Наш земляк – Штірліц-Черняк – чи не єдиний серед своїх колег, хто уникнув репресій

6 квітня виповнилося 105 років від дня народження уродженця Чернівців, співробітника ГРУ Генштабу ВС СССР Яна (Янкеля Пінхусовича) ЧЕРНЯКа. В 70-ті роки ХХ століття з «благословіння» ГРУ він зустрічався з Юліаном Семеновим і таким чином став  прототипом Штірліца-Ісаєва…

штірліц 

Як стати радянським розвідником

Ян Черняк народився 1909 року в Чернівцях, у сім’ї середнього торгівця. Батьки згинули безвісти у вирах Першої світової, хлопчик потрапив до сирітського притулку.

1927-го, по закінченню школи вступив до Празького вищого технічного училища, де був у числі найкращих учнів. Особливо давалися мови: до 20 років він знав їх 7. Російську вивчив пізніше. Після училища працював на електротехнічному заводі, але через кризу залишився без роботи. Вирішив вчитися далі у Німеччині, де вступив до Берлінського політехнічного коледжу.

Політичні погляди Черняка формувалися ще в шкільні роки, коли він став членом  Соціалістичної спілки молоді. У Берліні 21-річний Черняк вступив до лав Комуністичної партії Німеччини. Тоді ж потрапив у поле зору радянської військової розвідки. У червні 1930-го став її співробітником.

Як уродженець Чернівців, Черняк підпадав до призову в румунську армію, де, маючи технічну освіту, став діловодом у штабі артилерійського полку і отримав доступ до секретних документів. Почав передавати Центру військову та військово-технічну інформацію стосовно Німеччини та її союзників. До 1934 року створив окрему резидентуру.

До Швейцарії через Москву

1935-го провалився один з інформаторів Черняка. Яна Петровича поспіхом відкликали до Москви у розпорядження начальника розвідки РСЧА Яна Берзіна. Спеціальну підготовку проходив під керівництвом Артузова, колишнього керівника Закордонного відділу НКВД, а на той час – заступника начальника IV розвідуправління Генштабу. Щоправда, на вивчення російської часу не вистачило: після розвідшколи довелося вирушати до Швейцарії під виглядом кореспондента ТАРС (оперативний псевдонім – «Джек»). Симпатичний та комунікабельний, він легко знаходив людей, готових працювати на Радянську Росію. Серед його «джерел» опинилися секретар міністра, очільник дослідницького відділу авіаційної фірми, офіцер розвідки, високий чин у штабі, відомий банкір, донька начальника конструкторського бюро танків – на загал 20 осіб. Відповідно, інформація, яку «журналіст» відправляв до Центру, була дуже цінною.

 

…Він (Черняк) мав надзвичайну пам’ять: з першого прочитання запам’ятовував до 10 сторінок будь-якою знайомою йому мовою, а також розташування до 70 предметів у приміщенні. Безумовний гіпнотичний дар у поєднанні з артистизмом дозволив йому пройти невпізнаним повз дружину, із якою прожив 50 років. Телепат, здатний у деяких випадках читати чужі думки…

… Непоказний, безнаціональний, був дуже сильним і спритним, а також нетитулованим майстром рукопашного бою. Користуючись примітивними засобами, міг підробити будь-який документ, класно виготовити печатку, штамп. Його донесення не піддавалися стронньому розшифруванню, а фотоматеріали за спроби їх обробити засвічувалися…                                                       

Олександр Авербух, «Розсекречені долі»

Інформація теж буває марною…

У жовтні 1938-го після Мюнхенських угод Черняк нелегально переїжджає до Парижа. Обстановка там була гранично напруженою, тож перед німецькою окупацією Франції Ян Петрович завбачливо перебрався до Цюріха, згодом далі, до Британії. Члени його резидентури перед нападом Німеччини на СРСР посідали в Рейху значні позиції й інформація від них отримувала найвищу оцінку Москви. Жоден з агентів Черняка не був викритий гестапо!

Навіть зараз про цих людей практично нічого не відомо. Дещо розкрив розвідник Серго Гегечкорі. За його словами, «джерелами» НКВС були, скажімо, кінозірки нацистської Німеччини Ольга Чехова та Маріка Рьокк. Але після виходу книги Гегечкорі «Мій батько – Лаврентій Берія», вже далеко після війни, ГРУ заявило, що ці зірки були членами групи Черняка!

12 червня 1941 року Черняк роздобув і передав до Москви секретний наказ Головкомандувача сухопутними військами Німеччини про терміни, головні цілі та сигнали про напад на Радянський Союз у рамках плану «Барбароса». Як відомо, радянське керівництво до таких повідомлень ставилося як до провокацій, через що втратило значний час для відмобілізації своїх збройних сил.

22 червня Німеччина розпочала війну проти СРСР в обстановці, коли обороноздатність армії була значно знижена: особовий склад західних військових округів відправлений у літні табори, льотний склад без літаків – на запасних аеродромах, штатний боєзапас артилерії та танків до передових частин не надійшов…

Розшифрувати не вдалося…

Після нападу Гітлера на СРСР «Крона» – нелегальна резидентура Черняка, що працювала у Німеччині, Італії та деяких інших європейських країнах, не лише не припинила роботу, але й стала джерелом найважливішої інформації. Є відомості, що Черняк мав 35 агентів, деякі з них – у керівництві вермахту, гестапо та абверу, а один – безпосередньо у ставці фюрера. І якщо «Червону капелу» Леопольда Треппера («Отто) та «Червону трійку» Шандора Радо («Дора») німецька контррозвідка зрештою спромоглася ліквідувати (першу 1942-го, другу – 1944-го), то про нелегальну групу Черняка могла тільки здогадуватися через перехвачені але не розшифровані радіограми. Хоча від цієї групи до центру йшли не просто коротенькі радіограми, а цілі стоси технічної документації та креслень: дані про системи протиповітряної та протичовнової оборони Рейху, новітні технології та матеріали для літакобудування, бойові параметри та особливості німецької військової техніки та апаратів зв’язку, стан оборонних галузей промисловості, запаси стратегічної сировини та успіхи у створенні Фау-1 тощо…

Участь у Ядерному проекті

Радянській розвідці було ще від серпня 1941-го відомо, що на Британських островах розпочалися роботи зі створення новітньої зброї – ядерної бомби.

У першій половині 1942-го Черняк ( тепер вже «Джен») отримав завдання залучити до роботи на радянську військову розвідку співробітника секретної Каведишської лабораторії Кембріджа, доктора фізичних наук Аллана Нанна Мея. Свого часу він учився у Кембріджі з майбутнім радянським агентом Дональдом Макліном («Гомером»). Це був серйозний, трохи відлюдкуватий фізик, який співчував комуністичному руху і СРСР. У квітні 1942 року його запросили до участі в британській ядерній програмі «Тьюб Еллойз».

Ян Петрович успішно виконав завдання Центру. Він спромігся переконати Мея, що передаючи відомості про англійський атомний проект, той надасть значну допомогу СРСР у боротьбі з фашизмом. До кінця 1942-го Черняк отримав від Мея («Алека») документи про головні напрямки науково-дослідних робіт з уранової проблеми, відомості про установки з відділення ізотопів урану, опис процесу отримання плутонію, креслення уранового реактора та опис принципів його роботи. У січні 1943-го Мея перевели до Монреальської лабораторії Національної науково-дослідної ради Канади і контакти з Черняком тимчасово призупинилися.

Ядерна бомба і особиста катастрофа через «незручну» чесність

Одразу після падіння Берліна Черняка перекидають до Штатів із головним завданням – розвідка з «манхеттенського проекту». Бо радянський віськовий атташе в Канаді Микола Заботін (паралельно розвідник «Грант») із великим скандалом був викритий місцевою контррозвідкою. Замінивши Заботіна, Черняк перебудував роботу агентури, відновив контакти з Меєм, і незабаром Центр отримав від нього першу інформацію – масштабну доповідь про хід робіт зі створення ядерної бомби з матеріалами Фермі та переліком науково-дослідних об’єктів США та Канади.

Але тут сталася подія, наслідки якої були катастрофічними і для радянської розвідки, і для особистої долі Яна Черняка. Прихопивши секретні документи, шифрувальник радянського посольства в Канаді Ігор Гузенко («Кларк») разом з дружиною 5 вересня 1945 року попросив політичного притулку. Він видав 19 радянських агентів, 9 з яких отримали великі терміни ув’язнення.

В лютому 1946-го викрили й Алекса-Мея і засудили до 10 років ув’язнення, з яких відсидів неповних сім. Лише на початку 60-х Мею пощастило повернутися до ядерної фізики – в одному з африканських університетів. Забігаючи наперед, слід відзначити великий внесок Мея у створення ядерного паритету в світі і те, що він ніколи не шкодував за свій вибір.

Але тоді, 1945-го, Москва прийняла рішення про негайне виведення Черняка з гри. У січні радянський військовий корабель, який відвідав Америку з візитом доброї волі, доставив Черняка до Севастополя. Про це доповіли особисто Сталіну. Спеціальна комісія з розслідування втечі Гузенка визнала винуватим в усьому Миколу Заботіна. Він сам, його дружина й син були заарештовані й перебували в таборах до смерті Сталіна.

Через втечу Гузенка Сталін особисто відмовив у присвоєнні Яну Петровичу звання Героя Радянського Союзу. Від того часу Черняк перебував в опалі. Єврейські автори зазвичай загострюють увагу на «незручній» національності розвідника.

Відповідь на те, чому агент такого високого класу у неповні 40 років був відсторонений від справ, можна знайти в енциклопедичному словникові «Розвідка та контррозвідка в особах» (Москва, 2002): «Багато його агентів були нагороджені високими урядовими нагородами, але сам він не був нагороджений через те, що не погодився із покаранням полковника Заботіна і висловив негативне ставлення до суперництва між ГРУ та НКВС».

Доля Резидента: повернутися – і до табору

Біографії багатьох радянських розвідників свідчать про те, що Вітчизна не надто поспішала віддячити своїм синам, які з ризиком для життя служили їй. Той же Шандор Радо після війни був звинувачений у зраді, вивезений співробітниками НКВС до Москви і відправлений за грати. На волю «Дора» вийшов аж 1955-го. Цілком реабілітований, до смерті проживав у Будапешті…

Після повернення до СРСР був репресований і керівник «Червоної капели» Леопольд Треппер – «Отто». Його звільнили 1954-го. Від 1957-го проживав у Польщі, згодом йому дозволили виїхати до Франції, звідки вже перебрався до Ізраїлю.

Складніше було з Анатолієм Гуревичем: його долю вирішила помилка радянського шифрувальника, який чомусь не помітив у шифровці Гуревича умовної позначки «працюю під контролем». Гуревича засудили за зраду Батьківщині й він провів у таборах 12 років. Повторно був заарештований у вересні 1958-го і відбував покарання до 1960-го. Повністю реабілітований аж у липні 1991-го.

На відміну від інших розвідників-нелегалів, Ян Черняк залишився на свободі. Це приписують його неймовірному розуму та певному гіпнотичному дару.

Нагороди осідали на кітелях у кабінетних керівників

Від 1946-го Черняк працював референтом у ГРУ, від 1950-го – перекладачем у ТАРС. Час від часу його залучали до розвідувальних завдань у Європі, він також викладав. Ще один парадокс: керівнику успішної резидентури з широкою агентурною мережею не присвоїли офіцерського звання, він так і залишився службовцем ЗС – із відповідною пенсією.

За вказівкою керівництва ГРУ він зустрічався з письменником Юліаном Семеновим, коли той створював образ Ісаєва-Штірліца. Розповідають, що сам Ян Петрович називав коллізії книги – а згодом і фільму – абсолютно фантастичними.

…Дітей у Черняків не було. Мешкали в Москві удвох із дружиною в однокімнатній квартирі. Вітчизна і тут не віддячила людині, економічний ефект від діяльності якої, на думку експертів, вимірюється сотнями мільйонів доларів! Його жодного разу не нагородили. Тоді як у його керівників з московських кабінетів не було вільного місця на кітелях… І лише 14 грудня 1994 року Черняку присвоїли звання Героя Російської Федерації. Золоту Зірку Героя Росії №99 прибули вручати за десять днів до його смерті, коли легендарний розвідник (якому на той момент йшов 86-й) лежав у комі. Ця Зірка так і залишилася в нього єдиною нагородою, про яку сам герой так і не дізнався.

Коли долею незвичайної людини зацікавилися московські журналісти, у ГРУ  відмовилися надати фото Черняка. Навіть некролог у «Красной звезде» вийшов без фото. Та кореспонденту «Известий» Віктору Литовкіну вдалося здобути фото хитрощами – в архіві відділу кадрів ТАРС. Бо знав, що там Ян Петрович працював під справжнім прізвищем, яке знали лише Сталін, Берія і ще кілька вищих начальників з ГРУ. Документи щодо діяльності Черняка досі перебувають на особливому зберіганні: гриф секретності з них знімуть не скоро. Агентура, започаткована ним, працює й досі…

За матеріалами Інтернет-сайтів

 

Від редакції: Зважаючи на бум перейменувань вулиць обласного центру, пропонуємо увічнити і прізвище уродженця Чернівців Яна Черняка, оскільки він є однією із найяскравіших зірок світової розвідки та ще й прототипом улюбленого кіногероя. Легенда, пов’язана з його життям, приваблюватиме туристів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *