«Все його єство, вся його сутність належали музиці…»

 

Про яскраві прояви творчої особистості композитора Володимира ІВАСЮКА

Хист художника у Володимира Івасюка є яскравим свідченням багатогранності творчої особистстості.

2016 року минає 45 років, як пісня «Червона рута» тріумфально перемогла на першому всесоюзному конкурсі «Пісня-71». Вона була визнана піснею року. Відтоді Володимир Івасюк уже цілком присвятив себе музичній творчості

У Львівському обласному державному архіві існує особовий фонд легендарного українського композитора, поета і виконавця Володимира Івасюка, який охоплює період 1956-1992 років. Серед документів зберігаються кілька десятків унікальних малюнків Володимира Івасюка: акварельні пейзажні композиції, портрети олівцем, шаржі та карикатури. До архіву їх передав батько композитора Михайло Григорович.

karnaka1
Володимир Івасюк. Карпати. Львів, 1970-і роки. Акварель

У колекції зібрані також варіанти монограми В. Івасюка, виконані власноруч у студентські роки. Монограма є важливим  і цікавим  джерелом для дослідників таланту композитора. Адже, за твердженням графологів, іменний знак може бути доволі яскравим символічним засобом самовираження, осягнення себе як творчої особистості та є свого роду автопортретом. А деякі художники навіть вбачають в такій комбінації букв застиглу музику та її ритм.  Володимир Івасюк оживив своє ім’я за допомоги промовистого графічного символу, в якому зібрані ініціали його прізвища, імені та по батькові. Ним позначений студентський конспект із написом «Музична література». Монограма складається з прописної та двох друкованих букв. Прописна велика буква «І» з крапкою (від Івасюк) своєю стрімкою гнучкою лінією утворює форму геральдичного щита. На ньому енергійно й артистично накреслена буква «В» (від Володимир), яка немов нанизана на більшу – ставну й міцну батьківську «М» (від Михайло). Цей знак вирізняється як стилістичною стрункістю, так і промовистою композицією.

Монограма є не єдиним прикладом графічного осмислення Володимиром Івасюком власної індивідуальності та мистецького покликання. Крім неї, в його архівному фонді зберігається ще один цікавий документ. На обкладинці учнівського зошита початку 1960-х років «Словник з франц. мови Івасюка В.» є малюнок олівцем з підписом «Автопортрет». На малюнку бачимо увінчану лавровим листям голівку хлопчика з німбом. Обабіч –  палітра з пензлями та скрипка. Дитячий автопортрет Володимира Івасюка  є красномовним свідченням того, що Володя вже у віці 13-14 років усвідомлював себе справжнім музикантом і художником. Юний митець зобразив себе у мить подивування, коли він зачаровано вдивляється в життя. Мимоволі пригадуються його слова, звернені до батька дещо згодом: «Кожен мій твір, татку, породжує в мені болісно-солодкий дрож… Той дрож робить серце здатним чинити на світі добро» (Михайло Маслій, нарис 2009 року). Доля розпорядилася так, що слава й широке визнання прийшло до композитора у 22 роки як до автора пісні «Червона рута». 2001 року його нагороджено премією «За внесок у розвиток музичної культури України ХХ століття» посмертно.

jkjdsfsdf
Володимир Івасюк. Ставок. Кіцмань, 1965-66 роки. Акварель

А хист Івасюка-художника розкрився в майстерно виконаних творах, які експонувалися на архівній виставці 2009 року. Серед них – акварельні аркуші «Ставок» кіцманського періоду, а також виконані у Львові  «Карпати» та «Панорама Львова з балкона гуртожитку». Ближче познайомитися з його графікою та акварелями мають можливість мешканці та гості Чернівців у експозиції Меморіального музею Володимира Івасюка. Про те, яке місце в житті композитора посідало малювання, із натхненням розповідає перший  директор музею Парасковія Михайлівна Нечаєва.

– Які малюнки Володимира Івасюка збереглися в музеї?

– У музеї в Чернівцях є 4 закінчені роботи, позначені справжнім талантом: автопортрет олівцем, два портрети батька, теж олівцем, і портрет сестри Оксани (акварель). Щодо портретів батька, обидва дуже гарні! Особливо один (хоча технічно, можливо, він менш досконалий), у якому син передав сильний, непоступливий характер батька. Михайло Григорович дуже пишався цими роботами. В музеї зберігається також журнал «Всесвіт» (здається, за 1977 рік), на обкладинці якого є цікаві рисунки Володі. В одному з листів Івасюка до сестри Галини є, до речі, досить вдалий рисунок – хоча це більше шарж – портрет Івана Миколайчука. Це коли Іван приїхав у Чернівці з прем’єрою фільму.  Володимир був на тій зустрічі з митцем.

Що згадують про художній хист Володимира Івасюка його рідні?

– Володимир умів малювати людину з натури. Наприклад, портрет молодшої сестри він створив на відпочинку з нею. Як згадувала Оксана, цей портрет Володимир написав у Криму. Це було, мабуть, улітку 1974. Неподалік від них розташувалися московські студентки з архітектурного інституту. Вони з цікавістю спостерігали за його роботою. Я не знаю причин творчої суперечки, яка виникла між ним та студентками, які знали, що  Івасюк – талановитий композитор, але він довів їм, що вправно малює, створивши за дуже короткий час  портрет сестри.

З Михайлом Григоровичем, батьком, мені ні разу не довелося говорити про художній талант Володимира. Але він про малювання згадував у повісті «Монолог перед обличчям сина». Також в одному з листів (чи записок – уже не пам’ятаю) батько трохи дорікав синові, що той чимало часу віддає оформленню шкільної газети.

Як відгукуються про його малюнки художники?

– Івасюк дружив із  художником Іваном Радомським – він познайомився з ним на телестудії. Якось Іван був у музеї і гарно висловлювався про здібності свого товариша. Високої думки про художній талант Івасюка був також Михайло Горда, художник зі Львова, який передав до музею твір, присвячений Івасюкові. Визнавав художні можливості  Івасюка й відомий митець Іван Балан.

Кого з художників цінував сам Володимир?

– Запам’яталася мені розповідь сестри Оксани про те, що Володимир найбільше захоплювався французькими імпресіоністами. Коли в 1978 році він узяв сестру із собою до Прибалтики, вони побували в тодішньому Ленінграді й відвідали Ермітаж. Там Володимир дуже багато й детально розповідав сестрі  про Моне, Мане, Дега, Ренуара…

– Для Володимира малювання було як своєрідний відпочинок, – розповідає далі Парасковія Михайлівна. – Під час навчання в медінституті він оформляв стенди, газети тощо. Водночас всі його зошити й конспекти розмальовані олівцем або кульковою ручкою. Рисунки довільні: що спадало на думку. До речі, всі медінститутські конспекти Володимира позначені монограммою.  А ще малювання слугувало йому за допомогу: Малюючи, він міг позбуватися тривог, які його непокоїли, наприклад, у  той період життя, коли у Івасюка були проблеми в консерваторії, коли померла його улюблена тьотя Маруся. І ще мені здається, що це був один зі способів уберегти музику від впливу негативних думок.

Адже все єство Володимира Івасюка, вся його сутність належали музиці, пісні. І він беріг для неї кожну хвилину свого короткого життя.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член НСХУ, спеціально для «Версій»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *