Невідомі митці набувають імена: Чернівці XIX століття у творах художників Едуарда Грайпеля, Франтішка Лібіша та Йоганна Варроне

 

     

Цецинська фортеця. Збільшений фрагмент акварелі Едуарда Грайпеля

 

Едуард Грайпель.

Чернівці. Вид з півночі. Акварель. Друга пол. 1810-х років (?)

 

Франтішек Лібіш.

Обкладинка нотного альбому з зображенням євангельської церкви в Чернівцях. Літографія. 1861р.

Орест Криворучко.

Євангельська кірха в Чернівцях.

2008 р. Інкорель

 

 

                      

Йоганн Варроне. Панорама Чернівців. Початок 1880-х років. Літографія

 

Нещодавно побачив світ альбом «Чернівці. Czernowitz» (С. Осачук, Т. Дугаєва). На превеликий жаль, вартість книги з репродукціями чернівецького міського пейзажу не дозволить усім охочим її придбати. Натомість авторка дослідження й далі працює над матеріалами. А «Версії» у своїх публікаціях намагаються зробити бодай фрагменти її досліджень доступними для своїх читачів, пропонуючи ширше висвітлення творчості окремих митців.

 

Вид на давні Чернівці залишив нам картограф

Відкриває альбом один з найбільш ранніх творів – акварель «Чернівці. Вид з півночі». Цікаво, що це єдина відома нам мистецька робота автора на прізвище Едуард Грайпель. Про його особистість мало що відомо. У різних джерелах зустрічаємо лише коротку та доволі фрагментарну інформацію. Повне ім’я творця акварелі Едуард В. фон Грайпель (Eduard W. von Greipel, ?-1823). Він згадується також як Ernő Greipel-Ligistkron.  Повідомляється, що Грайпель мешкав у Будапешті та у Вюрцбурзі і до 1811 року був військовим, потім вийшов у відставку. Зустрічаються згадки про дві його книги. 1807 року у місті Лінц опублікована книга Е. Грайпеля «Над горами. Воєнний фрагмент». А  1819-го у Лейпцигу у перекладі Грайпеля з французької вийшла «Новітня розповідь про Америку та її мешканців» у співавторстві з георгафом  та істориком Конрадом Мальте-Бруном. Та вочевидь більш відомими були його здобутки в картографії. Згадується його майстерня у м. Вюрцбург «E. v. Greipel K. K. Hauptmann im Inf. Regiment Würzburg», яка випускала «Сучасні топографічні та географічні вироби». Відтак він відзначився і створенням карт, серед яких були й доволі рідкісні. Едуард  Грайпель був автором карти ерцгергцогства Верхньої Австрії, надрукованої 1809 року в Лінці, а 1817-го вийшов  його угорськомовний атлас світу для учнів шкіл, який складався з 10 карт.

Отже,  єдиним відомим нам твором з мистецького доробку картографа є чарівний краєвид Чернівців. Він безумовно датується другою половиною 1810-х років, адже в панорамі міста вже є зображення костелу Воздвиження Всечесного Хреста, будівництво якого завершене 1814 року. Акварель приваблює мальовничою передачею довкілля та виразністю кольорового вирішення. Грайпель захоплено милується панорамою міста, яка розгортається  понад берегом Прута, тонко передаючи її красу у прозорому й ніжному сонячному сяйві. Зауважимо певну особливість цієї ландшафної композиції: Грайпель-картограф застосовує картинну передачу місцевості як один зі своїх професійних прийомів. Саме така стилістика з перспективними рисунками населених пунктів була властива давнім картам. Але під його вправним пензлем малюнок набирає якостей виразного акварельного пейзажу. Як і його сучасник Антоні Ланге (твір якого також репродуковано в альбомі 2017 року), він прагне не обмежуватися стафажним зображенням людей (стафа́ж (нім. Staffage) – сюжетно незначні чи дрібномасштабні зображення людей або тварин у живописних і графічних творах, переважно пейзажного характеру), а зацікавлено змальовує жанрові сценки. Ми бачимо чернівецького рибалку,  людей на плоту з вантажем, а також карету з кучером та слугою на  зап’ятках, яка перетинає Прут понтонним мостом.

Акварель вирізняє також документальність передачі місцевості, і вона сповнена деталей, які можуть приваблювати інтерес, зокрема, тих, хто цікавиться минулим Чернівців. Вправна рука автора ретельно й легко виводить обриси міста, немов веде нас забудованими вулицями, на яких деінде височать маківки храмів. Наш погляд сягає стрімкої гори, що на заході. Там, де ще XIV-XV ст. вивершувалася Цецинська фортеця, Грайпель зобразив ледь вловимі контури кількох будинків.  І, згідно з  масштабом композиції, на далекому піку гори вертикальною цяточкою намітив оборонну споруду. Розпізнати  більше деталей удається, якщо скористатися збільшеною репродукцією акварелі в електронному вигляді. Дійсно, на схилі праворуч видніється стрічка будинків. А на верхівці виразно проглядається обрис будівлі з круглою баштою, позначеною характерним для давніх карт перспективним рисунком-знаком. І, попри те, що вже тоді Цецинська твердиня перебувала в руїнах, сповнений натхнення картограф Едуард Грайпель, напевно не зміг відмовити собі в задоволенні передати геометричну подібність історичного замку з баштою, яка, вочевидь, виникла в його творчій уяві.

 

Не завжди твори з далекого минулого доходять до нашого часу з відомостями про їх авторів. У процесі роботи над виданням «Чернівці. Czernowitz» часто виникала потреба визначення або уточнення імен пейзажистів минулого. Це пояснюється тим, що в різноманітних джерелах чернівецькі краєвиди часто подаються без прізвища художника. Такі твори трапляються як в електронних архівах, книгозбірнях та на інтернет-аукціонах, так  і в дизайні обкладинок книг, а також у давній та сучасній періодиці. Низку атрибуцій здійснено протягом всього часу створення мистецького альбому. Робота триває й після його виходу в світ.

 

Євангельську церкву в Чернівцях зобразив Лібіш

Останнім часом удалося визначити імена авторів ще двох творів, надрукованих в альбомі з підписом «невідомий художник». Один із них – автор рідкісної літографії з видом на чернівецьку євангельську церкву. Вона цікава тим, що це перше та єдине відоме нам художнє зображенням лютеранської кірхи, зведеної у Чернівцях 1849 року. Її стрункі контури відтворені на  обкладинці  та титульній сторінці раритетного нотного збірника танцювальної музики для фортепіано («Tanz-Album: für Pianoforte: den Bukowiner-Gönner für den Carneval 1861»).  Оцифрований примірник видання доступний в мережі. Створили видання Емілія та Кароліна Мікуліч – доньки відомого чернівецького архітектора Андреаса Мікуліча. На палітурці зазначено, що його надруковано в  літографському закладі  Фр. Лібіша. Як з’ясувалося згодом, ця празька майстерня випускала ілюстровані книги. Її власником був виходець з чеського міста Румбурк художник Франтішек Ксавьєр Лібіш (František Xaver Liebisch), який і створив композицію з зображенням євангельської церкви в Чернівцях. Про те, як виглядала ця давня церква, ми можемо дізнатися в деталях, відкривши наш альбом на розвороті стор. 52-53. Додамо, що в альбомі можна оглянути й останній малюнок  кірхи з натури – ескіз 1947 року Леона Копельмана. На жаль, будівля храму проіснувала у своїх первісних формах лише 90 років (вул. Університетська, 23). В наш час історичний вигляд храму закарбував чернівецький художник  Орест Криворучко в своїй унікальній техніці інкорелі.

 

Панорамна літографія столиці Буковини

Ще одну неймовірно цікаву знахідку, якій понад 130 років, виявлено у польській електронній бібліотеці наприкінці роботи над альбомом. Йдеться про літографію з промовистим відтворенням панорамного виду Чернівців. Мистецька виразність твору підсилена величною кулісною композицією з симетрично розташованими атрибутами військової слави та праці на землі, які символізують заслуги чернівчан, їхню мужність і працьовитість. Цей чудовий графічний твір був репродукований як частина оформлення заголовної частини польськомовних газет 1883 року «Przegląd Czerniowiecki» та «Gazeta Polska». Рідкісна літографія початку 1880-х років прикрашала титул лише кількох перших випусків цих чернівецьких видань. І, як повсякчас бувало у таких випадках, – без зазначення автора.

Подана в альбомі, літографія (розворот сторінок 70-71) теж залишилася із позначкою «невідомий художник». Утім, невдовзі композиція «Панорама Чернівців» отримала ім’я свого творця. Автором її є італійсько-австрійський художник, урбаніст, графік і живописець Йоганн Варроне (Johann Varrone), якого ще називали Джованні Вароні (Giovanni Varoni). Він  народився в Мілані 1832 року. Але, як стверджував сам митець, йому довелося з’явитися там на світ випадково, оскільки батьки, які постійно мешкали в Швейцарії (м. Беллінкон), перебували в Італії тимчасово. Майбутній художник-урбаніст отримав диплом Віденської Академії мистецтв. Потім певний час мешкав в Італії, кілька років подорожував світом, але повернувся до Відня. За своє тривале плідне творче життя Йоганн Варроне створив кілька серій панорам міст Австрійської імперії, цикл літографій із зображеннями залізниць Австро-Угорщини, низку архітектурних пейзажів з видами Відня тощо. Його ім’я живе у назві вулиці австрійської столиці Varronegasse, яке вона отримала на честь художника. Помер митець 1910 року поблизу Відня у м. Медлінг.

На прикладі творів трьох згаданих тут митців ми відстежуємо життя й розвиток Чернівців протягом ХІХ століття, в той історичний час, коли у значній мірі формувалося архітектурне обличчя міста.  У альбомі, присвяченому урбаністиці міста, твори 40 художників зі 120 належать саме до цього періоду. Час минав, Чернівці розвивалися далі. А наше місто й досі причаровує митців…

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *