Василь КУРИЛИК – великий син канадської землі з великим серцем українця

На нещодавній прес-конференції голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук згадував свій візит до Америки і шкодував, що йому не пощастило побувати у Торонто, де в 10-ти кілометрах від міста жив і творив його земляк, всесвітньо відомий художник Василь Курилик.

 

Сторінка еміграції в літописі нашої історії завжди займала особливе місце. Протягом століть загарбники пригнічували український народ, нищили його мову і віру, тож переселення до інших країн протягом багатьох століть було чи не єдиним способом, у якому попередні покоління вбачали можливість зберегти національну культуру.

Об’єктивно найбільший внесок у процес українського відродження та самоусвідомлення зробила канадська діаспора, про що доречно згадати напередодні 125-ої річниці першого українського переселення на неосяжні простори найбільшої північноамериканської країни.
Благодійність, подолання інформаційної блокади СРСР із прагненням донести правду до українців, або й власні внески у скарбницю культури – головні, але далеко не всі прояви діяльності наших співвітчизників у Канаді. Серед тих, хто особливо цим переймався, був художник зі світовим ім’ям Василь Курилик (1927–1977).

Народився він  уже не на малій Батьківщині своїх батьків, у селі Борівці на Кіцманщині, а в заокеанській Канаді, куди сім’я Куриликів емігрувала ще до його народження. Родина була багатодітною, тож творити свою долю митець починає самотужки й проти волі батьків: вступає на навчання у мистецький коледж канадського міста Торонто. Не втративши ентузіазму і надалі, Василь продовжує отримувати освіту в коледжі Мехіко та в школі Сан-Мігель-де-Альєнде.

Негаразди зі здоров’ям змушують Василя Курилика відвідати Англію та Ізраїль, де він проходить курси лікування. Пізнавши історію іудейського народу, автор вирішує створити велику серію картин, яка носить назву «Страсті Христові». Та лише 1960 року Василю вдалося організувати свою першу публічну виставку. Оцінка критиків була досить скромною та обережною. Наступна виставка отримала назву «Спогади про життя на фермі та в чагарниках». Живопис Курилика пронизаний картинами життя і побуту українських емігрантів у Канаді, їхньою моральною та духовною культурою. У березні 1970-го відкривається виставка «Страсті Христові», на якій було представлено 60 робіт Курилика, на створення яких художник витратив близько 6-ти років. Ця серія картин розміщена у галереї-музеї родини Колянківських, який активно діє і сьогодні.

1970-го Курилик відвідує Україну, де наші співвітчизники отримують змогу ознайомитися з його роботами. Рідний край і спогади про розповіді дідуся та бабусі надихнули художника до написання картин з «Буковинської серії». У них художник виказує незмірну любов до Батьківщини, до її історії, народу, а також прославляє життя етнічних канадських громад.

Хвороба до кінця днів переслідувала Вільяма, як називали у Канаді Василя. Та перед смертю він зважується на ще одну подорож до України.

Розповідає член спілки архівістів України Степан КАРАЧКО зі слів рідні художника: «Тоді на дворі стояло тепле літо. Василь багато малював у полі, створюючи сільські пейзажі. Та раптом до хати, де він тоді мешкав, вбігла маленька дівчинка з криком: «Ваш вуйко художник захворів, і впав лицем до землі, і там лежить!». Люди миттєво побігли до Василя: «Вам погано, вуйку Василю?», – стурбовано запитали. Та на це художник з усмішкою відповів: «Ні, мої рідні, все в порядку. Я просто хочу начутися запаху рідної землі. Вона має свій особистий запах! Тут я шукаю свого коріння…»
А 3 листопада 1977-го року не стало канадського українця, який всією душею та тілом линув до своєї Батьківщини.

Його роль у світовому і українському образотворчому мистецтві важко переоцінити. Він показав усьому світу красу буковинського краю і вкотре звернувся до теми українського селянства. Атмосфера його картин не може не вразити око як людини, не знайомої з українською культурою, так і власне українця. Їхня детальність не піддається логічному осмисленню: як людина, лише двічі побувавши на Буковині, змалювала цей край і його мешканців з такою точністю подробиць і щирістю образів? Відповідь очевидна: йому допомогала любов до рідної землі, а вона не залежить від місця народження. Такою є геніальність Вільяма Курилика – великого сина канадської землі з великим серцем українця!

Як справжній митець, Курилик був провидцем. Спостережливий та чуйний до матінки-природи, він сприймає Людину у ній як жорстоку константу, яка нехтує природними дарами. Ще за 15 років до чорнобильської трагедії Василь Курилик попередив нас у своїх картинах про атомний викид. Можливо, саме Боже провидіння спустилося на художника і він у своїх картинах попередив: «Люди, будьте пильні, бо над світом нависла загроза…». Тоді його не почули. І, як не прикро, саме на його дідизну – село Борівці – впала Зоря Полин з Апокаліпсису 1986 року.

Аліна ГУРЯК, студентка 1-го курсу ФІПМВ ЧНУ ім. Юрія Федьковича

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *