Володимир ГОРЯНСЬКИЙ: «Шкодую, що не потрапив до Чернівців!»

Він багато часу приділяє донечці, а життєвим орієнтиром вважає свою матір…
Відомий актор Володимир ГОРЯНСЬКИЙ розповів про своє творче та особисте життя кореспонденту «Версій».«Не люблю «мило», в якому граю…»
– Що нового відбувається у Вашому творчому житті?
– Нещодавно я повернувся до рідного театру, де працюємо над виставою «Три сестри». Продовжую брати участь у зйомках нового серіалу компанії «А-медіа». Фільм називається «Сила тяжіння». Крім того, знімаюсь у новій картині Оксани Байрак «Попелюшка з острова Хаджеба».
– Минулого року Ви мали приїхати з виставою до Чернівців…
– На жаль, не зміг – був зайнятий у зйомках. Чесно кажучи, дуже хотів потрапити до вашого міста, але не міг скасувати зйомки…
– А чому вам хотілося саме до Чернівців?
– Бо ми знали, що чернівецька публіка нас дуже чекає. Але тоді ми знімали фільм «Ангел-охоронець» у Криму. Тож я фізично не міг дістатися до Чернівців: самі розумієте, що літати «туди-сюди» дуже важко! Крім того, доволі складно літати до вашого міста, а добиратися потягом – дуже довго.
– Ви згадали про новий фільм Байрак – його сюжет перегукується з її фільмом «Аврора»…
– Так, і «Аврора», і «Ангел-охоронець» розповідає про долю дитини. Хоча новий фільм трохи іншої тематики. Звісно, обидві кінострічки емоційно близькі.
З Оксаною Байрак ми працюємо вже досить давно. Плануємо продовжувати співпрацю: навіть думали створити благодійний кінопроект.
– Вам часто пропонують комедійні ролі, приміром, у телем’юзиклах…
– На жаль, мій телевізійний арсенал дещо обмежений. Натомість ролі, які граю в театрі – абсолютно різні. І, звісно, мені замало мого телеарсеналу: це ж вам не Чехов і навіть не Гоголь…Самі розумієте, йдеться про «мило».
– А чи є така роль, якої ви ще не зіграли?
– Звичайно є! І не одна! Є дуже багато класичного репертуару, який мені хотілося б втілити на сцені.
– А роль, якою ви найбільше задоволені? Є така?
– Думаю, вона ще попереду. Коли я тепер буду задоволений, то що робитиму потім? (посміхається).
«Я – хороший батько!»
– Як Ви виховуєте свою доньку?
– Звичайно, намагаюсь виховувати добре. Вважаю, що головне – знаходити час для своїх дітей. Моїй дочці 4,5 роки і зараз найбільш необхідне для неї – батьківська турбота і ласка. Думаю, якщо цей вік «прогавити», то пізніше його вже не «наздоженеш»!
– Є в неї акторські здібності?
– У неї є все! Діти її віку дуже відрізняються від нашого покоління, тому в них можна багато чого навчитися.
– Якими якостями повинен володіти справжній батько?
– Думаю, батько повинен бути добрим. Але не настільки, щоб його чадо «втопилося» у батьківських пестощах. Дитину треба любити, але її треба і вчити любові. Попри це, ми повинні навчати своїх дітей вічних істин життя.
– Ви вважаєте себе хорошим батьком?
– Не знаю. Думаю, що дізнаюся про це, коли моїй донечці буде 19-20 років. А на теперішньому етапі вважаю, що я – досить нормальний тато…
– На що перш за все потрібно звертати увагу молодим батькам?
– Народження дитини – дуже важливий момент у житті. Тому, вважаю, що одразу після одруження людям не варто поспішати, а тим паче робити дурниці. Рішення потрібно приймати виважено, з усвідомленням, що перші роки завжди важкі.
– Як ви з дружиною на початкових етапах подружнього життя «причесували» свої амбіції?
– Знаєте, в мене – другий шлюб, тож я маю певний «досвід» подружнього життя. Моя дружина на 15 років молодша за мене, тому уміння стримувати амбіції – це вже моє «надбання». Крім того, ми ніколи не сперечаємося, хто головний у сім’ї.
– Що або хто визначив ваше життя, зорієнтував вас у напрямку, яким рухаєтесь?
– Почну здалеку. У нас була велика сім’я. Мій батько був шахтарем. Виховувала нас мати. Вона пожертвувала всім заради нас, дітей. Пригадую, коли мені було 16 років, матуся відправила мене на навчання. Вона постійно надсилала мені посилки – це було безкінечно. Думаю, що внутрішня енергія самопожертвування моєї мами є головним орієнтиром у моєму житті.
Мати віддавала все заради нас. І найбільшим щастям для неї є те, що ми виросли порядними, здоровими і щасливими людьми.
Микола КОБИЛЮК, «Версії»
Чернівці – Київ – Чернівці