горло і запевнила: «Ангіна. Куди ваш дільничний педіатр дивився?..».

– А хіба ангіна та блювота якимось чином пов’язані між собою?

– Не перший рік пишу на медичні теми, тож чула про те, що у маленьких дітей ангіна може спричинити блювоту. Водночас, я чітко розуміла, що син зневоднений і потребує негайного відновлення водного балансу. Та це хвилювало лише мене…

Фельдшер вколола сину протинудотний препарат, лікар почала писати на листочку ліки, які нам негайно (о першій ночі!) треба було купити. Спостерігаючи за такою байдужістю і навіть халатністю, я попросила терміново везти нас до лікарні. А у відповідь почула: «Якщо вам так сильно хочеться до інфекційного відділення і за хвилину ви будете зібрані, відвеземо…». Таке враження, наче я просила мене до ресторану відвезти… Мабуть, якби речі не зібрала задалегідь, «швидка» нас би не чекала…

«Соромно за деяких колег…»

– На приймальному покої Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні нас зустріла чергова лікарка з відділення крапельних інфекцій. Вже на порозі «рятівниця» зі «швидкої» повідомила: «Тут звичайнісінька ангіна…». Чергова лікарка розпитала про все і… підтвердила діагноз «швидкої». Незважаючи на те, що на її очах у сина сталася восьма за рахунком блювота, вона відправила нас додому пити розчин для гідратації. А зранку сказала прийти на консультацію до лікарів кишкового відділення.

– І ви з напівпритомною дитиною повернулися додому?

– Так. При чому синові ставало все гірше і гірше. Зрештою о 6:30 ми викликали таксі і знову поїхали до лікарні. Син був у жахливому стані: напівпритомний, не розмовляв, не реагував на те, що відбувається, температура тіла впала ще нижче. Та сама чергова лікарка цього разу оформила нас до відділення кишкових інфекцій. Уже за кілька хвилин син лежав у палаті під крапельницею.

Найцікавіше те, що, коли лікарі відділення прийшли на обхід, перше, про що запитали: чому ми не звернулися по допомогу раніше? А коли дізналися, що сталося вночі, ледь не в один голос прокоментували: «Соромно за деяких колег…».

«Коли син вигинався від колік, поруч завжди була палатна лікарка»

– Мене приємно вразили умови перебування в інфекційному відділенні. Палати-бокси з усіма зручностями і балконом. Прибирають двічі на день. Єдиний «мінус» – металеві ліжка на сітці. Але у турботах цього практично не помічаєш. За жоден аналіз, крапельницю, укол мені не доводилося платити. До палати постійно заходили медсестри чи лікарі, цікавилися, чи все гаразд. Навіть вночі, якщо чергова медсестра помічала, що у боксі горить світло, пропонувала допомогу.

– Олю, чому ж з діагнозом «ангіна» вас поклали до кишкового відділення?

– Бо ніякої ангіни не було. Лікарі у перші кілька годин поставили діагноз – гострий гастро-ентероколіт вірусно-бактеріального походження. Окрім блювоти, у синочка з’явилася діарея та сильні болі в животі. У найважчі хвилини, коли малюк вигинався від кишкових колік, поруч завжди була наша палатна лікарка Ольга Хуторна. Окрім того, що вона робила масаж животика, ставила теплий компрес, ще й мене встигала заспокоювати. Дуже вдячна їй за все.

– Добре, що, незважаючи на байдужість окремих лікарів, знайшлися ті, кого можна назвати «руками Бога на землі» й історія закінчилася хеппі-ендом. Як довго тривало лікування?

– Три доби синочок провів під крапельницями. А ввечері третього дня уперше за цей час попросив їсти. У цей момент стало зрозуміло: найважче – позаду! Щоправда, я з жахом спостерігала, як кожного вечора до відділення поступало по двоє-четверо нових пацієнтів. І усвідомлювала: якби я не була компетентною у деяких питаннях медицини, якби не змогла належно відреагувати на події, якби просто не знала, що можна повернутися до лікарні і наполягти на госпіталізації, навряд чи все закінчилося б добре…. Не кожна мама знає медичні тонкощі. Для цього ми й викликаємо першу допомогу – «швидку». І довіряємо бригаді педіатрів найдорожче, що маємо у житті – своїх дітей. То звідки ж така байдужість?….

Поради від Болтенкова батькам:

– якщо у дитини повторилися три-чотири блювоти підряд, варто негайно звертатися до спеціалістів;

– вдома вже у перші хвилини прояву захворювання ви повинні провести регідратацію, тобто кожних 5-10 хвилин малими дозами – по 1-2 чайній ложці – відпоювати дитину спеціальним розчином, що містить глюкозу, хлорид натрію, хлорид калію та бікарбонати.

– якщо блювота продовжується, дитина млява, відмовляється пити, знижується температура тіла, треба негайно їхати до лікарні. Таких пацієнтів ми одразу підключаємо до крапельниць з фізрозчином та глюкозою.

Коментар спеціаліста

Валерій БОЛТЕНКОВ, завідувач відділенням кишкових інфекцій Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні:

– Гострі ентероколіти – це ті захворювання, з якими ми боремося щодня. Найчастіше маємо справу з захворюваннями, збудниками яких є ротавіруси, аденовіруси, астровіруси тощо. Кишкові інфекції дуже небезпечні. Щороку в Україні не вдається врятувати від них 20-25% маленьких пацієнтів.

Причини цього захворювання – нехтування принципами правильного харчування та недотримання елементарної гігієни. Я завжди кажу мамам: достатньо добре помити фрукти під проточною водою – і ви вбережете свою крихітку від кишкової інфекції. Крім цього, вірус можна підчепити, споживаючи неякісні продукти, некип’ячену воду, а також проконтактувавши з хворим.

Поповнивши юний організм водою та життєво важливими електролітами, діємо відповідно до симптомів. Обов’язково призначаємо дієту.

Зазвичай хвороба триває тиждень. Гострий період – перших три дні.

Слова пошуку:

1 response on Чому наші діти потрапляють до лікарні у важкому стані

  1. Ольга Плагіатор. Так більше підходить.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *