«Українець» по духу

Колишній спікер парламенту жонглює словами «національність» і «народ», як москаль матюками: виходять щонайменше триповерхові конструкції.

Українська національність в Україні для Арсенія Яценюка – мов секс в колишньому СРСР: її в Україні нібито нема, але він нібито «українець». Але не такий, як всі, а, мабуть, щонайменше з Великої Літери.

У Криму Арсеній Яценюк пообіцяв «защищать каждого еврея, русского, поляка, немца, человека любой другой национальности, который является украинцем по духу и является гражданином Украины».

Саме завдяки його пильності «никто в Украине не начнет конфликтов на межнациональной почве, и не будет на этом получать электоральные баллы» (Арсеній Яценюк на зустрічах у Криму). Він додав, що зробить для цього все.

Тим часом інші засоби масової інформації побачили цю саму передвиборчу сценку трохи інакше. Наприклад, кореспондент «Обкому» повідомив, що «Арсений Яценюк ответил вопросом на вопрос журналистов, кто он по национальности».

Кореспондент сайту «Українська геральдика» повідомив, що Арсеній Яценюк відповів на запитання про свою національність як герой єврейського анекдоту:

«Кто может родиться у мамы украинки и отца украинца?! Как вы думаете?», – спросил Яценюк.
В то же время он отметил, что Украи-на не моногенное общество, а многокультурное и многонациональное, и если любой человек привнесет что-то в украинское общество, он является уважаемым украинским гражданином.

«Моя позиция такова: я буду защищать россиян, евреев, татар, туркмен – всех, потому что они часть украинского народа», – цитує журналіст.

Виходить непереконливо. Коли «Сєню» питають про його національність, він згадує тата й маму. Коли йдеться про національність інших людей, згадує про якийсь внесок (інша версія – «українець по духу») і переходить на громадянство: «…если любой человек привнесет что-то в украинское общество, он является уважаемым украинским гражданином».

Тому дещо двозначно читаються заголовки повідомлень серійних журналістів, які намагаються не посваритися з «кандидатом у президенти», хоч це і дуже складно. Наприклад, днями УНІАН категорично повідомило, що «Яценюк гордится своей национальностью».

Це принаймні дивно, бо в такому разі національність у Арсенія Яценюка з`явилася вже після обрання його на посаду спікера парламенту (то хто ж його батьки?!), і ця його національність встигла йому вмить так сподобатися, що він нею вже навіть хизується.

Адже перед голосуванням за його кандидатуру в залі Верховної Ради кандидат у спікери уникав відповіді на питання про його національність і стверджував, що в Україні національності нема. Тоді кореспондент сайту «Vlasti.net» помірковано писав, що «Яценюк в Верховной Раде отказался назвать свою национальность».

«Яценюк, выдвинутый кандидатом на пост спикера от «оранжевой» коалиции, вышел на трибуну и выступил с речью перед депутатами: «Если вы меня изберете, я обещаю обеспечить европейскую основу украинского парламентаризма», – сказал он.

После этого Яценюк призвал депутатов от всех политических сил к консолидации на основе независимости, государственности, территориальной целостности и неприкасаемости границ Украины.

Окончив речь, Яценюк начал отвечать на вопросы депутатов, которых интересовало его отношение к мораторию на продажу земли, визовом режиме и т.п.

Однако внезапно один из членов Партии Регионов обратился к Яценюку: «В ваших анкетных данных отсутствуют данные о национальности», – сказал «регионал», а в зале раздался смех.

Яценюк от такого вопроса явно опешил, но, собравшись с мыслями, ответил: «Национальность была только в СССР. Так называемая пятая графа. Национальность моя – Украина», – сказал он.
«Если мы начнем с национальности, то это – «хорошее начало», – заключил Яценюк», – кепкував тоді сайт «Новый регион».

«Комісар Арсеній» вражає своєю послідовністю. В одному випадку національності в нього нема, в іншому – він нею пишається. В одному випадку національностей в Україні взагалі нема, в іншому – це «багатонаціональна держава», а він сам забороняє будь-кому (!) набирати передвиборчі бали на міжнаціональних (!) конфліктах.

Виглядає така поведінка трохи дивно і нагадує анекдот про гуцула, який дивувався, чому на цигарках пишуть, що вони шкідливі, а на лопаті не пишуть. Адже проблема лише в тому, що для Арсенія його власна національність і національність його виборців, це, як кажуть в Одесі, «две большие разницы».

Богдан РУДЬКО, журналіст

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *