Просто Марія: «Несу свій хрест… І я щаслива»

На канапі біля телевізора цю жінку не побачиш, не зважаючи на вік.  Хоча енергійній, завжди веселій і дуже заводній Марії Фірсовій понад 70. Але слово «бабуся» до цієї чернівчанки аж ніяк не клеїться. Струнка постава, гострий розум, юнацьке захоплення життям, вміння в жодній ситуації не падати духом і скрізь знаходити позитив.
Сходинки… життя
або під’їздівський Еверест
Щоби піднятися до її квартири треба здолати 94 сходинки. Марія Никифорівна каже про це так:
– Кожна сходинка продовжує життя на 4 секунди. А я щодня проскакую ними не менше 4-х разів. Отже, найпростіша арифметика – і величезний позитив: + плюс 376 секунд. Саме на стільки продовжую, завдяки під’їздівському Евересту, тривалість свого земного буття день від дня!
Утім, життя пані Марії, як і більшості людей, насичене різноманітними, але далеко не завжди рожевими подіями. Напевно, ще й магія імені спрацьовує. І, як правило, на зміну щасливим митям приходять гіркі, а то й зовсім трагічні.
Доля добряче випробувала на стійкість цю мужню жінку. Спочатку Марія Никифорівна втратила коханого чоловіка, бойового офіцера-танкіста. Пережити втрату допоміг син, який також став військовим, але він вибрав небо.
Та жорстока доля, лише трохи давши їй оговтатися від утрати, наносить ще один, майже смертельний, удар. Вдова втрачає 36-літнього сина, єдину кровинку – все, що в неї ще залишалося…
Водночас умерла її шалена любов до життя. Вбита горем мати хотіла покінчити життя самогубством. Сенсу існувати далі не було. Напевно, так би і вчинила, коли б не подруга. Вона силоміць змусила Марію підвестися з ліжка і… знову дихати, бачити, одне слово, жити. Пані Марія змирилася з усім, каже, що це її карма, її хрест, який вона нестиме все життя. Але тільки з високо піднятою головою.
Тому сьогодні в цій енергійній та веселій жінці не знайдеш і краплини смутку. І на думку не спаде, що колись вона хотіла піти з життя.
Жіночі секрети
По 42-х роках сумлінної праці на заводі
«Електронмаш» жінка пішла на заслужений відпочинок. Свої медалі не рахує, хоча їх у неї не один десяток, але заслужено ними пишається.
Щоправда, відпочинок у пані Марії суттєво відрізняється від загальноприйнятого. Бо він у неї виключно активний.
Нова діяльність Марії Никифорівни – консультант у відомій фірмі «Тяньши» – подарувала їй знайомство з новим чоловіком. Відставний майор УМВС Микола Георгійович також залишився сам на схилі літ. Ось вони і знайшли один одного. Вже 9 років разом. Галантний та люблячий 83-річний Микола Георгійович підтримує невтомну дружину в усьому. Щовечора вони разом гуляють вулицями міста. Парки та сквери добре знають цих постійних відвідувачів.
–  Два кола у парку ім. Шевченка перед сном, навіть за будь-якої негоди – без цього спати не ляжемо, – каже Марія Никифорівна.
А коли в пана Миколи щось заболить, кохана дружина вмить знайде потрібні ліки. Всі болячки вона лікує за допомогою… дзеркала: ні, вона не ворожить, а просто переконує себе на рівні підсвідомості.
– Тільки щось заболить, підходжу до дзеркала і повторюю: – Я молода й здорова… – і так декілька разів, доки біль не вщухне.
Марія Никифорівна добре володіє і секретами сімейного щастя. Хатню роботу, наприклад,  вони з чоловіком виконують разом. Для цієї пари немає поділу роботи на чоловічу та жіночу, в них всі справи спільні. Поділилася пані Марія і  таким секретом:
– Головне – жити окремо від свекрух і тещ. Молода сім’я повинна будувати свої стосунки самостійно. Але тільки на правді.
Спокій їй лише сниться…   
Ця жінка зовсім не схожа на звичайних бабусь. Сама зізнається, що бабуся з неї ніяка:
– Я дуже вимоглива. Було якось, що онук боявся розповісти мені про двійку, хоча всі інші вже давно знали про неї. Утім, якщо чесно, мене не цікавлять його оцінки – усі видатні люди вчилися погано. Головне в іншому: щоби хлопчик виріс порядним і чесним. Тоді й життя в нього складеться.
Найбільше Марія Никифорівна обожнює подорожі. Вона вже встигла побачити 13 країн світу, двічі була на Кубі. Зупинятися на цьому наміру не має. Відпочинку ж вона загалом надає особливої уваги. Щороку разом із чоловіком відправляються до санаторію в Карпати. Під час бархатного сезону – кінець серпня – відпочивають у Ялті. Проте навіть на морському узбережжі вона не лежить на пісочку догори пупцем, а постійно гуляє. Прикметно, що вона ніколи не шукає стільця, аби присісти. Завжди стоїть.
Та, коли відверто, пані Марія все ж таки збирається на відпочинок. Вона планує проводити вечори вдома, біля телевізора чи плити – але тільки після того, як їй мине 100 років!
Ольга ХАРИТОН, Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *