Дизелем до Карпат або Як разом з гуцулами обдурити час

«Краще гір можуть бути тільки гори, на яких ти іще бував…»

В. Висоцький

Вчені давно вже довели, що відпочинок на природі сприяє як фізичному, так і психічному здоров’ю. Та щоб дістатися до омріяної краси й гармонії, дуже часто не вистачає коштів. Сімейний бюджет пересічного буковинця «тріщить по швах», тож про вікенди навіть мріяти зась. Однак і за таких обставин можна сміливо вирушати до Карпат, бо до них нам рукою подати. І красою своєю зустрінуть навіть із дріб’язком у кишені. Тож спробуємо з мінімальними затратами отримати максимум приємних вражень. 

Удосвіта в дорогу

Говорити про мандрівки з туристичними гідами наразі не будемо. Цей варіант не для всіх доступний і, до того ж, не дає змоги відчути смак свободи й відповідальності за свій вибір. А тому самостійно обираємо маршрут і вирушаємо на залізничний вокзал. До прикладу, попереду дорога до с. Ворохта на Івано-Франківщині.   О 4.48 із Чернівців рушає дизельний поїзд до Коломиї. Вартість квитка – 10 гривень. Так, з першими хвилинами нового дня, ви покидаєте простір міста. За вікном пробігають сільські домівки, а поряд на сидіннях повмощувалися такі ж туристи. Хтось дрімає, хтось переглядає чи, бува, чогось не забули, інші налаштовують струни на гітарі. Мандрівка розпочалася. І вже невдовзі за вікном Коломия. Попереду – ще один поїзд. Їхати можна до самої Ворохти чи сусідніх – Вороненки, Лазещини. Все залежить від обраного маршруту. Ціна квитка – також близько 10 гривень. І вже можна порахувати транспортні витрати – 40 гривень з людини в обидві сторони. До цієї суми додаємо близько 50-80 гривень на харчі – ось і весь бюджет.

Отже, зона комфорту завершилася з прибуттям до населеного пункту. Який слід швиденько покинути і розпочати сходження на вершину. Кажуть, що час у горах іде повільніше, бо гуцулам удалося його обдурити. Тут і дерева квітнуть пізніше і люди нікуди не поспішають. Чимало туристичних маршрутів у Карпатах промарковано. Тобто зазначений напрям руху, до тієї чи іншої гори. Але, навіть не зважаючи на це, слід узяти із собою карту.

Краса, що відкривається перед очима, варта не одного полотна найкращих художників. Складно описати гармонію форм і химерність погоди в Карпатах. За один день можна побачити різні пори року: від спеки до пронизливого холоду. Похід в гори нагадує мініатюру життя, в якому є грози і сонячні дні.

Піднявшись у гори, не варто пропускати схід сонця. Тут можна опинитися із світилом на одному рівні. До того ж після дощу, вранці, хмари густо опускаються над землею. У такі моменти відчуваєш себе птахом, якому дано побачити більше.

Чернівчанин Олексій Пономаренко розповідає, щозахоплюється горами вже давно.  І як тільки є вільний час, збирає необхідне спорядження і вирушає у мандрівку:

– Природу і гори я любив усе життя, але в основному їздив до Вижниці і максимум, що було – відвідування Протятого каміння. Згодом став придивлятися до фотографій з Карпат. Вони вражали своєю красою, але я, як і більшість початківців, думав, що то дуже важко й нереально. І дійсно: сам я не наважувався йти, а серед знайомих не було таких, хто міг би взяти із собою і пояснити, що потрібно зі спорядження. Невдовзі з’явився товариш, який активно ходив у гори, тож і питання, з ким іти, відпало. Я зареєструвався на туристичному форумі, де передивився багато звітів з походів Карпатами. Не дивно, що той апетит, який я нагулював, споглядаючи фото, не зміг вгамувати однім походом. Я в буквальному сенсі захворів горами. Відчуття, коли ти стоїш на верхівці гори, коли бачиш гірське озеро або неймовірної краси водоспад, важко передати словами – це потрібно спробувати, адже жодна фотографія чи відео не передасть це.

 930930

Рідні Буковинські Карпати
Ближчими за івано-франківські можуть бути тільки буковинські гори. Якщо часу зовсім обмаль, варто навідатися до сусідніх районів – Вижницький або Путильський. Ще за австрійських часів говорили: «Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно обрав би для цього Буковину». Маршрути тут нескладні, тож сміливо можна йти навіть з малими дітьми. Цікаві також печера Довбуша й найстаріша у Вижницькому районі дерев’яна Миколаївська церква.

У долині річки Смугарів розташований ландшафтний заповідник «Буковинські водоспади», а намежі Вижницького й Косівського району височіє перевал Німчич. З нього відкривається чарівна панорама гірської долини. Тут же, на перевалі, можна побачити ще кілька чудес – скельний масив «Протятекаміння» і «Соколиний камінь». Бюджет такої мандрівки теж незначний. Якщо з дому захопити пакунок з домашньою їжею, цілком достатньо буде й 70 гривень.

 

Що взяти з собою у гори?

Навіть йдучи у кількаденні походи, треба бути готовими на всі 100%.  Досвідчені туристи розповідають, що вміст рюкзака можна поділити на такі умовні групи: спорядження (групове та індивідуальне), особистий одяг і взуття, продукти харчування, аптечка, індивідуальний посуд та предмети гігієни.До туристичного спорядження включаємо: наплічник, спальник, каремат, намет, казанки, фляга, а також ніж, сокира, компас, сухий спирт для розпалювання вогнища, поліетиленова плівка, шнурки, ліхтарик із комплектом запасних батарейок.

Не личить йти в гори без фотоапарата. Адже споглядаючи магічні пейзажі, неодмінно хочеться зафіксувати цю красу.

Щодо харчів, то слід брати лише те, що швидко не псується.  Особливість харчування в поході полягає в тому, що на сніданок і вечерю готують гарячі страви, а обід – лише перекуска.У подорожі приготуванням їжі займаються по черзі всі туристи. А найбільшою популярністю користуються такі страви, як бограч, бануш із бринзою та різноманітні супи. Звісно, страви цілком залежать від вашого смаку. Чого не скажеш про  важливі правила поведінки під час походу. Особливо обережно варто поводитися під час грози. Рятувальники радять не ховатися під високими деревами, особливо, тими, що ростуть окремо. Не залишайтеся на гребенях, скельних виступах, вимкніть мобільні телефони.

 

І на завершення

Часто говорять, що Європа починається з тебе. Але. перш за все, – з нас починається Україна. І помилувавшись красою гір, маємо піти, як справжні українці: залишити по собі чисті місцини. Бо природа хамів не любить. І люди теж.

Незабутніх вам вражень від мистецьких витворів природи!

 

Альона ЧОРНА, спеціально для «Версій»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *