Чи з’єднаються паралельні світи України?

«Управління кризою чи криза управління: Україна напередодні п’ятої президентської кампанії» – під такою назвою Український центр глобальних і національних стратегій спільно з Всеукраїнською асоціацією політичних наук та Фондом «Українська перспектива» провели серію «круглих столів» в Ужгороді, Тернополі, Чернівцях.

До столиці Буковини організатори заходу завітали у складі Василя БАЗІВА, президента Центру глобальних і національних стратегій, Тараса КУЗЬО, професора Торонтонського університету (Канада), Валерія БЕБИКА, голови Всеукраїнської асоціації політичних наук, Олексія ПОДОЛЬСЬКОГО, президента Фонду «Українська перспектива».

У конференц-залі Українського Народного Дому до них приєдналася група чернівецьких науковців-політологів з Чернівецького національного університету ім. Ю Федьковича: Ігор БУРКУТ, Ігор МЕЛЬНИЧУК, Микола ГУЙТОР, Ігор ГАВРАДА, Андрій ГЕВ’ЮК – і численні представники буковинських мас-медіа.

Гості зі столиці наполягали на тому, що їхнє турне є не агітаційним, а чисто аналітичним і не заангажоване жодною політичною силою. Себе вони позиціонували як представників української еліти, які не належать до політичного класу в Україні.

Оскільки президентська виборча кампанія, незважаючи на відведені законом терміни, практично стартувала, громадські та політологічні організації намагаються зробити все можливе, аби дещо попередити наступне зомбування виборців і маніпулювання їхніми голосами.

Василь БАЗІВ у якості ведучого відразу окреслив підтеми, рекомендовані для аналізування:
■ Підсумки правління третього президента України В.Ющенка.
■ Україна в контексті глобальної фінансової кризи.
■ Конституційна епопея.
■ Фаворити і аутсайдери – персональний вимір президентських виборів.
■ Сценування майбутнього України: стратегічний і середньотерміновий прогноз.

Учасники «круглого столу» – люди різного життєвого й наукового досвіду, зрештою, й різних характерів та уподобань. Тож рух до істини через державницьку і політичну розважність Василя Базіва, деяку заокеанську відстороненість Тараса Кузьо, живий досвід протистоянь з владою Олексія Подольського і жваву доказовість висловів Валерія Бебика, у поєднанні з молодою категоричністю чернівецьких аналітиків, врівноваженою мудрістю Ігоря Буркута, був надзвичайно цікавим і навіть корисним для представників ЗМІ.

Василь Базів у ході розмови озвучив цікаве спостереження: такі зустрічі показали, що немає розколу в нашій країні: з обох боків Дніпра народ і його інтелектуальна еліта оцінюють своїх владників однаково. А от коли серед учасників дискусії присутні представники пари-трійки політичних партій – тоді й починаються політичні сварки, з’ясування стосунків і спроби розколоти суспільство на догоду чиїмсь інтересам.

Найважливіший висновок, проти якого не було заперечень: президентство Ющенка довело цивілізаційний проект «Держава Україна» до межі краху. Олігархічний режим, проти якого піднявся Майдан, не тільки не повалений, але й доведений до абсолюту.

В так званих пересічних українців виробилося таке ставлення до влади й закону, що українське суспільство перетворилося на два паралельні світи: кожен з них живе за власними законами, які, на свою чергу, аж ніяк не співпадають з чинним законодавством держави Україна.

Політичне й державне лідерство інтелектуально і психологічно непридатної до цього особистості завдає непоправної шкоди суспільству десятків мільйонів українців. 5 років правління Ющенка вже названі соціологами й економістами роками втрачених можливостей. Результат – надзвичайно низький рейтинг чинного президента.

Для порівняння: Леонід Кучма під кінець своєї другої каденції мав значно вищий рейтинг. Найменш низький в історії США рейтинг президента Буша все ж таки 20%, тоді як в Ющенка він 2-3% за різними оцінками. Якщо припустити другу каденцію Віктора Андрійовича, постає одне-єдине питання: чи витримає це Україна?

На сьогодні та контр-еліта, до якої належать учасники круглого столу, не в змозі висунути свого кандидата. Нездатні зробити це й політичні сили з національно-демократичного табору. Не можна вважати серйозним і висунення таких діячів, хоча й різного ґатунку, але близьких, за, так би мовити, калібром в політичній обоймі, скажімо, Сергій Тигіпко чи Арсеній Яценюк.

Огляд персоналій потенційних учасників президентських перегонів дозволяє прогнозувати, що президентські вибори обов’язково відбуватимуться у два тури. І швидше за все, до другого туру потраплять чинний прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і лідер опозиції, він же очільник Партії Регіонів – Віктор Янукович.

Позиція Західної України на двох останніх президентських виборах була вирішальною: вона зуміла консолідуватися навколо майбутнього президента, що й визначило його перемогу. Розклад сил другого туру дуже простий: якщо Західна Україна виступить консолідовано, то президентом стане Тимошенко. Якщо значну частину голосів отримають аутсайдери – президентом може стати Янукович.

Самій Тимошенко доведеться пред’явити стратегію та ідеологію державного новоутворення у центрі Європи, чого не зробили її попередники. Наразі держава Україна існує лише де-юре, і коли це поняття не доповниться цілим набором де-факто, є загроза зникнення і цього де-юре.

Фінальні репліки присутніх представників ЗМІ підтвердили, що дехто з класиків був правий: не виходить жити в суспільстві і бути вільним від нього…

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *