«Замість того, щоби захищати Україну, кожному з нас доводиться захищати себе від цієї держави…» –

зауважили «свободівцям» студенти ЧНУ, які до Дня збройних сил дискутували з ними на тему боєздатності української армії

DSC_9034-2

– Сьогодні ситуація в країні дійшла до такого абсурду, що, замість того, щоби захищати цю країну, кожному з нас доводиться захищати себе від цієї держави, – зреагував реплікою один зі студентів ЧНУ на полум’яно-патріотичні заклики Назара Горука, депутата облради від ВО «Свобода».  На його пропозицію «віддати життя за батьківщину» відгукнулося лише від сили десяток ентузіастів, тобто приблизно кожний десятий з присутніх на зустрічі.

– Українська армія нині – проста відрижка радянської армії. Вона не боєздатна, тож і не захистить державний суверенітет. А з роками стала ще й інститутом дебілізації. Всі, хто йде на строкову службу в армію, потім кажуть, що даремно втратили рік життя, – емоційно відгукнувся інший студент. Студентки ж з простодушними посмішками заявили, що в разі зовнішньої агресії тікатимуть до Польщі. «Будете там проститутками», – вигукнув обурено хтось із просторої лекційної аудиторії істфаку.

Загалом «свободівці» ставили багато дратівливих і тривожних питань щодо можливих зовнішніх і внутрішніх загроз для України: про румунський націоналізм, імперсько-російський фактор, розвал і деградацію збройних сил, персональне ПВО Януковича та загалом зміцнення поліційної держави бандитської влади. І важко з ними не погодитися: армію і справді треба кардинально реформувати, піднімати її фінансування (не менше 5% від ВВП) тощо…

Проте, – маю стійке суб’єктивне враження! – 2013 року для українського війська найбільш реальним і досяжним стане хіба що… перенесення святкування Дня Збройних сил України на 14 жовтня – день Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки українського козацтва. Бо, як наголосили «свободівці», 6 грудня монгольський хан Батий узяв Київ. Тож святкувати нічого. Але принаймні з’явиться ще один привід (14 жовтня, 6 грудня, 23 лютого) згадувати про існування армії. Поки що української.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Цікаво, що скорочення армії відбувається на контрастному фоні дедалі більшого фінансування міліції та внутрішніх військ. Схоже, нинішня влада намагається якомога скоротити загалом кількість «непідконтрольних» людей, які мають доступ до зброї, формує внутрішні сили, на які б вона могла спертися у випадку несприятливої для себе ситуації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *