До 70-річчя Чернівецького технікуму залізничного транспорту (нині Чернівецький транспортний коледж): 2 березня 1945 року перші студенти цього закладу сіли за парти.
Зворушливий лист випускника залізничного технікуму, який проживає нині в США, і добра пам’ять його автора про учителів-наставників спонукали газету на розповідь про славний ювілей цього навчального закладу, святкувати який не дозволила ситуація в країні.
«…Мені пощастило у житті – я зустрів багато хороших людей. Хочу подякувати їм, попросити вибачення, але, на жаль, пізно.
Величезний слід у моєму житті залишив технікум залізничного транспорту. Я вже не пригадую деталі, але атмосферу, життєве середовище – цього не забути.
…1961 року, після 7-го класу, мій батько привів мене до технікуму. Маленький навчальний заклад, який тулився тоді у приміщенні жіночого монастиря (як казали) у мальовничому куточку Чернівців.
Технікум відкрили 1945 року. Ми бачили креслення перших учнів, виготовлені на звороті географічних карт – не було паперу.. Але яка графіка!!
Сьогодні випускники технікуму живуть і працюють на різних континентах.
Хочу згадати 60-і роки, коли з приходом нового директора Бориса Євгеновича Карякіна навчальний заклад став одним із найкращих у місті. Це був справжній лідер, який умів бачити майбутнє, приймати непрості рішення. Саме він підібрав унікальний колектив відданих своїй праці людей: З. С. Лисенко (математика), В.П.Турко (фізика), М.М.Хаіт (історія), І.Д. Чумак (хімія та будівельні матеріали), З.А. Ліванська (мова, література), Р.Х.Рубін (іноземні мови). А два відділення технікума – шляхове та будівельне – були вкомплектовані інженерами найвищої кваліфікації, які пройшли сувору практичну школу: Л.І.Клєйман, Я.М.Леонзон, А.Галушкін, Г.М.Іванов, С.М.Тенцерман, Головко, Левін, А.М.Гайдаєвський (майбутній директор Львівського залізничного технікуму).
Практичні уміння нам прищеплювали майстри виробничого навчання М.А. Білецький, К.Д. Козак, Панайотов. Не можу не згадати ще одну людину – Петра Степановича Бацея, який усе міг полагодити та відремонтувати.
Начальний процес організовували: П.Б.Мурашко (завуч), В.А.Крилов (завідувач заочним відділенням); А.Г.Богза (заступник директора).
Завдяки Борису Карякіну, у нас з’явилася їдальня (дуже добротна, як на ті часи). На високому рівні була спортивна підготовка (він і сам був великими прихильником фізкультури). Створили студентський фонд, до якого перераховували зароблені під час практики студентами кошти. Їх спрямовували на покращення побутових умов.
Звичайно, сам Карякін всього зробити не міг. Тому не можу не згадати про дивовижну людину – Леоніда Клеймана. Завдяки йому, більшість тих, кого я знав, полюбили спеціальність будівельника.
Леонід Клєйман був особистістю високого інтелекту, енциклопедичних знань. І водночас м’якою, мудрою людиною, проте зажди залишався принциповим. Ми, його учні, любимо його і пам’ятаємо про нього…
Світла вам пам’ять, Борис Карякін, Леонід Клєйман … Вас немає з нами, але в багатьох з нас живе частинка вашої душі…
За дорученням студентів-шестидесятників – Євген ЗЛОТЧЕНКО»
Директор залізничного технікуму Борис КАРЯКІН збудував перший плавальний басейн у Чернівцях і розбудував навчальний заклад
Життя директора залізничного технікуму (1962 – поч. 70-х) Бориса КАРЯКІНА тісно пов’язане з життям країни. Потомствений залізничник (його дідусь навчався свого часу разом з батьком Патона, згодом будував залізничний вокзал у Дебальцевому, нині знищений сепаратистами), він приїхав до Чернівців після закінчення Харківського інституту інженерів дорожнього транспорту 1940 року. Тоді у Чернівцях розширювали залізничну колію, яка була по-європейському вужчою.
– Тато одразу ж закохався у Чернівці, – згадує його син Ігор Карякін. – Уся публіка у фраках гуляла Панською… Чудова архітектура..
Потім була війна, яку батько закінчив у чині капітана. Працював у Чернівцях помічником коменданта залізничної станції. Але трапилася історія, через яку змушений був піти з армії. Підвели його принциповість і чесність. Він затримав вагон генерала, який вивозив з Німеччини накрадені трофеї – золото, прикраси, картини, меблі. Після цього його з армії прибрали…
Ігор Карякін розповів, що батько спершу працював у залізничному училищі, де побудував перший в області плавальний басейн, спортзал, виробничі майстерні. І це всього за три роки!
У 1962-му Борис Карякін став директором залізничного технікуму. Таких, як він, називають нині креативними: за роки його роботи в технікумі добудували новий корпус навчального закладу, тир, актовий зал, найбільший спортивний зал, всі гуртожитки, їдальню. Його правою рукою був заступник – Борис Ткачук.
Будівництво в ті часи було справою клопіткою: слід було «вибити дозволи», домовитися з людьми, які мали ділянки землі поруч із технікумом. Ще й з будівельниками воював: якось помітив, що вони неправильно накрили дах – не всі належні шари поклали. Звернувся до комісії, де йому відповіли, що треба ламати частину даху для перевірки, тож, якщо директор помиляється, – буде відновлювати дах власним коштом. Він погодився і – довів, що будівельники схалтурили.
Усе це вартувало Борису Карякіну здоров’я: він переніс кілька інфарктів і помер від серцевого нападу 1995 року.
– На жаль, до того, що збудував батько, нічого вже не додали. Та головне, щоби зберегли… – каже його син, Ігор Карякін.
Леонід КЛЕЙМАН відмовився вступати до партії, заплативши за це кар’єрою
Ще одна легендарна особистість технікуму – викладач будівельної справи Леонід Клейман. На жаль, його немає серед живих від 1998 року.
– Мій чоловік був надзвичайно чесною і принциповою людиною, – згадує вдова Людмила Клейман, яка нині проживає в Ізраїлі. – Він закінчив будівельний технікум, згодом –інженерно-архітектурний інститут у Києві. Міг зробити шалену кар’єру, та відмовився вступити і до комсомолу, і до КПРС.
– Ні, він жодним чином не був дисидентом, – каже пані Людмила. – А був просто дуже розсудливою, з аналітичним розумом, людиною.
Коли його хотіли призначити головним інженером на провідному об’єднанні Буковини – Облкомунгоспі, – з’ясувалося, що він не член партії. Тож до нього на роботу прийшов інструктор Чернівецького обкому партії з пропозицією вступити до лав КПРС. «Ви пропонуєте мені, щоби я був в одній партії з нашим парторгом??? П’яницею і взагалі непорядною людиною?» – обурився Леонід. Реакція партійних органів була відповідною: йому пообіцяли, що віднині він ніде і ніколи не влаштується на роботу, принаймні, у Чернівцях.
Та директор залізничного технікуму Борис Карякін на заборону не зважив, хоча його і викликали «на розмову» до обкому партії. Однак він не тільки не звільнив Леоніда з посади викладача, де той мав кілька годин, а прийняв його на повну ставку і потім завжди захищав від нападок.
Леонід Клейман, будучи звичайним викладачем будівельної справи, спроектував спортивний зал та інші приміщення залізничного технікуму. До того ж, робив це не за гроші, а від душевної потреби. Креслення його були досконалі і звучали для спеціаліста як музика.
Невдовзі будівництво закипіло і студенти отримали добру практику. Прикметно, що будівельна справа стала для багатьох з них улюбленою. До речі, ставився Клейман до учнів, як до рідних… І вони платили йому тим же. Зрештою, хіба можна було не любити викладача веселої вдачі, який гарно співав і на всі запитання завжди мав відповідь. Молодь називала його між собою «ходячою енциклопедією».
Довідка
З історії Чернівецького технікуму залізничного транспорту (Чернівецький транспортний коледж)
Заняття в Чернівецькому транспортному коледжі (Чернівецький технікум залізничного транспорту) почалися 2 березня 1945 року.
На момент відкриття в технікумі було два відділення – колійного і паровозного господарств. 14 викладачів навчали 168 студентів.
Від 1945 року технікум був підпорядкований Кишинівській залізниці, а 1954-го року його перепідпорядкували Львівській залізниці.
1953 року замість паровозного відділення відкрите відділення промислового і цивільного будівництва.
1969 року відкрите заочне відділення з підготовки техніків-колійників і техніків-будівельників.
1997 року за Постановою Кабміну Чернівецький технікум залізничного транспорту реорганізований у Чернівецьку філію Львівського технікуму залізничного транспорту.
Нині заклад перейменований на Чернівецький транспортний коледж і до залізничного додане автомобільне відділення.
Юлія БОДНАРЮК, «Версії»
