Хто захистить дітей від… батьків, зубожіння і недолугих законів?

Інвалід є, групи нема
– До року мій синочок Ростислав розвивався нормально. Та опісля щось сталося, – пише до редакції Сніжана Присакар, самотня 25-річна матір з села Ясено Сторожинецького району. – Невдовзі йому буде 3 рочки, а він так і не зміг підвестися на ніжки: повзає на колінцях. Доглядає за ним моя менша сестра, а я заробляю на Калинівському ринку. Так утрьох і живемо. Хата в нас поганенька, ще батьківська, навіть двері не закриваються.
Провідує нас хіба що ясенський фельдшер Валерій Крушницький. Тільки йому завдячуємо тим, що потрапили в лютому до неврологічного відділення Чернівецької міської лікарні. Там Ростиславу поставили діагноз «спинальна аміотрофія Вердінга-Гофмана» і написали, що хлопчик потребує лікування та уточнення діагнозу, зокрема, ДНК-аналізу в ОХМАТДИТі .
На жаль, такої поїздки не можу собі дозволити, бо в мене просто не вистачить на неї грошей. Адже отримую на дитину менше 200 гривень, не маю навіть допомоги як самотня матір. Для цього потрібно здати дуже багато папірців до різних інстанцій. Я ж не маю на це часу, бо постійно, окрім понеділка, на роботі. Та й не знаю, куди треба ходити і що здавати…
Як повідомили редакції в неврологічному відділенні міської дитячої лікарні, спинальна аміотрофія Вердінга-Гофмана – це вроджене прогресуюче захворювання, яке веде до глибокої інвалідності. Втім, у відділенні не змогли згадати цієї дитини. Хоча такий діагноз і зустрічається не часто. Лише сказали, що за ним має спостерігати дільничний педіатр. Але де ж такого взяти?
Зрозуміло, хворий Ростик потребує направлення на ЛКК для визначення групи інвалідності. Однак перед цим дитині, як зазначено у виписці з її історії хвороби, треба відвідати нашу столицю, на що у матері-одиночки немає коштів. Коло замкнулося.
Отже, виходить, що безнадійно хвора дитина інвалідності не отримає? Іншими словами, не отримуватиме ні щомісячної грошової допомоги, ні санаторного лікування, ні безкоштовних ліків?
А що з цього приводу думають організатори охорони здоров’я краю?

Мама – «тиха і з провалами в пам’яті»
Не встигла забутися історія з трьома малюками, замкненими в квартирі на вул. Руській, як служба у справах дітей знайшла ще одне занедбане дитя на вул. Авангардній. Його матір-п’яницю вже позбавили прав на двох старшеньких, які живуть з батьком, але жінку це нічого не навчило – вона народила малюка від іншого чоловіка і покинула напризволяще. Протягом двох років їй намагалися пояснити, що дитина – не іграшка, але марно…
Інший, 6-річний, хлопчик «утішав» міліціонерів, що його мама лише 2 години як випила, тому й грубіянить, а загалом вона «тиха». Натомість «мама» не могла пригадати, як звати власного сина, бо «не просихає». І це непоодинокі випадки. Від початку року до інтернатів уже потрапило 9 діточок.
Нині на обліку служби у справах дітей перебуває 313 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – повідомив начальник служби Валерій ГАЙСЕНЮК. 170 діток живе у сім’ях, 103 – в інтернатах, 9 вчиться у ВНЗ, а 21 – в училищах і технікумах. Під наглядом служби перебуває 39 неблагополучних родин. Виявлено 92 безпритульних дитини. 19 дітей не вчаться у школі. В Чернівцях живе 711 дітей-інвалідів, 428 чорнобильців. Четверо неповнолітніх повернулися з місць позбавлення волі. 9 – офіційно зареєстровані ВІЛ-інфіковані діти.
Скільки дітей живуть без батьківської уваги та материнської любові через закордонні заробітки дорослих, не підраховував ніхто. Так само ніхто не знає, скільки поруч з нами дітей-алкоголіків, курців, наркоманів і лудоманів (тобто, хворобливо залежних від гральних автоматів). На жаль, у місті є лише один дитбудинок сімейного типу. Їх могло би бути більше, але таким сім’ям просто ніде жити.
Народжують для… омолодження
– До нас звернулася дуже хороша сім’я, яка має двох рідних дітей, – розповідає начальник відділу у справах сім’ї та молоді Чернівецької міської ради Наталія КОЦУР. – Але вони живуть у 2-кімнатній «хрущовці». Дитбудинок сімейного типу передбачає не менше 5 прийомних дітей. А як родині з 9 осіб жити у 2-кімнатній квартирі? Є люди, які й на цьому намагаються спекулювати. У відділі лежить заява, в якій чоловік пише, що згоден створити такий дитбудинок за умови, коли йому дозволять побудувати будинок на дачі на Цецино. Інший 53-річний чоловік пише подібну заяву, маючи за плечима 9 років тюрми. Але найбільше спекулюють, народжуючи і через рік відмовляючись від малюка. Головне для таких «мам» – отримати 8 тисяч. Є взагалі «дикі» випадки. Одна алкоголічка місяць тому народила вже четверту дитину, троє старших – в інтернатах. Вона заледве згадує, як її звати, але каже, що буде й далі народжувати. Мовляв, лікар сказав їй, що це омолоджує організм…
– Єдиний вихід у такій ситуації – примусова стерилізація батьків, – додає Валерій Гайсенюк, – але таке рішення приймається на рівні Верховної Ради. Так само наболілою є проблема внесення змін до законів, які дозволяли би бабусям чи дідусям оформити опікунство над дітьми, батьки яких перебувають за кордоном. Бо нині цього не можна зробити, не позбавивши матері батьківських прав. Усе «впирається в гроші», які держава платить опікунам. То чи не простіше визначати для таких сімей безоплатну опіку? Але я бачив, як на одному з засідань, коли розглядалися дитячі проблеми, у залі сиділо зо 2 депутати і три ряди журналістів. Це й не дивно, бо ж не землю і не гроші ділили… Наших дітей нині не захищає ніхто.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА,
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *