Нова знахідка: Рідкісний твір Миколи Івасюка на різдвяній вітальній листівці

На сторінці Facebook Чернівецького художнього музею цими січневими днями з’явилося повідомлення про виставковий проєкт листівок. Особливо зацікавила одна з вітальних листівок, видана в Лондоні. На ній репродуковано невідомий твір Миколи Івасюка з авторським підписом, датований 1920 роком. Багатофігурна композиція цієї міні-картини називається «Різдво Христове».

Микола Івасюк. Різдво Христове. 1920. Листівка.
Зберігається в Чернівецькому художньому музеї

 

Придивимося до музейної листівки уважніше. Її художнє вирішення має особливості, що не тільки викликають чималий інтерес,але й дещо бентежать… 

Річ у тім, що Микола Івасюк звернувся до творів кількох художників, фрагменти чиїх картин  доволі впізнавані й подані практично без змін. 

У центрі він розмістив постать жінки з немовлям із роботи французького художника  Адольфа Паскаля «Мадонна з трояндою», 1885, (Метрополітен музей). Але найімовірніше – з варіанту цього твору, в якому біля мадонни замість квітів зображені теслярські інструменти. (Твір зберігається в музеї Нової пенакотеки в Мюнхені).

Адольф Паскаль. Мадонна. 1885

Микола Івасюк подає Богородицю з дитям в оточенні людей, які прийшли поклонитися новонародженому Ісусу.  На першому плані багатофігурної композиції зображені три постаті в характерному гуцульському вбранні. Це – персонажі твору польського живописця, автора побутових картин Гуцульщини Владислава Яроцького «Гуцульський похорон» (1908).

 

Владислав Яроцький. Гуцульський похорон. 1908

Групу  жінок і чоловіків на задньому плані картини вирізняє вбрання селян українського сходу. Ця сцена не ідентифікована точно, але в ній відчутні певні аналогії і тому можливі припущення стосовно типажів. У вигляді літнього сивого чоловіка вгадуються риси дідуся з твору Ярослава Пстрака «Святий вечір». А зовнішність жінок нагадують молодиць у «Весільному викупі» (1881) Костянтина Трутовського.

Ярослав Пстрак. Святий вечір. (1912-1914)
Костянтин Трутовський. Весільний викуп. Фрагмент. 1881

Отож спостерігаємо, що Микола Івасюк обрав за спосіб організації побудови твору цитування картин інших авторів. У ньому зібрані фрагменти полотен двох або навіть трьох різних художників, які він вбудував у єдину композицію. З них і складається структура роботи «Різдво Христове» на художній листівці.

Не важко переконатися, що Микола Івасюк відверто зберігає особливості письма різних авторів, не втручаючись у їхню стилістику. Водночас він не робить спроб об’єднати  частини творів інших митців в єдине ціле за допомоги власного пластичного почерку. Але при цьому не втрачає цілісності й виразного звучання композиції.

Прийом цитування в мистецтві носить назву пастиш (приміром, у музиці, це – попурі). При цьому він не має єдиного визначення: його трактування є надто широке. Зокрема, пастиш  може бути пошуком утворення нового методу. Поминаючи інше –  просто стильовою грою або вправою і даниною поваги до інших митців . . .

Пастиш у мистецтві відомий вже протягом трьох століть. Його прийомами активно користуються і сучасні постмодерністи, вдаючись до поєднання стилів і жанрів та  ставлячи собі за мету оновити художню мову. . . 

Вітальна листівка «Різдво Христове» має вигляд складеної вдвічі картки. (Такі листівки називали французькими і з’явилися вони 1913 року). До слова, цей твір митця репродукований і на поштовій картці, виданій у Празі 1920 року. Обидві листівки в наші дні зустрічаються доволі рідко. 

Так знайомство з листівкою Чернівецького художнього музею з репродукцією унікального твору Миколи Івасюка розкриває нам ще одну цікаву деталь творчості уславленого українського художника, народженого на Буковині. 

 

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *