Попри численні майстер-класи з традиційного розписування писанок напередодні Великодня, буковинці залюбки творять і «самодіяльні» писанки. Для цього є достатньо матеріалів як у продажу, так і в природі. Чернівчанка Оксана Драчковська ділиться власним досвідом створення великоднього «інтер’єрного» настрою:
- У чернівецьких крамницях продається величезна кількість усіляких оздоб. Я зупинилась на простих дешевих барвниках. Мій перший досвід такого «писанкарства» – обклеїти яйця тонким скотчем перед фарбуванням. Після занурення у зафарбовану воду і подальшого зняття скотчу на виробі отримую смужки, а з дрібно нарізаних шматочків – «горошок».
- Які ще «техніки» ти використовувала?
- Купувала ще барвники з восковими олівцями. Вони дуже подорожчали зараз, але це прекрасний варіант! За один Великдень всі олівці не вималюєш, лишиться і на наступний рік. Але справді можна втілити всю свою фантазію: малюй, що хочеш, олівцями, потім занурюєш в барвник – і отримуєш тло на вибір. Воскові олівці в наборі також різних кольорів, тож не тільки тло обираєш, а й візерунок може бути різнокольоровий. Минулого року я купувала перламутрові барвники. От їх я дуже НЕ рекомендую!!! Вони страшенно агресивні – пофарбували і яйця аж до жовтка, і все в кошику. Липкі, до того ж. Натомість в мене є ідея цього року пофарбувати яйця винятково натуральними барвниками. На Заході це дуже модно, і я знайшла багато англомовних матеріалів. Там море рекомендацій: чай, кава, куркума, каркаде, синя капуста і синя цибуля, шпинат, буряк… Звичайно, з природних барвників не буде такої яскравості! Але в них своя «фішка». Тим більше що штучні, досить сильно яйця зафарбовують – агресивні, як я вже казала.
- А що скажеш тим, хто вважає, що писанка має бути тільки традиційною, бо це оберіг і т.д.?
- Традиційні писанки – це прекрасно, але дуже складно. Принаймні, треба мати на це час. І руку набивати роками, мабуть. Провести рівну лінію через все яйце – це так запросто не зробиш. Мені важливо, щоб просто гарно було. І те, що я сама роблю – теж важливо. Вкладаю душу. Який ще треба оберіг? J
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
