Про це йдеться в наказі Міністерства охорони здоров’я, який оприлюднений на сайті відомства.

«Затвердити Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, станом на 22 січня 2018 року. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 26 липня 2017 року № 856 «Про затвердження Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 26 липня 2017 року», – йдеться у документі.

Оновлений перелік програми становить 239 препаратів від серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу та бронхіальної астми.

Колишній перелік, який діяв до цього часу, містив 199 найменувань препаратів. Всього повністю держава відшкодовуватиме вартість 34 препаратів. Доплата за інші, залежно від роздрібної ціни препарату та розміру відшкодування державою, коливається від 0,09 грн до 311 грн.

Отримати лікарські засоби за урядовою програмою «Доступні ліки» можна, звернувшись до лікаря за рецептом.

Наприкінці грудня Кабінет міністрів ухвалив постанову про доповнення програми «Доступні ліки» двома діючими речовинами для лікування серцево-судинних захворювань та діабету 2 типу – Лозартан та Глібенкламід.

Повний перелік програми із зазначенням розміру відшкодування за кожний препарат доступний на сайті Міністерства охорони здоров’я. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/01/23/dostupni_liky_moz_popovnyv_perelik_shche_chotyrma_desyatkamy_preparativ_1250631

Запис «Доступні ліки»: МОЗ поповнив перелік ще чотирма десятками препаратів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Яким би не був біль – пульсуючим, кинджальним або ж таким, що тягне, – він оволодіває нашою свідомістю й вибиває зі звичної колії. Навіть ті люди, які звикли боротися з хворобами без використання ліків, перед болем встояти не можуть – дістають з домашньої аптечки анальгін, аспірин чи будь-яку іншу знеболювальну пігулку. Як правильно обрати ліки від болю та чи безпечні вони, поцікавилися в Олександра Ляшко, лікаря-анестезіолога, завідувача відділенням анестезіології Чернівецького обласного онкодиспансеру.     

– Біль – це лише орієнтир, що допомагає знайти справжню причину хвороби. Власне, зазвичай поки не болить, людина не поспішає звертатися до лікаря, – каже Олександр Володимирович. – Тому варто розуміти, що анальгетики, тобто лікувальні препарати, які пригнічують біль, не впливають на її причину, а лише тимчасово полегшують самопочуття людини.

– Чи може людина впоратися з болем без застосування анальгетиків?

– Усе залежить від тривалості, інтенсивності та походження болю. Зрозуміло, що можна перетерпіти неприємні відчуття від незначного опіку праскою. А от з болем від серйозного опіку самостійно не впоратися.

– Як виникає біль?

– Повідомлення про больові імпульси, які зароджуються в органах та тканинах, передаються через нервові волокна до головного мозку. Поява неприємних відчуттів – це сигнал для організму: хворе місце потребує допомоги. М`язи в районі джерела болю розслаблюються, змінюється обмін речовин та кровообіг. Організм починає виділяти власні знеболюючі речовини і спрямовує їх до пошкодженого місця. Проте, якщо біль сильний та тривалий, у людини може не вистачити внутрішніх знеболюючих ресурсів. Тоді варто скористатися анальгетиками.

– Олександре Володимировичу, анальгетики діють безпосередньо на головний мозок?   – – Безпосередньо на головний мозок людини діють в основному дуже сильні знеболюючі – опіати. Їх призначають у крайніх випадках. Зокрема, для попередження больового шоку після травми, при хронічному болі в онкологічних пацієнтів або у випадках неефективності інших ліків. Наркотичними анальгетиками є всі препарати, які містять морфін, кодеїн, фентанил тощо.

А от знайомі усім знеболювальні – анальгіну чи парацетамолу – ненаркотичні. Вони діють в основному на периферичну нервову систему, тобто пригнічують біль у зоні її дислокації. Звикання вони не викликають і вважаються відносно безпечними.

– До речі, у багатьох країнах світу анальгін заборонений. А в нас його досить широко застосовують…

– Анальгін справді має чимало побічних дій. Доведено, що він спричиняє зміни у складі крові, небезпечний для нирок, може викликати важкі імунні наслідки. Краще замість анальгіну використовувати ібупрофен. Він мінімально підвищує тиск і не впливає негативно впливу на шлунково-кишковий тракт.

Іще слабшою є знеболювальна дія парацетамолу. Натомість його вживання може спровокувати побічні реакції з боку печінки. До того ж, парацетамол не можна поєднувати з алкоголем.

Аспірин теж не має сильної знеболювальної дії. А от шлунково-кишковий тракт від нього страждає. Не варто застосовувати аспірин при застуді, особливо при підозрі на грип. Він підвищує кровоточивість, і якщо грип ускладниться запаленням легенів, є ризик виникнення крововиливу в легені. Взагалі, у багатьох країнах світу аспірин застосовується лише для профілактики серцево-судинних захворювань. Але для цього препарат має призначити лікар.

Німесуліди заборонені майже в усіх країнах Європи

– А що скажете про препарати на основі німесуліду, які, здається, спроможні зняти будь-який біль?

– Ці препарати заборонені майже в усіх країнах Європи, бо викликають серйозні ускладнення – кровотечі. Не раджу використовувати їх для зняття болю. Краще обрати ібупрофен, а при спазмах – спазмолітики.

– Якщо біль можна терпіти, чи виправдано приймати анальгетики?

– Якщо біль терпимий, краще відмовитися від ліків. Зокрема, головний біль можна «вилікувати» сном, прогулянкою по свіжому повітрю. Якщо причина головного болю підвищений тиск, варто пити не анальгетики, а сечогінні препарати. Коли ж біль порушує ваші плани, дратує, не дає зосередитися, можна прийняти таблетку ібупрофену, парацетомолу чи спазмалгону. Однак пам`ятайте: зловживання знеболюючими засобами може призвести до зворотного результату – ліки провокують нові напади.

Якщо повторюється біль невідомого походження, краще звернутися до лікаря. Ні в якому разі не «приглушайте» його анальгетиками: вони не вирішать проблему, а лише віддалять момент виявлення захворювання.

– Олександре Володимировичу, може, є універсальний анальгетик, який швидко і ефективно знімає будь-який біль, не викликаючи серйозних побічних ефектів?

– Усі безрецептурні анальгетики тимчасово знімають головний біль, м’язовий, зубний. При болі середньої інтенсивності, котра не супроводжується запальним процесом (немає підвищеної температури) підійде парацетамол.

Якщо є жар, біль у м`язах та суглобах, варто прийняти ібупрофен. Цей препарат володіє протизапальним та жарознижуючим ефектом.

Єдиний вид болю, при якому не варто приймати жодних анальгетиків, – це біль у животі. Викликати його може що завгодно – гастрит, дисбактеріоз, виразка шлунку – і знеболювальні препарати тут не допоможуть. У той же час вони завадять лікарю встановити діагноз.

– Можливо, існує правило: як приймати анальгетики і не нашкодити собі?

– Головне – намагайтеся обходитися мінімально ефективною дозою препарату. Щоби не «перестаратися» з ліками, спробуйте спочатку випити половину таблетки. І тільки якщо біль не зникне, прийміть другу частинку пігулки.

Знеболювальні препарати варто приймати не частіше одного-двох разів на тиждень. Якщо ви не можете обходитися без них – це сигнал, що варто звернутися до лікаря.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Зі знеболювальними – обережно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівецькій області понад півтори тисячі онкохворих із четвертою стадією раку потребують постійного медичного догляду та вчасного знеболення. А в краї досі немає хоспісу. Тому люди в страшних муках помирають удома, іноді так і не дочекавшися чергової дози знеболення. Та «Кожен має право на достойне життя і достойну смерть без болю і страждань»,  – переконані Олександр ЛЯШКО, обласний позаштатний спеціаліст з паліативної та хоспісної допомоги, й Анатолій ГОНЦА, головний лікар Чернівецького обласного онкодиспансеру. Проте на Буковині в найближчі 5 років хоспісу, ймовірно, не буде.

Олекандр Ляшко: – Паліативна та хоспісна допомога – це система медичних, соціальних, психологічних заходів, метою яких є забезпечення максимально досяжної якості життя пацієнтів з невиліковними хворобами та обмеженим прогнозом життя. Наразі чимало паліативних онкохворих отримують медичну допомогу у звичайних відділеннях онкодиспансеру.

Анатолій Гонца: – Відповідно до проектно-кошторисної документації, двоповерхове приміщення хоспісу розраховане на 50 ліжок: п’ять дитячих, п’ять – денного стаціонару та 40 – ліжка постійного перебування хворих. Щоби все це втілити в життя, тільки на будівельно-монтажні роботи треба витратити щонайменше 15 мільйонів гривень. Наразі таких коштів у краї немає. Є лише спеціально виділена ділянка землі на території онкодиспансеру, де й плануємо будувати хоспіс. Тут же хотілося би звести невеличкий готель для родичів, які, можливо, мешкають не в Чернівцях і на кілька днів зможуть приїхати провідати хворого. І головне – виїзні бригади, які зможуть обслуговувати ще 100-300 пацієнтів на дому.

– Перебування у хоспісі буде платним?

А.Г.: – Ні, хоспіс повинен існувати за рахунок держави та благодійних організацій, тому перебування й лікування в ньому абсолютно безкоштовні. Платним буде лише готель для родичів.

– Щоби інкурабельного, тобто невиліковного, хворого покласти до хоспісу, йому, мабуть, треба повідомити діагноз…

О.Л.: – Я переконаний, що за будь-яких обставин пацієнт повинен знати свій діагноз. Якщо це онкологічно хворий – навіть стадію свого захворювання. Інша справа – слід обрати правильну форму для оголошення цього діагнозу. В цьому, власне, лікарям допомагають психотерапевти.

А.Г.: – Хоспіс – це не будинок смерті, а будинок життя. Хворі не перебуватимуть тут постійно. Вони оформлятимуться сюди на тиждень-два, аби отримати ширший спектр допомоги, дати можливість близьким, які не відходили від нього вдома, трішечки перепочити.

– Чи правильно говорити про те, що в хоспісі пацієнти головним чином отримуватимуть якісне знеболення?

А.Г.:– Як показує світова практика, до штату хоспісу входять онколог, терапевт, психолог або психотерапевт, медсестри, хірург, фізіотерапевт і рентгенолог. Тобто хворим надаватиметься цілий спектр допомоги.

О.Л.: – Больовий синдром у паліативних хворих – це не просто постійне відчуття болю, а цілий клубок відчуттів та емоцій, які виснажують фізично й емоційно. Тому, кажучи про знеболення, поряд з препаратами, які знімають біль, обов’язково призначаються сильнодіючі седативні ліки, що знімають тривожність, депресію, очікування біди. Бо, власне, наш організм так влаштований, що гнітючі думки посилюють відчуття того болю, що вже є.

До Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги в Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Михайла Івасюка відбувся «круглий стіл», який зібрав медиків, священиків, громадськість.

Щороку в Україні помирає 700 тис. наших співвітчизників. 500 тис. із них потребують опіки та допомоги наприкінці життя. Це не лише онкохворі та літні люди, а й хворі на СНІД, серед яких багато молоді, та хворі на цукровий діабет і туберкульоз.

Чимало таких нещасних і в нашому краї. І хоча розмови про створення хоспісу в області ведуться давно, орієнтовний прогноз його появи, на думку Анатолія ГОНЦИ, головного лікаря Чернівецького онкодиспансеру,– 2015 рік. І це у кращому випадку. Принаймні, він на це сподівається.

Хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковними людьми наприкінці їхнього життя. Варто усвідомити, що йдеться не про будинок смерті, а про  будинок життя. Тому він повинен бути комфортним як для хворих, яких там  навчають не боятися смерті, так і для родичів, які отримують там моральну, духовну та психологічну підтримку.

На території нашої держави діють лише 20 хоспісів, перший з’явився у Львові. Але типового європейського хоспісу в Україні досі немає.

– Із проблемою страдницької смерті нині зіштовхується кожна третя, а то й друга людина в Україні, – розповіла Наталя ШКВАРКОВСЬКА, завідувачка відділенням відновного лікування онкодиспансеру. – Та нині в Україні лише 10% хворих, які потребують паліативної допомоги, перебувають на стаціонарному лікуванні. Решта опиняється з цією проблемою сам на сам.

І хоча паліативна допомога може надаватися разом із допомогою, спрямованою на одужання, але її мета не лікування, а піклування. Саме така філософія була закладена знаменитою Сесілією Сандерс, медичною сестрою, відтак лікарем і письменницею, основоположницею сучасної концепції паліативної допомоги. Саме вона у далекому 1967 році створила у Великій Британії перший хоспіс.

Невід’ємним елементом паліативної допомоги є духовна підтримка. «Молитва суттєво допомагає у лікуванні тяжкохворих», – стверджує головний лікар онкодиспансеру. Чи не тому на його території вже тривалий час діє каплиця Святого Пантелеймона – святого, який опікується хворими, де щодня працює отець Юрій. Учасникам круглого столу він розповів, що Святе письмо подає хворобу як один із способів спасіння людей.

– Недуга – не вирок, – наголосив священик. – А першочергове наше покликання – зуміти це пояснити хворому. Та ще поспівчувати йому від щирого серця, бо якщо ми  не в змозі вмираючому допомогти, то, вислухати його мусимо…

Лідія КИРИЛЮК, «Версії» 

– Чи доступний нині таблетований морфін?

О.Л.: – Так, його можна придбати в аптеках, які мають дозвіл на продаж наркотичних лікарських препаратів. Переваги морфіну в таблетках очевидні: відпадає потреба щоразу викликати «швидку», запастися ліками можна на 10-15 днів, а таблетований препарат пролонгованої дії позбавляє болю на триваліший час – до 10 годин.

– Отже, сьогодні хоспіс є лише на папері? А де братимете кошти на його зведення?

А.Г.: – Ми хочемо створити фонд, на рахунки якого усі небайдужі зможуть перераховувати гроші. Єдине, чого побоюємося – це спекуляцій на цій темі. Два роки тому мені розповідали, що по домівках чернівчан ходили невідомі люди і просили жертвувати гроші на зведення хоспісу в Чернівцях. Хто вони такі – гадки не маю. На той час ми навіть проектно-кошторисної документації на хоспіс ще не мали.

– А не боїтеся закидів на кшталт: гроші варто витрачати не на хоспіс, а на ранню діагностику і сучасне обладнання клінік?

О.Л.: – За будь-якого рівня діагностики та розвитку медицини завжди будуть люди, яких неможливо врятувати, але яким можна допомогти. На жаль, від невиліковної хвороби застрахуватися неможливо. І коли вона приходить на поріг, доводиться робити вибір: страждати самому і змушувати страждати своїх близьких у домашніх умовах, чи відправлятися до спеціалізованого закладу, в якому, крім кваліфікованої медичної допомоги й догляду, є ще й нормальна психологічна атмосфера. Хоспіси потрібні так само, як і лікарні. Це – аксіома.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Хоспіс на Буковині поки що існує лише на папері спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ПАПІЛОМИ – це своєрідні нарости на шкірі. Багато хто з нас помічає їх на своєму тілі не одразу або взагалі живе із ними, поки не турбують. Отож, що це за утворення? Звідки вони беруться? І чи варто їх позбуватися? Про це – з перших вуст, від спеціаліста Михайла ПЕРЕПІЧКИ, лікаря-дерматовенеролога, кандидата медичних наук, доцента Буковинського державного медичного університету.

– Папіломи – це утворення, що виступають над рівнем шкіри у вигляді сосочка. Папіломи бувають двох типів – вірусні та невірусні. Вони можуть виникнути в будь-якому віці. Найчастіше вірус папіломи вражає людей зі слабкою імунною системою. Зовні папіломи виглядають як «цвітна капуста»: це своєрідні нарости на шкірі, що тримаються тіла так званою ніжкою. – Забарвлення буває тілесного або темного, майже чорного кольору. Здебільшого папіломи утворюються на шиї, під пахвами, на геніталіях і в місцях природних складок.

Вірус передається тільки від людини людині: при статевому контакті, при контакті зі шкірою чи слизовою оболонкою хворого.

– Для папілом характерний тривалий прихований (інкубаційний) перебіг, тобто від зараження до перших ознак захворювання може пройти від трьох місяців до кількох років, – розповідає Михайло Петрович. – Недуга ця не має симптомів і вірус в організмі можна виявити лише за допомоги аналізів.

У багатьох інфікованих вірус може жити в організмі довго, іноді він наявний у людини з народження, а уперше проявляється, приміром, в середині життя, коли виникає ситуація, що знижує імунітет. І тоді відбувається так звана активізація вірусу, його посилене розмноження на шкірі, відповідно це й стає першими проявами хвороби.

 Частота діагностування цієї хвороби у світі за останні 20 років зросла вдесятеро.

Серед папілом розрізняють і онкопапіломи, здатні спричиняти рак шийки матки й прямого кишечника. – На щастя, такі особливості мають лише кілька з 60 типів вірусів папіломи людини, – наголошує пан Перепічка. – Це 11, 16 та 33 типи.

Статеве захворювання, спричинене папіломами, зветься гострокінцевими кондиломами. У жінок вони можуть розташовуватися на статевих губах, а у чоловіків – на шкірі статевого члена.

Незважаючи на те, що вірус має онкогени, в нього є позитивна особливість – самовиліковування, тобто він здатний самостійно зникнути з організму.

Головним методом діагностики папілом є звичайний клінічний огляд. У одних людей цей вірус живе роками та ніяк не проявляється, в інших з’являється одна чи кілька папілом, на які людина часто навіть уваги не звертає, поки нарости не починають дошкуляти.

Головна профілактика – дотримання гігієни та постійний статевий партнер. Ризик інфікування збільшується в тих, хто веде безладне статеве життя, має шкідливі звички, тобто багато курить, зловживає алкоголем.

Носіями вірусу папіломи є близько 80% населення, але здорова імунна система не допускає його розмноження і виникнення папілом.

Наразі існує кілька методів боротьби з папіломами: медикаментозний – курс противірусних препаратів і місцевий – безпосереднє видалення папілом. Видаляють їх рідким азотом, ця процедура безболісна, добре переноситься хворими й не потребує знеболювального. Можна також видаляти папіломи за допомоги лазерної хірургії. Лазерний скальпель дозволяє практично без сліду видаляти папіломи. Видалення папілом пропонують у салонах краси, але фахівець не радить довіряти цю процедуру косметологам.

– Після видалення папілом хірургічним методом треба змащувати зеленкою місця, де були нарости, і через тиждень усе гарно загоїться, – каже спеціаліст. – Якщо ж у вас є схильність до утворення папілом, то можливі повторні утворення, якщо з будь-яких причин знизиться імунітет.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

А в народі роблять так:

• Сік свіжозірваного листя чистотілу прибирає папіломи зі шкіри. Сік слід розвести слиною, нанести на папілому і закрити пластирем. Через два дні папіломи зникнуть. Можна також скористатися готовим аптечним соком чистотілу.
• Новоутворені папіломи добре виводяться білком курячого яйця.
• Можна також вживати такий настій: подрібнити листя кропиви й подорожника, траву хвоща, меліси й корінь кульбаби. Змішати в рівних частинах і залити три ст. л. суміші чотирма ст. л. холодної води, довести до кипіння й кип’ятити 10 хвилин. Потім настояти 3 години й процідити. Пити по 3 ст. л. тричі на день за півгодини до їжі протягом семи днів.

Запис Вірус, що розростається спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Вони стали збитковими, бо розміщені в незручних, малолюдних місцях і, зважаючи на жорстоку конкуренцію, працюють собі у збиток, – зазначає Геннадій АКЖИГІТОВ, начальник відділу фармацевтичного супроводу ОКУ «Інформаційно-аналітичний центр» – обласний спеціаліст з питань фармації Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. – Колись комунальні аптеки № 97, 100, 106, 108 і 110 вправно виконували свої функції, задля яких і будувалися: виготовляли медикаменти для лікувально-профілактичних закладів міста й області. Але з настанням фінансової кризи ще в 90-ті роки, коли всі державні установи недоотримували фінансування, комунальні аптеки, крім виготовлення власних ліків, перейшли на роздрібну торгівлю вже готовими.

– Колись це була аптека закритого типу, – розповідає Антоніна БУРАКАНОВА, заступник завідувача обласним комунальним підприємством №110, – ми повністю забезпечували обласну лікарню нашими розчинами й препаратами. Нині забрали усе, крім розчинів. А щоби приготувати ліки, потрібно витратити купу електроенергії: працюють автоклави, дистилятор. Нам залишили те, що не вигідне комерсантам. Приїжджала навіть комісія з Києва. З’ясувалося, що продавати ліки у нас немає умов… А для виготовлення ліків умови є? Влада весь час обіцяє допомогти, але своєю допомогою заганяє нас у кут. Наприклад, кажуть відремонтувати сходи (круті бетонні оббиті сходи, які з вулиці ведуть на другий поверх – авт. ).  За чий рахунок  я повинна їх ремонтувати? Збирати гроші з працівників, які й без того отримують копійки?

Як зазначають працівники аптеки, керівництво лікарні таке становище влаштовує. Бо дехто з них є власниками приватних аптек на території обласної лікарні. Тож аптеки, які виготовляють ліки, їх не цікавлять. До того ж, навіщо напружуватися, замовляти препарати, коли можна хворому написати список вже готових ліків і відправити його до власної аптеки. Та й потрібну сировину для виготовлення ліків не треба купувати. На схожі проблеми скаржилися й працівники інших комунальних аптек, але називатися не насмілювалися.

Зрештою, комунальні аптеки довели до такого стану, коли, за словами опитаних журналістами фармацевтів, «гірше вже нема куди». Тому ймовірна реорганізація цих підприємств аптечних працівників не лякає.

Загалом на Буковині є 44 комунальні аптеки.

Тепер же влада намагається врятувати ці аптеки, приєднавши їх до ОКП «Буковина-фарм».

За словами Геннадія Акжигітова, це значно зменшить витрати. – «Буковина-фарм» має великі складські приміщення, тож може займатися оптовою торгівлею і забезпечувати лікувальні й аптечні заклади лікарськими засобами, – говорить начальник. – Крім цього, ОКП забезпечує наркотичними та психотропними медикаментами усі медичні установи. А ще – постачає кисень до лікувальних закладів Буковини.

Об’єднання аптек не тільки зменшить витрати й оптимізує їхню діяльність, але й зробить їх конкурентоспроможними. Адже, коли існуватиме єдина аптечна мережа, закупівля ліків  здійснюватиметься великими партіями. І, чим більші будуть партії, тим  дешевшими будуть лікарські засоби. Зменшаться й витрати на доставку медикаментів. Нині деякі аптеки не мають обігових коштів, щоби закупити потрібні ліки. Ці аптеки в подальшому займатимуться не тільки роздрібною, але й оптовою торгівлею.

Для оптимізації торгівлі ліками з аптечного асортименту виключать і неприбуткові ліки. Геннадій Назарович переконує, що такі ліки продаватимуться й надалі, щоправда, не в усіх аптеках і в менших кількостях. Але на складі вони будуть постійно, тож коли буде потрібно, аптеки замовлятимуть їх без проблем.

Мережа розвиватиметься: створюватимуться соціальні аптеки, аптеки для ветеранів, відкриватимуться аптечні пункти в лікувальних закладах.

За 9 місяців 2012 року через аптечну мережу обласної комунальної власності реалізовано ліків на суму майже 13 млн. грн. Це на 346 тис. грн. менше, ніж 2011 року.

– Приєднавши ці аптеки до ОКП «Буковина-фарм», ми створимо й конкуренцію, тим фірмам, які виграють тендери на реалізацію лікарських засобів, – пояснює Геннадій Назарович. – Адже часто стається так, що тендери виграють крупні фірми, створені за межами області. Вони забирають виграні кошти, заробляють ще, а податки сплачують за місцем їхньої реєстрації: у Києві, Львові, Харкові, Донецьку тощо. Ми ж хочемо, аби податки зберігалися на теренах нашої області.

За словами Геннадія Акжигітова, реорганізація потрібна і для того, щоби не втратити підприємства. Адже чимало аптек комунальної власності були приватизовані, вони стали неприбутковими і їх закрили… Тому їх і об’єднують, щоби не «пропали поодинці».

Після приєднання приміщення збережуться за аптеками, а ті підприємства, які виготовляли ліки, і надалі їх виготовлятимуть. Адже право виготовлення препаратів та робота з наркотиками на приватні аптеки не поширюється.

Любов КАФАНОВА, Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Аптеки: чому якщо державні, то обов’язково збиткові? спершу з'явиться на Медіа-Версії.