Екскурсію про архітектуру будівлі провела доцент кафедри архітектури, урбаністики і збереження об’єктів ЮНЕСКО Юліана Баланюк. А про сучасний освітній простір факультету математики та інформатики розповіла доцент кафедри алгебри та інформатики Віра Сікора, кандидат фізико-математичних наук.

У стінах корпусу №1 працювали й навчалися відомі вчені та викладачі, які закладали основи університетської освіти в Чернівцях. Саме тут почалася діяльність першого ректора Костянтина Томащука, відомого своїм внеском у розвиток університету й науки.

Архітектура корпусу відображає стиль епохи Австро-Угорської монархії: це триповерхова будівля з симетричним фасадом, виконана в традиціях пізнього класицизму з елементами неоренесансу. Характерними є стриманий декор, рустовані стіни першого поверху, чіткий ритм вікон, високі аудиторії та просторі коридори. В інтер’єрах збереглися окремі автентичні елементи: сходи з оригінальними металевими балясинами, стельові балки, класичні пропорції навчальних залів. Збереглася касетонна стеля з декоративним розписом, що додає залам урочистості й витонченості.

Варто зазначити, що університет мав багатомовний характер: німецька, румунська, українська й інші мови присутні в його історії — це відображало мультикультурну природу Буковини у ХІХ–XX століттях.

Юліана Баланюк звернула увагу, що будівля не мала зайвої розкоші. Проте саме її лаконічна архітектура, пропорційність і функціональність стали прикладом якісної освітньої архітектури другої половини ХІХ століття. Корпус гармонійно вписувався в архітектурне середовище тодішніх Чернівців, де поряд постійно виростали будівлі громадських закладів, шкіл, гімназій.

У 1875 році корпус передали новоствореному університету. Перші лекції з права, богослов’я та філософії читалися саме тут. Будівля мала бібліотеку, аудиторії, адміністративні кабінети — фактично забезпечила університету базу для початку роботи. Згодом виникли інші корпуси й факультети, але корпус №1 назавжди залишився символом «точки відліку» університетської історії.

Сьогодні корпус №1 — це простір факультету математики та інформатики. Тут навчаються студенти, які здобувають професію вчителя математики та інформатики, а також спеціалісти з сучасних інформаційних технологій. Як зазначила доцент Віра Сікора, корпус поєднує історичну спадщину з новітнім навчальним процесом: у старовинних аудиторіях працюють комп’ютерні класи, лабораторії з програмування й сучасного програмного забезпечення.

Сьогодні, коли Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича готується відзначити своє 150-ліття (4 жовтня 2025 року), корпус №1 постає як символ спадкоємності: від вчительської семінарії — до сучасного центру математичних і комп’ютерних наук. Це не лише архітектурна пам’ятка, а й жива частина історії міста, де минуле і сучасність взаємодіють щодня.

Щира подяка пані Юліані Баланюк та пані Вірі Сікорі за змістовну й захопливу екскурсію. Факультету математики та інформатики бажаю процвітання й розвитку, адже саме точні науки є основою міцності країни.

Віват, матфак! Дякую ЗСУ за можливість навчати і навчатися.

Більше світлин з лекції за покликанням – Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – факультет математики та інформатики.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – екскурсія до Днів європейської спадщини… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

5 серпня 2020-го чернівчани долучилися до першої лекції за темою «Оберігаючи видатні міста світу. Нотатки науковця».
Лекція та обговорення були присвячені  питанням управління об’єктами культурної спадщини історичних місць світу, що є одним з головних завдань збереження самобутності держав у сучасному розвитку суспільства.
«Масштабний характер швидкоплинних змін і доленосних випробувань, що відбуваються останнім часом у сучасному глобальному світі, торкаються всіх напрямків життєдіяльності суспільства і, звісно, наукових досліджень у сфері міжнародної практики з пам’яткоохоронної справи».

Нажаль, деякі  всесвітні пам’ятки опиняються у центрі політичної суперечки. Останній факт – Софійський собор у Константинополі. Софійський собор є одним з найвеличніших храмів візантійської архітектури, унікальний символ «золотої доби» Візантії. У 15-му столітті після захоплення міста османами собор був перетворений на мечеть. Музейний статус Софійський собор отримав в 1934 році за рішенням першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка. 1985 року храм занесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. А у 2020 році президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підписав указ про перетворення собору на мечеть.

«Процеси, які відбуваються у містобудівній політиці світу показують, що проблеми налагодження системи управління об’єктами Всесвітньої спадщини UNESCO та управління їхніми буферними зонами є надзвичайно актуальними і об’єднують фахівців найрізноманітніших напрямків, формуючи абсолютно новий підхід до розвитку культури управління історичним середовищем містобудівних ландшафтів», –науковець розповіла про науково-аналітичні дослідження з цієї теми  на Міжнародному симпозіумі «Всесвітня спадщина Відня — досягнення і помилки»,  який відбувся у Відні  2015 року, де ґрунтовно й детально обговорювались актуальні питання динаміки розвитку урбаністики та збереження історично сформованої ландшафтної архітектури міст Західної Європи.

Також Світлана Біленкова розповіла про  участь  у складі делегації у сессії Комитету вссвітньої спадщини  ЮНЕСКО у Санкт-Петербурзі, де питання стосувалися і такого об’єкту  визначної пам’ятки історії та архітектури  України, як  Собор святої Софії у Києві.

«Найоптимальнішим для втілення в Україні є досвід австрійських колег з управління містобудівними ландшафтами історичних міст, де ретельно прораховані всі специфічні особливості наявних об’єктів всесвітньої спадщини UNESCO та перспективи їхнього туристичного і культурного розвитку. Тут державний контроль за утриманням об’єктів всесвітньої спадщини UNESCO, а також просвітницьку діяльність стосовно них здійснює спеціально відокремлена урядова структура при Міністерстві освіти, мистецтва і культури Австрії», – Світлана Біленкова

Учасники зустрічі жваво обговорювали і сучасний стан збереження культурної спадщини буферної зони ЮНЕСКО у Чернівцях. Культурна спадщина Чернівців, нажаль,  залишається іноді  сам на сам із її руйнівниками. Пригадали і петиції до міської ради, що «навіть події світових війн, не настільки спотворили обличчя нашого чудового міста, як нинішнє недбале ставлення до архітектурної спадщини».

«Наша Резиденція, разом із аурою міста та його мешканцями, і є тим важливим духовним символом міжкультурної толерантності, де кожна людина почувається комфортно і затишно. Саме тут, у Чернівцях, на цій маленькій камерній території середмістя можна відчути усю велич світу, створеного для людства, як унікальної моделі ідеального простору… Тобто об’єкт культурної спадщини нині перестає бути пасивним, він сам геніальний – і творить своїх  геніїв. Він – живий організм – і, як все живе, потребує належної уваги», – Світлана  Біленкова. 

І головне, про що зазначила лекторка, що «наше місто – таке маленьке зовні, є надзвичайно цінністе у світовому масштабі».

І ще такі цікаві просторові і реальні перетини…

Світлана Біленкова з книгою Івана Монолатія «Від Донецька до Перемишля: як сучасна література «пам’ятає» українські міста».

У числі журналу «Ї» №56 2009-го «ЧЕРНІВЦІ CZERNOWITZ CERNĂUŢI טשערנאװיץ» ці два автори представлені такими роботами: Іван Монолатій Австрійська Буковина: особливості національних, професійних і мовних поділів

та двома Світлана Біленкова Архітектурний розвиток Чернівців на межі ХІХ-ХХ століть і Світлана Біленкова Архітектурні стилі Чернівців міжвоєнного періоду ХХ століття.

 Дякуємо Світлані Біленковій за чудову лекцію і велику любов до Чернівців.

Більше фото з заходу за посиланням –  «ОБЕРІГАЮЧИ ВИДАТНІ МІСТА СВІТУ. НОТАТКИ НАУКОВЦЯ». РЕСПЕКТ-ЗУСТРІЧІ З СВІТЛАНОЮ БІЛЕНКОВОЮ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Серпневі респект-зустрічі з Світланою Біленковою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Науковиця, дійсний член УНК ІКОМОС (протягом 2010 – 2016 рр. була членом бюро та вченим секретарем цієї організації), авторка  першої наукової монографії «Архітектура Чернівців ХІХ – першої половини ХХ ст.» стурбована долею унікальної архітектурної спадщини Чернівців. На жаль, вона має на те підстави. І йдеться не лише про об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації.

Ще 2007 рок,у за рішенням депутатського корпусу Чернівецької міської ради, спеціально уповноважений виконавчий   орган місцевого самоврядування  з питань охорони культурної спадщини був фактично ліквідований із порушенням процедури і делеговані саме відділу та його керівниці повноваження зі здійснення державного нагляду за землями історико-культурного призначення та пам’ятками фактично  припинилися, залишившись актуальними тільки на папері: «У подальшому процедурні порушення ліквідації державного органу місцевого самоврядування призвели до повної руйнації пам’яткоохоронної справи та хаосу в цій галузі з численними конфліктами державних, міжнародних, комунальних і приватних інтересів територіальних громад міст, які формують культурний спадок країни у 401 історичному населеному  пункті України. Особливо гостро постала ця проблема в історичних містах із розміщеними на їхніх територіях об’єктами ЮНЕСКО, в т.ч. у Чернівцях», – пише Біленкова і наводить документальні свідчення.

Декларативність законодавчих положень про охорону культурної спадщини та наявність деструктивних процесів у сфері охорони культурної спадщини, які  розпочалися у Чернівцях від осені 2007 року, призвели  не тільки до ліквідації 2011-го центрального урядового пам’яткоохоронного органу, а й до зниження ефективності держави у цій сфері та безконтрольності у поширенні неправдивої інформації на електронних носіях соціальної мережі. Так, в інтернет-просторі з’явилося чимало сайтів невідомого походження із реєстраційною інформацією про те, що  відділ Чернівецької міськради з питань охорони культурної спадщини та нині існуючий є господарськими структурами з економічним видом діяльності. Це дає підстави вважати, що Єдина державна система  з ведення обліку реєстрації офіційних документів усіх рівнів є незахищеною і потребує дієвої уваги держави до негайного реагування на розміщення неправдивої інформації про державне функціонування місцевих органів самоврядування з ознаками наклепів на публічну  і професійну діяльність посадових осіб, неправомірне маніпулювання цією інформацією тощо.

«Таким чином, досі не відомо, скільки виконавчих органів з питань охорони культурної спадщини зареєстровано у Чернівцях, який саме з них є офіційно чинним, надаючи державні гарантії збереження культурного спадку міста на міжнародному, вітчизняному та місцевому рівнях», – наголошується у листі.  Адже перша в Україні науково-проектна документація з «Коригування історико-архітектурного опорного плану з визначення зон охорони пам’яток, меж і режимів використання історичних ареалів міста Чернівців» є досі чинною як головний науково-проектний документ, що гарантує не тільки збереження унікальної цінності земель історико-культурного призначення Чернівців, а й цілісність наявного об’єкту ЮНЕСКО. Отже, було б логічно, аби влада оголосила мораторій на будівництво в межах історичних ареалів міста з метою подальшого упорядкування усіх процесуальних порушень, скоєних у попередні роки, оскільки ці порушення можуть призвести до непоправних втрат виключної універсальної цінності Чернівців. Більше того, усі ці помилки можуть призвести також до значного падіння позитивного іміджу країни на міжнародному і світовому рівнях.

Хочеться вірити, що  цього не станеться і відповідні державні органи центральної та місцевої влади приймуть рішення щодо належного впорядкування документації на електронних носіях. Це стосується  виправлення наявних неточностей у помилкових записах: поштових адрес, що  створює багато проблем з оплатою комунальних послуг, ведення банківських операцій та інших питань; минулорічних рішень Чернівецької міськради, які готували її відповідні департаменти, переплутавши  (чи підмінивши?) розміщення пам’яток архітектури в межах центрального історичного ареалу із застарілою забудовою в межах земель усієї території міста тощо.

«На жаль, в Україні нині немає спеціально уповноваженого центрального органу з питань охорони і збереження об’єктів культурної спадщини. На мій погляд, такі доленосні питання, як включення можливих змін в історичний ландшафт Чернівців з об’єктом ЮНЕСКО, варто було б спочатку обговорити не тільки з місцевими фахівцями, а й з вітчизняними та зарубіжними авторитетними фахівцями в галузі пам’яткоохоронної справи, порушити їх на громадських обговореннях, дотримуючись усіх міжнародних процедур у цих питаннях. Адже місто повинне розвиватися далі, мають з’являтися нові цікаві креативні об’єкти, але в рамках чинного міжнародного та вітчизняного законодавства, а не того, яке ще не набуло законної сили», – стверджує Світлана Біленкова. І з нею важко не погодитися.

Детальнішу розмову з експерткою про загрози унікальній спадщині Чернівців читайте в наступних числах «Версій».

Запис Чи збережуть Чернівці пам’ятку ЮНЕСКО? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

Буковинські майстрині зі студії писанкарства «Життєдай», що у Чернівцях, підготували Звернення до Міносвіти щодо ініціювання занесення української писанки до переліку всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, повідомила керівник студії писанкарства й відома волонтерка Галина Абрам’юк, пише Укрінформ.

Майстрині переконані, що надання статусу всесвітньої нематеріальної спадщини українському народному декоративно-орнаментальному розпису і внесення писанки до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО забезпечить збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням одного із найцінніших надбань українців.

Запис Буковинські майстрині просять занести писанку до переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До редакції «Версій» звернулися небайдужі пенсіонери – мешканці вул. Університетської, що запросили нас на прогулянку до скверу навпроти Резиденції. Люди скаржаться на те, що до скверу нікому немає діла: ні зеленгоспу, ні відділу охорони культурної спадщини, ні університету, ні приватному підприємцеві, чий «гадюшник» стоїть просто при вході.

– Гуляти вітряної погоди тут просто страшно, – розповідають постійні відвідувачі скверу. – Старі необрізані дерева похилилися і загрожують впасти на голову. Інші дерева цілком поросли омелою і виглядають, м’яко кажучи, непривабливо. Навіщо у Чернівцях існують зеленгосп, ботанічний сад, біофак університету, коли просто перед перлиною Буковини розкинувся такий, вибачте на слові, срач? Даруйте, що назвала речі своїми іменами. Бо, скажімо, пройти сквером проблематично за будь-якої погоди: від колись асфальтованих доріжок залишилися порослі травою стежки та купи болота. Лавки поламані, смітники облуплені й побиті. На огорожу взагалі боляче дивитися. Хоча саме тут треба лише кілька банок чорної фарби і кілька рулонів наждаку, аби повідчищати усе від іржі та наново пофарбувати. Це могли б зробити навіть студенти-архітектори, але їм байдуже, що робиться в них просто «під носом». Ходять сюди лише на перекур. А просто посеред скверу на потрісканому постаменті стоїть золотисто-облуплений і загаджений птахами Сидір Воробкевич. І доповнюють усю цю «красу» купами не винесеного сміття продавці з кіоску.

Пенсіонери кажуть, що неодноразово зверталися до відділу охорони культурної спадщини, у віданні якого перебуває вся територія довкола Резиденції, але там їх «відфутболили», пояснивши, що чекають на проект реконструкції скверу і на нового інвестора. Виявляється, для наведення елементарного порядку – фарбування огорожі, ремонту доріжок і обрізання дерев треба цілого інвестора! (Тоді скажіть, хто проінвестував скалічення дерев майже по всьому місту?) Утім мешканці Університетської підозрюють, що за формулюванням «пошук інвестора» приховане не що інше, як бажання довести все «до ручки» і за копійки перепродати ласий шмат майбутньої туристичної оази для нового будівництва, приміром, ресторану, «потрібній»  людині. Думають, що це буде нинішній власник кіоску з бутербродами, прізвища якого не знає навіть продавчиня того «гадючника» (принаймні, нам вона його не назвала). За чутками, кінцевим бенефіціаром, як тепер модно говорити, цієї торгової точки є підприємець Михайло Гросу, батько вже не зовсім юного дарування Аліни Гросу. Офіційного підтвердження цієї версії ми поки що не знайшли і сподіваємося, що після публікації хоч у когось – у міської влади, ректора ЧНУ чи власника генделика – прокинеться совість і бажання прибрати, а не продати цей колись неймовірно гарний шматочок Чернівців.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії», фото автора

Запис Чернівці чекають на інвесторів… аби прибрати в хаті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 При будівництві споруд, переплануванні квартир або виконанні будь-яких ремонтних робіт, а також при встановленні малих архітектурних форм, політичних наметів, елементів зовнішньої реклами в межах історичних ареалів міста та в буферній зоні об’єкта ЮНЕСКО потрібно отримати попередній висновок відділу охорони культурної спадщини. Це саме стосується і проведення земляних та шляхових робіт, робіт із реконструкції вуличних та інженерних мереж, влаштування паркувальних місць.

Члени виконавчого комітету міськради зобов’язали районні у місті ради надати пропозиції щодо перенесення за межі історичної частини самовільно встановлених споруд, проведення ремонтних робіт дорожнього покриття та тротуарів, додаткового озеленення на прилеглій до об’єкта ЮНЕСКО території. Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради і відділ охорони культурної спадщини мають надати пропозиції щодо обмеження руху транспорту й облаштування пішохідних територій і зовнішнього освітлення історичного середовища.

Окрема увага до правил і стандартів будівництва та проектування в історичній частині міста. Зокрема, не повинно бути об’єктів, що негативно впливають на історичну будівлю, в тому числі і малих архітектурних форм, політичних наметів, літніх майданчиків і технічних пристроїв на фасадах будинків, що не відповідають вимогам збереження історичного середовища міста. Це стосується і дисгармонійних рекламних вивісок.

Максим КЛИМЕНКО, «Версії»

Запис На історію не зазіхай! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед найважливіших подій минулого року, які суттєво впливають на підвищення туристичної привабливості краю, – включення містобудівного ансамблю національного значення в місті – ЧНУ імені Юрія Федьковича до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, – повідомляє прес-служба ОДА.

Запис Іноземних туристів на Буковині побільшало спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Засідання громадської ради з охорони культурної спадщини додало подробиць загалом епохальній події. 244 гектари чернівецької землі тепер під дахом ЮНЕСКО, а не тільки олігархів, депутатів тощо. Але епохальність, звісно, не так щоб усвідомлювалася. Десь там у далекому Парижі, хтось щось прийняв. Однак потужнішого кроку для туристичної галузі Буковини важко й уявити. Шкода, що подорож цим сильним кроком не закінчується, а лише починається.

Присутність на засіданні Громадської ради в.о. міського голови Віталія Михайлішіна обнадіює, що теперішня міська влада цю ситуацію розуміє і на подальші кроки спроможна. Бо у Києві (де під охороною ЮНЕСКО є Київсько-Печерська Лавра і Софія Київська), є зворотні прецеденти коли усі папери ЮНЕСКО рахували на рівні туалетних, а діяли за голосом гаманця.

У Чернівцях за 20 останніх років склалася обнадійлива ситуація. Місто, ймовірно, єдине в Україні, де центр відносно збережений. А відтак шансів на те, щоби відбутися в якості туристичного, не втратило, а навпаки…

Деякі виступаючі відзначили внесок колишнього міського голови у цьому поступі до ЮНЕСКО. Мені це сподобалося! Причому не з політичних причин, а з суто людських. Бо паплюжити все, що було до… Це вже така тупа радянщина (у поганому значенні), що вона більше компрометує владу теперішню, ніж попередню.

Чомусь деяким ідеологам важко уявити, що з точки зору просто громадянина, позиція тотального паплюження виглядає саме тупою радянщиною, якби воно не виглядало зсередини, у кабінетах. У минулому були мінуси й плюси. Звісно, створення департаменту з охорони культурної спадщини і громадської ради з охорони культурної спадщини у Чернівцях за часів Федорука було важливим і розумним кроком, як і прагнення того ж вступу до ЮНЕСКО. Хоча були і нюанси.

Естафету такого шанобливого ставлення до історичної спадщини важливо перейняти й нинішній владі. Можна навіть покращити це ставлення. Шанс є. Влада минає, гроші і життя також. Це абсолютно точно. Репутації залишаються. Це майже точно. Здається, непогана тема для роздумів.

Запис Під дахом у ЮНЕСКО спершу з'явиться на Медіа-Версії.