Щоби відправити дитину до школи, треба продати корову… Цьогоріч уперше відчула на собі шкільний ажіотаж: збирала до школи сина-першачка. Ціни «кусаються», батьки намагаються заощаджувати, проте це не дуже вдається. Адже діти хочуть користуватися зошитами й ручками із найрізноманітнішими яскравими наліпками, а не такими, що мають обкладинки старого зразка.
Перша вагома покупка – шкільний костюм. Він обійшовся нам у 450 гривень. До нього – п’ять сорочок (на щодень). Одна сорочка доброї якості коштує 100 гривень. Є дешевші – за 70-90 гривень. Плюс – краватка та «метелик». Окремий пункт – взуття. Довелося купувати дві пари черевиків (одну – для «змінки»). Загалом – 400 гривень. Це пощастило: придбали за ціною минулого року.
Одягала також синочка і для уроків фізкультури. Спортивна форма, три білих футболки та кросівки – усього 560 гривень. Щонайменше.
Далі – рюкзак. Виклала за нього 350 гривень: ортопедичний, з багатьма кишеньками й зручними лямками. Його наповнили усіляким канцелярським начинням – пеналом, зошитами, ручками, олівцями та фломастерами, папкою для трудового навчання тощо. На загал канцелярія «заважила» на тисячу гривень.
Відтак мій першачок обійшовся мені у понад три тисячі гривень. Усе потрібне купувала на Калинівському ринку: там ціни найнижчі. До того ж, збирала все не воднораз, а поступово: перші покупки зробила ще у травні.
Підбиваючи підсумки своїх шкільних клопотів, задумалася: як же збирають до школи дітей батьки, що залишилися без роботи або є інвалідами і отримують мізерну пенсію?.. Колись знайомі розповідали, що їхні родичі, які мешкають у селі, продали єдину корову-годувальницю, аби зібрати дитину до першого класу. Жорстока реальність: або їсти або йти вчитися…
Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»
