Медична реформа на місцях: втрати чи здобутки?

У цьому питанні суспільство розділилося на два протилежних табори. Реформатори, себто чиновники, стверджують, що медична реформа несе винятково позитиви. Натомість суспільство налаштоване протилежно: люди небезпідставно стверджують, що медичне обслуговування в державі тільки погіршується. Бо коли в тебе немає грошей на операцію чи, скажімо, хіміотерапію або ж  опромінення, тебе, крім Господа, ніхто не врятує. І якщо в сільській лікарні можна пролікуватися за кілька сотень гривень, то в міській чи обласній – це вже будуть тисячі. Тому люди й тримаються за свої місцеві медзаклади, як воші кожуха. Зате державі ці сільські лікарні, мов більмо в оці, – зайві кошти, а їх у неї немає.

Принаймні для тих, на кого працюють слуги народу. Бо у самих слуг, як відомо, все о’кей. Недарма ж усі ЗМІ обійшла інформація про те, що на оздоровлення нардепів цього року виділили у 8 разів більше грошей, ніж на оздоровлення дітей усієї України. Але люди не хочуть здаватися. Ось і вчорашня позачергова ХІV сесія VI скликання Сторожинецької районної ради, на яку депутати зібралися, щоби обговорити стан доріг та заходи щодо його покращення,  розпочалася зовсім іншим питанням. Депутат Олександр Босович запропонував заслухати представників Михальчанської громади, які зранку пікетували «Білий дім». Як пояснили люди, вони хочуть повернути собі повноцінну лікарню, бо денний стаціонар, який уже кілька років діє у селі, їх не влаштовує.

Тодор ЗАЗУБИК, інвалід ІІ групи: – Я не годен ходити щодня на денний стаціонар, а в Сторожинці немає місця. Тож беру направлення в травматологію обласної лікарні. Але там – дорожче. Та довелося вже лежати там 4 рази…

Петро ОНИЩУК: – Як хроніку, мені доводится постійно лікуватися. Останнього разу, коли лежав у Сторожинецькій терапії, пішов додому завчасно, не зробив навіть усі процедури. Бо на моє ліжко вже претендував інший хворий – з Нових Бросківців. Я лежу, а він сидить поруч. Першим не витримав я… З місцями у терапії завжди сутужно.

Катерина ЗАЗУБИК, інвалід: – Був час, коли ми і дітей своїх родили у сільській лікарні. А тепер що?

Із 52-х депутатів райради, представників переважно місцевих громад, лише шістнадцятеро проголосували за пропозицію Босовича. Не вистачило двох голосів для досягнення третини, якої було б достатньо для прийняття позитивного рішення.

Натомість до депутатів звернувся голова райдержадміністрації Франц Федорович і  попросив присутніх переглянути своє рішення, бо, на його глибоке переконання, не можна позбавляти людей права довести власну думку до своїх обранців – депутатів.

Від громади виступив Олександр Москаль та сільський голова Захарій Шевчук Під час обговорення вирішили доручити профільній комісії розібратися нарешті з Михальчанською амбулаторією, бо ця історія, в якій дуже багато нюансів, тягнеться від 2010 року.

Попри те, що сесія продовжила свою роботу, до обурених людей на розмову вийшли головний лікар району Матвій Плєгуца, перший заступник голови РДА. Г. Пожога, голова депутатської профільної комісії та деякі окремі депутати.

Найперше, пікетувальники просили поміняти їм головного лікаря медзакладу, а далі… А далі вже ніхто нікого не чув…  Все як завжди.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *