Беззахисні захисники Вітчизни

З Чернівецького прикордонного загону цими днями звільнили стрільця команди воєнізованої охорони. Два місяці стрілець Дмитро не дослужив до 6-ти років на цій посаді. Звільнили за статтею: п. 3 ст. 40 Кодексу закону про працю – за «систематичне невиконання умов трудового договору та трудового розпорядку дня». Так назвали зафіксовану «відсутність форменого одягу». І, на перший погляд, – значить, так і треба, адже люди військові – це не якісь там цивільні і порядок є порядок! Якби не кілька «але».

сканирование0002

Кінцевий запис у трудовій книжці про звільнення з’явився з третього разу, а перед цим двічі були інші – закреслювалися й офіційно, із затвердженням печаткою, визнавалися недійсними.

сканирование0003

 

По-перше, посада стрільця – не військова, а цілком цивільна, хоча й у військовій частині (в/ч 2195).

По-друге, звільнення 31 січня настало одразу після догани 29 січня, і обидва стягнення були за одне порушення. Це геть не відповідає чинним законам про працю.

По-третє, кінцевий запис у трудовій книжці про звільнення з’явився з третього разу, а перед цим двічі були інші – закреслювалися й офіційно, із затвердженням печаткою, визнавалися недійсними. 29 січня Дмитра, за цими записами, звільняли «за прогул», 31-го – знов «за прогул» і, зрештою, 31-го-таки звільнили за «систематичне невиконання…». Така гарячковість пошуку підстав для звільнення наштовхує на роздуми про реальні причини цього звільнення.

Сам Дмитро вважає, що його звільнення спричиннене занадто прискіпливим вимаганням  дотримання його трудових прав.

Звільнений стверджує, що за ці неповні 6 років роботи так і не був ознайомлений із посадовою інструкцією і про власні обов’язки дізнавався з неофіційних повідомлень керівництва. Це стосується й змін розпорядку дня, адже вони є, а до відома працівників не доводяться. Добові чергування мають призначатися, згідно з трудовим законодавством, через 52 години, а призначаються – через 46. «Та що там казати, обов’язкову для роботи в військовій частині медкомісію проходимо власним коштом», – зізнається Дмитро. Та навіть не в цьому вбачає він головну проблему. «Я розумію – в державі скрута, коштів на все бракує. То якби ж нас по-людськи зібрали та пояснили, хіба ж ми не зрозуміли б? – дивується. –  Але чомусь усе робиться через крики, образи, тиск і неправду».

Саме так, пояснює, трапилося і з форменим одягом. За нормою Постанови КМУ №24 727, обов’язкова зміна форми одягу з камуфльованого на чорний стосується тільки військовослужбовців. Оскільки сам Дмитро – особа цивільна, то й носив не чорну утеплену куртку, яку отримав у жовтні минулого року (костюм до неї видали раніше, ще в березні), а камуфльовану. Та й чорний костюм не вдягав, носив камуфльований, чого не забороняє уже згадувана Постанова. У ній, до речі, говориться, що працівникам (тобто цивільним особам) прикордонної служби мають видавати 3 (три) камуфляжі, берці, шкарпетки, рукавиці, блейзери, бушлат… Звісно, всього цього не було. Зате Дмитро випадково побачив накладну, в якій чорним по білому було написано, що в жовтні 2013-го, окрім уже зазначеної утепленої куртки, прикордонники отримали ще й повні костюми! Здивуванню чоловіка не було меж. І чи не це щире небажання працювати всупереч законам і нормативним актам стало справжньою причиною його звільнення? «В конкретних ситуаціях я хочу розібратися, як воно ПОВИННО бути, а не як воно є, бо хтось так просто сказав», – стверджує Дмитро.

Отож, одного дня Дмитра відсторонили від чергування в наряді. Він написав пояснювальну і отримав запевнення, що завтра все буде гаразд. Прийшов заступити в наряд – знову не заступив. Причин з’ясувати так і не вдалося: адже всі необхідні для роботи довідки, інструктажі були наявні, наказу про усунення не було. Тож Дмитро щодня приходив перед початком і йшов наприкінці робочого дня.  Аж зрештою 31 січня йому оголосили наказ про звільнення і видали трудову книжку, переказавши на картку належні кошти.

Про ситуацію з незаконним звільненням 38-річний Дмитро (батько двох неповнолітніх дітей, одне з яких – піврічне немовля) повідомив обласній Народній раді, на урядову «гарячу лінію», на «гарячу лінію» Прикордонної служби, начальникові Чернівецького прикордонного загону, у військову прокуратуру, інспекцію з питань праці, до профспілки Державної прикордонної служби, голові Державної прикордонної служби М.Литвину… Зрештою, він подав до суду позов про незаконне звільнення з роботи.

Чи побачить суд у цій начебто дріб’язковій ситуації про «неналежного кольору куртку» порушення закону – дізнаємося згодом. А громада, на прикладі Дмитра, отримала яскраву ілюстрацію того, як держава – руками чиновників – шанує захисників Вітчизни. Нехай і цивільних. Але таких, які Вітчизні могли б принести чималу користь – своєю грамотністю, молодістю, зрештою , чималим минулим досвідом фахового військового (Дмитро – офіцер запасу, служив у 300-му полку від 1998 до 2005-го року, після чого був звільнений за скороченням).

Коментарі

Оксана ГАЛЬЧУК, юрист Громадської приймальні обласної організації партії ВО «Батьківщина»: Розірвання трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП проводиться лише за сукупності таких умов: 1) порушення має стосуватися обов’язків, які є складовими трудової функції працівника, чи випливати з правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже були застосовані дисциплінарне або громадське стягнення); 3) невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Обов’язковою умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП є наявність у працівника на дату звільнення винесеної та не знятої догани за попередні проступки. Важливо, що під «систематичним» невиконанням трудових обов’язків розуміється неодноразове. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов’язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому розуміються не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним, так би мовити, «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, не погашені за строком давності (з часу їхнього накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця. Дисциплінарні стягнення оголошуються в наказах, з якими працівник має бути ознайомлений під підпис.

Ситуація Дмитра породжує багато запитань. Найперше: як можна звинувачувати працівника у невиконанні чи неналежному виконанні трудових обов’язків, якщо він не був ознайомлений з посадовою інструкцією – документом, який визначає перелік цих обов’язків? Друге: оскільки діяння має бути винним, або вчиненим без поважної причини, то це, в свою чергу, повинно бути доведене роботодавцем. Третє: розглянемо факт першого порушення, яке потягнуло за собою догану. Який був порядок розгляду цього факту порушення, де і яким чином він був зафіксований? І ще один момент: у трудовому законодавстві – так само, як і в кримінальному – діє презумпція невинуватості. Працівник вважається невинуватим до того моменту, поки роботодавець фактично цього не доведе. У випадку Дмитра, як виглядає, особу просто ставлять перед фактом, що їй оголошено догану, а потім звільнено.

Ще є питання про недотримання порядку ведення трудових книжок, відповідно до Постанови КМУ. Якщо в організації діє профспілка, членом якої є зазначений працівник, керівник організації повинен був отримати погодження цієї профспілки на звільнення працівника.

Зазначений спір повинен розглядатися в судовому порядку.

Микола САЛАГОР, депутат облради, член Народної ради Буковини:

На звернення звільненого 31 січня з Чернівецького прикордонного загону працівника мною направлені депутатські запити до військової прокуратури та до командира зазначеної військової частини. Детальні коментарі будуть можливі після отримання відповідей на ці запити.

Помічник начальника – начальник прес-служби Чернівецького прикордонного загону капітан Сергій БРОВКО рекомендував «Версіям» надіслати офіційний запит на інформацію й чекати відповіді у визначений законодавством термін. Тож офіційна позиція військової частини 2195 буде висвітлена згодом.   

 

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

Чернівецький прикордонний загін охороняє державний кордон з Республікою Румунія та Республікою Молдова в межах частин Івано-Франківської та Чернівецької областей на території 9 контрольованих прикордонних районів: Верховинський, Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Герцаївський, Новоселицький, Кельменецький, Сокирянський. Прикордонний контроль здійснюється у 21 пункті пропуску, з яких 12 міжнародних пунктів пропуску. Чернівецький прикордонний загін забезпечує реалізацію державної політики з прикордонних питань, недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України у межах ділянки відповідальності, здійснює керівництво оперативно-службовою та адміністративно-господарською діяльністю підпорядкованих підрозділів охорони державного кордону та підрозділів забезпечення.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *