Чому світ боїться ртуті – і чого не хочуть знати безтурботні українські чиновники

Що спричиняє високу смертність в Україні

Загальні об’сяги щорічного накопичення відходів в Україні – з населенням меншим за 46 млн  – перевищують відповідні сумарні показники країн Західної Європи з населенням близько 400 млн у 3-3,5 раза.

 

Громадські слухання про екологічні наслідки для мікрорайону «Хабаківка» планової діяльності складу МППП «Еколог Буковини», де тимчасово зберігатимуться відходи, що містять ртуть, переросли в обговорення утилізації небезпечних відходів і проблеми відходів загалом. Пропозиції для міської влади присутні виробили, та самої процедури громадських слухань не дотрималися.

     

У нас ртутьвмісні речі викидаються на смітник

Коли науковці знайшли у жирі пінгвінів дуст, його заборонили використовувати. Подібне нині відбувається зі ртуттю. Приміром, через надмірний вміст цього металу у рибі вагітним жінкам все рідше рекомендують вживати рибу, хоча вона дуже багата на корисні мікроелементи. Ртуть легко долає плаценту – природний бар’єр матері – й потрапляє до несформованого організму дитини. На жаль, уже були випадки отруєння немовлят ртуттю навіть через грудне молоко!

Звідки ж береться ота ртуть? А звідусіль: з повітря, води, ґрунту, які забруднюються людиною. Подивіться уважно довкола себе. Кожний із нас уже не раз бачив біля сміттєвого бака  чи у ньому люмінесцентні лампи або РЕЛ – ртутні енергоощадні лампи, які давно завоювали оселі буковинців. Небезпека ж їхня полягає у парах ртуті, що виділяються з розбитої лампи.

Але ж куди подіти відпрацьовані лампи, які вимагають не тільки особливої утилізації, а й обережного використання? А відповіді на це немає – й оскільки їх просто нікуди дівати, вони викидаються у смітники та ще й, як правило, без упаковки. Там вони розбиваються і, як наслідок, пари ртуті «накривають» будинки, дитячі майданчики тощо. Як наслідок – незрозуміле погане самопочуття, недоумкуваті хворі діти, важкі неврологічні та психічні хвороби, ураження шлунка, печінки, нирок…

 

У них небезпечні відходи збираються та утилізуються

Тим часом на Заході та за океаном  – усе з точністю до навпаки. Приміром, країни Євросоюзу ще 2007 року заборонили виробництво термометрів, що містять ртуть. А у США ртутні термометри визнали поза законом ще 2002-го. У Норвегії та Швеції ввели заборону на використання ртуті у виробництві, а також на її імпорт та експорт. Така ж заборона набрала чинності у США 2010 року. Це означає, що в цих країнах традиційно «ртутні галузі» змушені будуть обходитися без цього токсичного металу: альтернативні «безртутні» технології використовуватимуть у стоматології, при проведенні лабораторних аналізів та у хлор-лужній промисловості.

 

Свідомі чернівчани підписали петицію

Щоправда, світовий антиртутний рух зачепив і чернівчан. І вони активно взялися підписувати електронну петицію з вимогою приймати ужиті ртутні енергоощадні ламп безоплатно. Петиція зібрала значно більше, ніж 250 потрібних підписів. Але радикальних заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря парами ртуті так і не запровадили

Утім, щось почало рухатися… Але як? Про це і поговоримо далі.

 

До історії питання

МППП «Еколог Буковини» Віктора Верятіна займається збором та вивезенням люмінесцентних, тобто ртутних, ламп майже два десятка років. За цей час на підприємстві  було багато перевірок, громадські екологи свого часу висловлювали йому сумніви щодо… одне слово, проблеми були та, зрештою, вони й залишилися, бо питання утилізації небезпечних твердих відходів має вирішуватися на державному рівні. А поки що маємо те, що маємо: ртуть збирає з людей свою поки що невидиму, але страшну данину…

На цій світлині лампа, залишена в контейнері для побутових твердих відходів, в якій може знаходитися 100 мг ртуті. Якщо вона розіб’ється і вся ртуть випарується, то забрудниться до небезпечного рівня 330 тис.м3 повітря. А це приміщенні висотою 10 м, довжиною 330 м і шириною 100 м – велетенська зала чи спортивний майдан.

Доктор хімнаук ТЕВТУЛЬ: Щороку до українських смітників потрапляє більше 500 кг ртуті

В актовій залі Чернівецького факультету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» зібралося 12 людей. 13-ою була я, журналістка. Розмова мала відбутися серйозна, потрібна – про вплив підприємства, яке збирає ртутьвмісні прилади, на довкілля, та вона повернула на збір та утилізацію люмінесцентних, тобто ртутних ламп, що є проблемою з проблем для Чернівців.

А називався цей захід не менш серйозно: «Громадські слухання з обговорення екологічних наслідків планової діяльності складу МППП «Еколог Буковини» для тимчасового зберігання відходів, що містять ртуть, на вул. Миру,19  у Чернівцях, у межах мікрорайону «Хабаківка». Принаймні так записано у розпорядженні міського голови під №50-р. від 1 лютого цього року. Серед ініціаторів слухань значаться члени територіальної громади та особа, уповноважена представляти ініціаторів. І цією особою є п. Верятін!

Крім того, міський голова визначив уповноважений виконавчий орган з підготовки громадських слухань, яким став департамент житлово-комунального господарства (ЖКГ) міської ради. Серед пунктів розпорядження є й затвердження заходів з підготовки громадських слухань і осіб, відповідальних за їхнє виконання. Хоча для участі у громадських слуханнях слід було запросити мешканців мікрорайону, депутатів міськради, посадових осіб, представників громадських організацій, зазначених у зверненні з ініціативою щодо проведення слухань.

Усе дуже серйозно. Але що з того вийшло? Від мешканців мікрорайону прийшли дві молоді активні чернівчанки, двоє керівників підприємств, які працюють з ртуттю, голова та  кілька членів громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів, від  влади – голова комітету ЖКГ та екології громадської ради, створеної при міськраді.

Присутні поговорили про нагальність проблеми, про те, що треба звернутися до міського голови щодо створення пунктів збирання ртутних ламп, адже викидання їх у смітники є справжнім варварством – і розійшлися. Щоправда, присутній на заході, який навряд чи можна назвати громадськими слуханнями, професор-хімік та  голова ради громадської екологічної організації «АкваБук» Ярема Тевтуль наголосив, що він переконаний у тому, що склад, де зберігатимуться ртутні лампи, не забезпечує всіх потрібних вимог для цього, бо вони – ці вимоги – дуже суворі. Він же окреслив проблему загалом:

«Ртуть-вмісні лампи (трубчасті) й високоощадні різної форми нині широко використовуються у виробничих і побутових приміщеннях, оскільки мають низку переваг, порівняно з лампами розжарювання. Та, як підрахували експерти, якщо помножити кількість населення України на кількість ламп, які припадають на кожного українця (вдома та на роботі), то щороку до українських смітників потрапляє понад 500 кілограмів ртуті! Водночас лише один її грам, який потрапив у довкілля, здатний призвести до забруднення (перевищити рівні гранично допустимих концентрацій) понад 3,3 млн кубічних метрів повітря чи 200 тис. кубометрів води. Навіть мізерні дози ртуті можуть спричинити гострі фізичні та психічні розлади. Зокрема, особливим видом отруєння ртуттю є мікромеркуріалізм – хвороба, що виникає, коли на людину тривалий час впливають концентрації ртуті, значно менші від гранично допустимих.

Викидати ртутьвмісні лампи у контейнери з побутовими відходами категорично заборонено, наголосив проф. Тевтуль. – Але люди не хочуть зберігати їх у себе вдома. Таким чином лампи опиняються на смітниках. Для отруєння ж досить однієї великої циліндричної лампи. А я бачив не одну розбиту лампу біля контейнерів з побутовими відходами – і неможливо уявити, скільки ртуті вже  випарувалося і забруднило повітря міста. Висновок один: перестати бути дикунами.

Пари ртуті в повітрі зумовлюють гостре отруєння організму людини. Небезпека ще й у тому, що ртуть акумулюється органами людини і зберігається тривалий час. Симптоми гострого отруєння можуть проявитися через 8-24 години: настає загальна слабість, починається головний біль і підвищується температура; згодом – болі в животі, розлад шлунка, хворіють ясна. Хронічне ж отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ртуть порушує роботу білків-ферментів, уражає центральну нервову систему, нирки, спричиняє психічні розлади.

Чи є вихід? Як уникнути забруднення атмосферного повітря ртуттю? Найперший крок до цього – збирання ужитих ламп, що містять ртуть, та інших ртутьвмісних приладів. На Заході це питання давно вирішене. Приміром, у Клагенфурті (Австрія), місті-побратимі Чернівців, екологічно небезпечні прилади здають в установи порятунку (пожежні частини). У Києві мені теж удалося здати ртуть зі старого тонометра для вимірювання тиску крові в установу порятунку безоплатно. У Чернівцях тільки дуже наполегливі й екологічно свідомі громадяни можуть знайти установу, куди здати ужиті лампи чи ртуть, але за гроші.

Для утилізації ртуті існують мобільні підприємства, змонтовані на базі автомобіля. Міні-заводи на колесах виготовляють у Німеччині. Утилізацію ж ртуті в Україні здійснюють на стаціонарних підприємствах, найближче до нас розташоване у Львові. Потужності цього підприємства спроможні переробляти ртутьвмісні лампи всієї західної України. Та чомусь МППП «Еколог Буковини» домовився про доставляння небезпечного вантажу до Харкова.

Висновок громадських слухань дуже правильний: у Чернівцях слід створити доступні пункти безоплатного збирання ужитих ламп, що містять ртуть, і відходів металевої ртуті (з розбитих термометрів, медичних приладів тощо), а також налагодити їхнє транспортування до місць утилізації. Насамкінець хочу нагадати, що одна енергоощадна лампа містить від 3 до 5 мг ртуті. Якщо при її пошкодженні у повітря потрапить лише 1 мг ртуті, то концентрація випаровувань ртуті на кубічний метр повітря становитиме 0,02 мг, що більш ніж у 60 разів перевищує граничнодопустиму концентрацію», – наголосив п. Тевтуль

 

На Заході небезпечні прилади, і ртутьвмісні в тому числі, здають в установи порятунку (пожежні частини). В Україні їх могли б приймати рятувальники зі служби надзвичайних ситуацій. 

 

А чи були громадські слухання? 

Зрозуміло, Україна відстала від Європи у поводженні з твердими побутовими, і в тому числі небезпечними, відходами на десятиліття. І з цим треба  щось негайно робити, бо ми помремо в екскрементах власної життєдіяльності. Та чомусь ставлення до цієї проблеми якесь зверхнє і  несерйозне. На слуханнях не було навіть представника екоінспекції, не кажучи вже про представника департаменту ЖКГ, який відповідав за їхнє проведення!

У департаменті ЖКГ з’ясувала, що у спеціалістки, яка відповідає за цю ділянку роботи і яка мала би готувати слухання, був важко хворий чоловік, він помер за кілька днів після слухань. На жаль, від подібного ніхто не застрахований. Та на період, коли працівник відсутній, його роботу має виконувати хтось інший. Тим паче, тепер взагалі не зрозуміло, як бути далі, адже ніхто не вів навіть протоколу слухань. Та й чи можна загалом назвати те, що відбулося в актовій залі чернецького факультету «ХПІ», громадськими слуханнями?

 

Максимальна потужність міні-заводів дорівнює 5000 штук трубчастих ламп за годину або 250 кг. енергозберігаючих ламп за годину. Система керування і блокування таким міні-заводом електронна автоматизована. На виході отримують ртуть на адсорбенті, порошок-люмінофор, металеві ковпачки, скло дрібне очищене

Коментар голови асоціації виробників Буковини, громадського діяча Франца ФЕДОРОВИЧА:

–  Слухання стосувалися впливу діяльності підприємства на довкілля, хоча, найперше, я вів би мову про безкоштовне збирання ртутьвмісних ламп у населення. Бо це і є причиною жахливого стану забруднення ртуттю міст і сіл України. І змінювати це треба на державному рівні! Скажімо, в Німеччині,  коли в магазині здаєш стару лампочку і купуєш нову, то отримуєш знижку. Так само у Данії за здані в магазин пластикові пляшки повертають кошти.

А щодо громадських слухань, то це форма участі громади у місцевому самоврядуванні. Їхні результати мають враховувати посадові особи. Зрештою, існує Положення про громадські слухання у м. Чернівці, яке регламентує їхнє проведення. До початку, приміром, необхідно провести реєстрацію їніх учасників. Незареєстровані особи не можуть брати участі у слуханнях. Потрібен головуючий, секретар тощо.  А цього, як я розумію, не було. Та прикметно, що, хоча участь у громадських слуханнях обов’язкова для їхніх ініціаторів, представників профільних органів ради та її виконавчих органів, керівників комунальних підприємств, установ і організацій, що їх стосуються ці громадські слухання, то все ж відсутність цих осіб не є підставою для перенесення громадських слухань чи визнання їх такими, що не відбулися!

Наскільки мені відомо, такому дійству має передувати робота організаційного комітету, куди входять представники ініціатора громадських слухань, депутати, службовці виконавчих органів, представники громадськості, фахівці з тематики громадських слухань, уповноважена посадова особа чи представник структурного підрозділу з питань громадської участі, інші зацікавлені особи та посадові особи, діяльність яких напряму пов’язана з предметом громадських слухань. Більше того, при потребі створюється й експертна група.

Чому потрібен оргкомітет? Бо він відповідає за складання проектів підсумкових документів громадських слухань (пропозицій, висновків, рекомендацій, звернень тощо) і за підготовку матеріалів, що надаються учасникам громадських слухань перед їхнім початком. Зрештою, можна обійтися і без оргкомітету, але тоді його повноваження виконує уповноважена посадова особа або структурний підрозділ з питань громадської участі у співпраці з ініціатором громадських слухань. Цього теж нібито не було.

Цікавим та обов’язковим є ще й таке положення громадських слухань. Аудіозапис громадських слухань розміщується на офіційному веб-сайті ради у спеціальному розділі «Громадська участь» (підрозділ «Громадські слухання») протягом п’яти робочих днів після громадських слухань і має бути доступним для ознайомлення упродовж не менше п’яти років від моменту розміщення.

У ході громадських слухань складається протокол, який підписується головуючим і секретарем і негайно передається раді разом із супровідним листом, пропозиціями, що були висловлені, з результатами голосування та рішення громадських слухань.

А пропозиції, викладені в протоколі громадських слухань, розглядаються на найближчому відкритому засіданні ради та/або її виконавчого комітету, залежно від того, до кого вони скеровані, за обов’язкової участі ініціаторів громадських слухань, яким надається слово для виступу. Рішення за результатами розгляду приймається шляхом поіменного голосування.

А підсумовуючи проблему, я запропонував би зробити так, як у Європі: приймати відпрацьовані лампи мають безоплатно рятувальники, тобто служба надзвичайних ситуацій. І це логічно.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *