Син сидить, а його машина зникла

До редакції «Версій» звернулася мешканка  Шилівців, що на Хотинщині, Лідія Іванівна Мельник. Ми друкуємо її листа та дозволяємо собі додати деякі коментарі, аби читачеві було зрозуміло.

«Шановна редакціє!

Звертаюся ще до вас, бо всі інстанції вже обійшла не по одному разу. Біда моя триває вже понад два роки. Коли у березні 2014 року мого сина затримували за ст.185 ч.3 (крадіжка з проникненням – ред.) , то при обшуку з його оселі зникли документи на автомобіль і ключі від нього. Мій син, Мельник Ян Пилипович, мешкав у центрі Чернівців, а машину залишав на вулиці Гакмана, біля собору. Машину суд не конфіскував, вона і далі залишалася на вулиці. Гаража в нас немає, перегнати кудись машину не мала можливості, тож приїжджаючи до Чернівців раз на тиждень, я, так би мовити, навідувалася до авта, перевіряла, чи стоїть.

У травні, пам’ятаю, була п’ятниця, я приїжджала на суд, машина ще стояла на місці. Через три дні знайомі зателефонували, що машини там уже немає.

Звернулася до міліції, в розшук не взяли. Документів не було, вибирала якийсь час дублікати. У Першотравневому відділі моєю справою займався виконувач обов’язків начальника. Він знайшов запис із відеокамери і свідка. Жінка старшого віку стверджувала, що бачила, як машину люди в цивільному забирали на евакуаторі.

Кримінальну справу все ж таки завели – за ст. 356…»

(Від редакції: ст.356 Кримінального кодексу України кваліфікує подію не як крадіжку, а як самоуправство. Цікавий вибір, з огляду на те, що десь на руках у тих, хто робили обшук у 2014-му, документи та ключі від машини. Які відбувалися слідчі дії, чи хоча б опитували тих, хто проводив обшук, п. Лідія не знає. І можна подумати, що в Чернівцях сила-силенна тих евакуаторів).

«Коли розбиралися з машиною, звісно, підняли документи про затримання мого сина, її власника. І тут виявилися якісь незрозумілі маніпуляції з датами: в одних паперах стояло, що обшук проводили 2 березня, о 18 годині, як це й було насправді, в інших паперах стояли різні дати і різний час. Чому  й для чого так робилося, можу тільки гадати…

Оскільки міліція не поспішала давати раду цій справі, звернулася до прокуратури – це вже у травні 2015-го. Прокуратура після перевірки перекваліфікувала справу на ст. 289…)

(Від редакції: ст. 289 – Незаконне заволодіння транспортним засобом. Так би мовити, ближче до справи, хоча сама справа, як бачимо,– ні тпру, ні ну).

«Де поділася автівка мого сина, так і не зрозуміло. В Інтернеті (в електронному реєстрі розшукуваних автівок – ред.) її немає. Коли нинішнього року сформували нову поліцію, вже там мені відповіли, що такого авта в розшуку немає, хоча кримінальне провадження є. Справа, як мені пояснив п. Чубей з поліції вже 18 травня нинішнього року, на контролі, порушень не встановлено.

Перевірка управлінням внутрішньої безпеки поліції зрушень не дала. Мені лише повідомили, що авто перебуває в розшуку як викрадене.

Так само не знайшли порушень і в прокуратурі області, про що прокурор області повідомив мені 13 липня.

З відчаю я зважилася на акцію непокори: голодувала під будівлею поліції. Заявила поліцейським: ви з викрадачами заодно! Зреагували – поставили у розшук.

На даний час справу контролює від поліції пан Якимчук. Він же контролював ще рік тому. От цікаво: що саме він контролює?»

 

Від редакції: Лідії Іванівні Мельник звернутися до «Версій» порадив уповноважений з прав людини ВР у Чернівецькій області Леонід Ілюк. Отже, у відповідності до законів про ЗМІ, а це Закон України «Про доступ до публічної інформації», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації», «Про інформацію» тощо, просимо вважати нинішню публікацію офіційним запитом  у кримінальному провадженні №120142600200000865.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *